печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12119/24-ц
"20" березня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами про визнання правочину недійсним та повернення майна з чужого незаконного володіння, припинення робіт, відновлення становища, яке існувало до порушення,
15 березня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, для розгляду якої визначено суддю 18 березня 2024 року у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 19 березня 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
За приписами частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд ухвалив розглянути заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, з огляду на наступне.
Заявник просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , заборонити останньому та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об'єктом нерухомого майна, а також заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні та/або ремонті роботи у квартирі, до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання правочину недійсним та повернення майна з чужого незаконного володіння, припинення робіт, відновлення становища, яке існувало до порушення.
В обґрунтування заяви вказано, що вказана квартира АДРЕСА_1 є об'єктом інвестування за номером № 2005 за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 100, 40 кв м, розташована на 20 поверсі ( секція 2 житлового будинку) у Печерському районі м. Києва , яка після завершення будівництва будинку була передана ОСОБА_1 ТОВ «Сантанна» як інвестору будівництва з повним пакетом документів, для реєстрації права власності. Будівельний номер будинку АДРЕСА_1 . Номер квартири АДРЕСА_1 змінений на АДРЕСА_1. Замовники будівництва ТОВ «Сантанна», ТОВ «Дельмар-Арена» - об'єкт інвестування № 2005. Проте 07 березня 2024 року директор управляючої компанії ТОВ «ЦСК» будинку за адресою АДРЕСА_1 у телефонній розмові повідомила заявницю ОСОБА_1 , що власником її квартири на цей час є інша особа та у ній розпочато ремонтні роботи. Оскільки, жодних дій по передачі будь-яких прав на свою квартиру, заявник не вчиняла, вона змушена звернутися до Печерського районного суду м. Києва з відповідним позовом про повернення майна з чужого незаконного володіння та припинення проведення ремонтних робіт у житловому приміщені.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 200/12227/17).
Встановлено, що відповідно до Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 11 березня 2024 року в даний час житлове приміщення зареєстроване під номером АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , право власності зареєстровано 07 листопада 2022 року реєстраційний номер 2656381880000.
Підставою для реєстрації права власності стало повторна передача ТОВ «Дельмар-Арена» майнових прав на вказане новостворене майно - квартиру з будівельним номером 2005 громадянину ОСОБА_2 .
Згідно з даними внесеними управляючою організацією ТОВ «ЦСК» в цей час у спірній квартирі вказано два співвласника - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Тобто після видачі документів для реєстрації права власності ОСОБА_1 на завершений об'єкт будівництва ТОВ «Дельмар-Арена», вдруге їх видало інший особі, під іншим номером квартири.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, перевіривши доводи і вимоги заяви про забезпечення позову, суд вважає, що між сторонами виник спір, а такий захід забезпечення позову, який просить застосувати заявник у вигляді накладення арешту на спірне майно і заборонити вчиняти дії щодо нього, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення майбутнього позову, оскільки, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з тим, щоб забезпечити заявникові реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь його, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 43-49, 149-154, 157, 261, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме:
- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2656381880000 від 07 листопада 2022 року), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 48377999 від 07 листопада 2022 року за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об'єктом нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2656381880000 від 07 листопада 2022 року), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) проводити будь-які будівельні та/або ремонті роботи у квартирі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2656381880000 від 07 листопада 2022 року) за адресою АДРЕСА_1 .
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_9 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень, її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала суду може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова