Справа № 755/1582/22
"20" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021100040002977, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2021року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
15 жовтня 2021 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно справним мотоциклом марки «Honda Transalp 600», н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. М. Кибальчича у м. Києві зі сторони вул. Курнатовського в напрямку вул. Кибальчича, зі швидкістю 60-80 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., перевозячи в якості пасажира ОСОБА_11 , який розташовувався на задньому сидінні.
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 2.9 підпункту «а», 12.1 та 12.9 підпункту «б» Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
- п. 2.9:водієві забороняється:
- a) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.9: водію забороняється:
- підпункт «б»: перевищувати максимальну швидкість, зазначених в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29,3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування технічно справним мотоциклом марки «Honda Transalp 600», н.з. НОМЕР_1 , в процесі якого, рухаючись зі швидкістю 60-80 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., усвідомлюючи, що своїми односторонніми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, наближаючись до перехрестя вул. М. Кибальчича з вул. Карбишева (яка має зміну конфігурації у вигляді заокруглення дороги ліворуч), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним мотоцикла, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого, не впорався з керуванням транспортного засобу та на перехресті вул. Кибальчича та вул. Карбишева в м. Києві, здійснив наїзд на бордюрний камінь, виїхав за межі проїзної частини праворуч, з подальшим наїздом на металеву огорожу.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир мотоцикла ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КНП «КМКЛШМД», де 24.10.2021 помер.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма грудної клітки: масивний просочуючий крововилив у м'які тканини задньої поверхні грудної клітки; множинні двобічні переломи ребер по різним анатомічним лініям подекуди з розривами пристінкової плеври, двобічний гемопневматоракс); через плевральне ушкодження нижньої частки правої легені уламком зламаного ребра; розрив передньої поздовжньої зв'язки та хребта по між хребцевому диску між 3 та 4 грудними хребцями; компресійний перелом тіл 3-4 хребців; епідуральний крововилив у вигляді пластинчастого сгортка крові у 3-му 4-му сегментах спинного мозку; синець на правому плечі, садно у лобно-тім'яній ділянці справа. Ушкодження, спричинені ОСОБА_11 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудної клітки з ушкодженням м'яких тканин, хребта, ребер, легень, спинного мозку, двобічний гемо-пневматоракс, яка у перебігу ускладнилась розвитком двобічної фібринозно-гнійної пневмонії та распіраторного дистрес-синдрома з послідуючим виникненням поліорганної недостатності.
Порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 2.9 підпункту «а», 12.1 та 12.9 підпункту «б» Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.
Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Допитаний у судовому засіданні обвинуваченй ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України не визнав. Показав, що 15 жовтня 2021 року перебував по вулиці Кибальчича за місцем своєї роботи, де працював автослюсарем. Приблизно о 21 -21.30 год. до нього приїхали ОСОБА_12 з двома чоловіками, які є його кумами, він займався ремонтом автомобіля, а ОСОБА_13 зі знайомими пішли до вагончику, який знаходиться на території, де він працює, де вживали алкоголь, йому також пропонували, проте, він відмовився. За місцем його роботи знаходився мотоцикл марки «Honda Transalp 600», н.з. НОМЕР_1 , який належить його знайомому на ім'я ОСОБА_14 , який на той час перебував у нього в ремонті. Згодом, ОСОБА_12 забрав ключі від мотоцикла та повідомив про те, що хоче з друзями покататися на ньому, проте, він відібрав їх у нього, та не дозволив цього зробити, але ОСОБА_13 все одно наполягав на тому, що хоче проїхатися з друзями, навіть пропонував за це гроші, та оскільки між ним та ОСОБА_13 були напружені стосунки на протязі усього життя, вони знайомі були з 6 років, та доходило до бійки між ними, він погодився завезти їх додому по черзі, спочатку відвіз кума ОСОБА_15 , потім ОСОБА_13 . Він сів за кермо мотоцикла, позаду сів ОСОБА_16 , після чого вони рушили, було близько 24:00 год., швидкість руху була приблизно 60 км/годину, проїхавши два світлофори, вони проїжджали закруглений поворот, в цей момент мотоцикл втратив щеплення, та здійснив наїзд на бордюр, виїхавши за межі проїзної частини праворуч, та наїхав на металеву огорожу. В подальшому приїхала швидка медична допомога, він частково пам'тає що відбувалося, частково приходив до тями на місці події, потім у лікарняній палаті. Також показав, що йому було відомо про те, що ОСОБА_16 пребував у реанімації, проте, не пам'ятає хто саме йому про це повідомив, його не допускали до нього, а коли його виписали з лікарні, ОСОБА_15 первели до звичайної палати. Зокрема, пояснив, що у лікарні перебував 6 діб, коли його виписали, йому хтось подзвонив та повідомив про смерть ОСОБА_15 , яка відбулась через 9 днів після аварії. Крім того, зазначив, що визнає свою вину в тому, що перебував за кермом мотоцикла без посвідчення водія, стан алкогольного сп'яніння заперечив, належної медичної допомоги не отримав, пам'ятає, що в лікарні намагалися взяти аналіз крові, однак, чомусь не взяли. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 не визнав.
