Справа № 758/3096/24
18 березня 2024 року місто Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Гребенюк В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
15.03.2024 року до Подільського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
15.03.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Гребенюка В.В.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Судом встановлено, що у порушення п. 4, 5 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено зміст позовних вимог, а саме спосіб захисту прав, передбачений законом, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як встановлено судом, позов викладений від першої особи, тобто позивача, тоді як, підписаний представником позивача. Також, зі змісту позовної заяви не коректно зазначено частину спільної часткової власності, а саме: «по ? частці кожному», з цього судом не вбачається за можливе встановлення повного змісту викладених позовних вимог, оскільки це є важливим для подальшого правильного та справедливого розгляду цивільної справи. Щодо доказів, що підтверджують вказані обставини, то, суд зазначає, що позивачу слід надати суду витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який підтверджує право власності на відповідне майно.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений Постановою Кабінету Міністрів України Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства №358 від 21.08.2014 року.
У відповідності до п.п.1 п.1 вказаної вище Постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Так, під час вивчення матеріалів позовної заяви суддею встановлено, що позивачем не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог наведеного вище Закону, зокрема, не подано звіт про оцінку його ринкової вартості у відповідності до вимог п.5 6 Національного стандарту, згідно з яким передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, та строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.
Вказаний недолік необхідно усунути, задля встановлення дійсної вартості майна на час звернення до суду, після чого зазначити ціну позову, як цього вимагає до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, сплативши при цьому судовий збір відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відтак, представником позивача зазначено, що витрати на правничу допомогу складуть 30 000 грн., проте, не наведено доказів на підтвердження цих витрат, не надано договір про надання правової допомоги, де обумовлена сума гонорару адвоката.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання строку позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, шляхом подання уточненого позову з викладом змісту позовних вимог, які відповідають вимогам закону, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, уточнення частини спільної часткової власності. Також, слід надати суду витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який підтверджує право власності на відповідне майно та визначити ринкову вартість майна, яке є предметом позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без руху;
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження;
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: В.В.Гребенюк