печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8495/24-ц
19 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань - Орел А. О.,
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, яка містить охоронювану законом таємницю,
У лютому 2024 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив суд зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» і АТ «Райффайзен Банк» надати до Головного управління ДПС у Волинській області інформацію у паперовому або електронному вигляді про обсяг та рух коштів по рахунках СПД ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), а саме інформацію про рух грошових коштів на розрахункових рахунках: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , у розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.
26 лютого 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.
Представник заявника, представники заінтересованих осіб АТ «КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк», а також ОСОБА_1 та / або її представник у судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце проведення якого повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомлено.
За приписами частини другої ст. 349 ЦПК України, неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, оцінивши у сукупності, вважаючи за можливе розглянути справу за відсутності представника заявника та заінтересованих осіб, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області №2390-п від 10 листопада 2023 року призначена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до пп. 78.1.7, п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року СПД ОСОБА_1 проінформовано про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 13 листопада 2023 року наказом Головного управління ДПС у Волинській області №2390-п від 10 листопада 2023 року, який вручено особисто під підпис СПД ОСОБА_1 13 листопада 2023 року.
Для проведення позапланової документальної виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 оформлено направлення на проведення перевірки № 3760 від 13 листопада 2023 року, з яким ознайомлено СПД ОСОБА_1 13 листопада 2023 року.
В ході проведення перевірки підприємцем ОСОБА_1 не надано інформацію щодо руху коштів по розрахунковому рахунку підприємця відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 та в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_2 , внаслідок чого перевіркою неможливо підтвердити чи спростувати дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження господарської діяльності та підтвердити види діяльності що дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.
ОСОБА_1 , в ході проведення перевірки, у поясненнях від 21 листопада 2023 року повідомила про втрату документів.
За її словами, втрата документів відбулась у зв'язку з виїздом із с. Самарів до м. Львова через можливий напад зі сторони Білорусі, оскільки місце проживання останньої розташоване близько біля кордону.
Згідно із пунктом 44.5 статті 44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пункті 44.1 і пункті 44.3 статті 44 Кодексу, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Однак, СПД ОСОБА_1 , до моменту проведення перевірки, не повідомляла податковий орган про втрату затребуваних податковим органом документів, а також не виконала свого податкового обов'язку на відновлення втрачених документів, створюючи при цьому перешкоди у виконанні своїх повноважень Головним управління ДПС у Волинській області, які передбачені Податковим кодексом України.
Відсутність інформації про обсяг та обіг коштів з зазначенням контрагентів по розрахункових рахунках унеможливлює підтвердити чи спростувати дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження господарської діяльності та підтвердити види діяльності що дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків; а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності».
Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІП інформація стосовно юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю може бути розкрито банками тільки на вимогу суду або за рішенням суду.
Так, підстави для отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст. 62 Закону № 2121 та п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 ПК України.
Органи державної податкової служби мають право отримати будь-яку інформацію, віднесену Законом до банківської таємниці на підставі пунктів 1 (з дозволу власника цієї інформації) та 2 (за рішенням суду) частини першої ст. 62 Закону №2121.
Окрім цього, відповідно до п. 73.4 ст. 73 ПК України інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.
Статтею 1076 Цивільного кодексу України визначено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до частини першої ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Частиною другою ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 30 вересня 2011 року № 10 надано роз'яснення, що заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подаються до суду у випадках, встановлених законом. У зв'язку із цим провадження у такій справі може бути відкрито лише за заявою суб'єктів, перелічених у Законі «Про банки і банківську діяльність», та інших фізичних, юридичних осіб, а також державних органів. їх посадових службових осіб, якщо вони мають право на отримання такої інформації згідно зі спеціальними законами, що визначають статус та регламентують діяльність відповідних суб'єктів.
У п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, зазначено, що банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Керуючись наведеними вище нормами та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою правління Національного банку України від 14 липня 2006 року №267, обслуговуючий банк зобов'язаний виконати письмові вимоги суду загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. (Постанова Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2006 року за № 935/12809 і набрала чинності з 14 серпня 2006 року).
Зокрема, у статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» поняття «банківська таємниця» визначено як інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальну чи моральну шкоди клієнту.
Відповідно до статті 62 цього Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.
Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, розділом 3 якої визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить, банківську таємницю. Так, пунктом 3.2 зазначеного розділу встановлено, що банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
З огляду на встановлені обставини та мету отримання охоронюваної законом інформації, що міститься у банківській установі, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про розкриття такої інформації.
У відповідності до частини третьої статті 350 та пункту 6 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 67, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 16, 20, 44, 73, 78, 83 Податкового кодексу України, ст.ст. 1-19, 23, 76-81, 95, 263-265, 268, 272, 293, 294, 349, 350-354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у м. Києві (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, 01011) надати Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області інформацію, що містить банківську таємницю відносно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) шляхом надання у паперовому або електронному вигляді інформації про обсяг та обіг коштів по рахунку НОМЕР_2 , який належить суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у розрізі контрагентів із зазначенням дат проведення операцій, сум платежів, призначень платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 1-Д, 01001) надати Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області інформацію, що містить банківську таємницю відносно суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) шляхом надання в паперовому або електронному вигляді інформації про обсяг та обіг коштів по рахунку НОМЕР_3 , який належить суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 у розрізі контрагентів із зазначенням дат проведення операцій, сум платежів, призначень платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.
Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Заявник має право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку.
Суддя І. В. Литвинова