Допитана у судовому засіданні у порядку ст. 353 КПК України потерпіла ОСОБА_8 показала суду, що покійний ОСОБА_17 був її чоловіком, про те, що він опинився в лікарні в результаті вказаної події, вона дізналася від свекра о 8 годині ранку 16.10.2021 року. Разом із батьки чоловіка відразу поїхали до лікарні, коли зайшла в палату, чоловік був при пам'яті, лікарі періодично надягали йому кисневу маску. В ході розмови чоловік розповів про те, що на передодні ОСОБА_18 запропонував підвезти його мотоциклом додому, на що він погодився, коли вони їхали, проїхали повз поворот до будинку, де вони мешкали, чоловік зауважив не це ОСОБА_3 , після чого той пришвидшив швидкість, далі не пам'ятає, прийшов до тями вже у лікарні. Чоловік пробув три дні у реанімації, потім три дні знаходився у лікарняній палаті, стан його здоров'я погіршився, після чого його знову перевели до реанімації, де у нього зупинилося серце. На її утриманні залишилося двоє неповнолітніх дітей, які втратили батька. Просила призначити обвинуваченому ОСОБА_3 максимальну міру покарання.
Допитаний у судовому засіданні, у порядку ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_19 суду показав, що ним проводилося експертне дослідження № 021-3048-2021, а саме - дослідження трупа виходячи із наявних матеріалів кримінального провадження. Так, виявлені ушкодження були заподіяні тупим (тупими) предметом (предметами), спричинені прижиттєво та утворилися незадовго до шпиталізації ОСОБА_11 , та не являються характерними для «авторототравми» (мотоцикла), що не виключає можливості виникнення їх в термін та за обставин вказаних в описовій частині постанови. Зазначив, що виходив із обставин дорожньо-транспортної пригоди, не оглядав характерність ушкоджень до зазначених авторототравми (пасажир чи водій в салоні автомобіля), тільки (мотоцикла). На вирішення експертизи були поставлені характерні запитання щодо мототравми, в даному випадку взяв у дужки «авторототравма». При транспортній травмі увесь комплекс ушкоджень складається із трьох груп: 1. Видоспицефічні ушкодження, тобто такі, які відображають форму, розміри чи поверхню предмета, що їх спричинив, по цих ушкодженнях можна визначити деталь чи частину транспортного засобу; 2. Характерні ушкодження найчастіше зустрічаються при конкретному виді і в конкретній фазі; 3. Не характерні, усі інші. В даному випадку 1 та 2 групи ушкоджень виявлено не було, залишаються ушкодження, які може віднести до не характерних, які можуть формуватися у основних видах транспортних засобів, відсутність 1 та 2 груп не виключпє отримань не характерних травм при транспортних ушкодженнях у пасажира мототранспортного засобу при зіткненні із перешкодою. Зокрема, пояснив, що експертиза проводилася із наявних матеріалів кримінального провадження на підставі постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві про призначення даної судово-медичної експертизи.
Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16 жовтня 2021 року, проведеного за адресою: м. Київ, проїзна частини перехрестя вул. Кібальчича-Карбишева, зі сторони вул. Курнтовського по вул. Кібальчича в напрямку пр. Шухевича, з долученими до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, зафіксовано подію дорожньо-транспортної пригоди, загальний вид проїзної частини вул. Кібальчича та вид заїзду до будівлі № 3 по вул. Карбишева в м. Києві куди за межі дороги виїхав мотоцикл, в місці де сталася дорожньо-транспортна пригода, загальний вид бардюрного каменю та зелена зона прилегла до будівлі № 3 по вул. Карбишева у м. Києві, куди заїхав мотоцикл, в місці де сталася дорожньо-транспортна пригода, детальний вид положення мотоцикла, в місці де сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно Висновку судово- медичної (токсикологічної) експертизи №052-61-2021 від 01.11.2021 в крові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знайдено етиловий спирт в концентрації 1,62 г/л (проміле) (т. 1 а.с. 168-171);
Відповідно до протоколу огляду та перегляду цифрового носія інформації від 28.10.2021 року об'єктом огляду та перегляду являється відеозапис з камери відео нагляду, котра знаходиться на будівлі Національної академії внутрішніх справ, за адресою: м. Київ, вул. Карбишева, 3, назва файлу«TR_ch8_20211015233200_20211016003200» за період часу з 23 год. 32 хв. 00 сек. по 00 год. 31 хв. 57 сек. з 15 на 16.10.2021.
Виходячи з даних відеофайлу «TR_ch8_20211015233200_20211016003200» встановлено, що відеозйомка проводиться в нічний час доби, в чорно білому зображені, без звукового супроводження. Пристрій відеокамери встановлений на фасаді будівлі, камера направлена на металеві ворота при заїзді до будівлі № 3 по вул. Карбишева та охоплює проїзну частину вул. Кибальчича та перехрестя з вул. Карбишева. Об'єктив направлений на смуги для руху транспорту по вул. Кибальчича в бік вул. Карбишева зі сторони вул. Курнатовського та на смуги руху по вул. Карбишева зі сторони проспекту Ватутіна в напрямку вул. Кибальчича в м. Києві. На відеозображенні видно, що по проїзній частині вул. Кибальчича в напрямку вул. Карбишева не має жодного транспортного засобу. По вул. Кибальчича в бік вул. Карбишева до перехрестя наявно візуально по одній смузі руху. Дорожня розмітка відсутня. О 23:34:02 на відеозображенні видно, що по вул. Кибальчича зі сторони вул. Курнатовського з'являється світло фар, яке швидко наближається до перехрестя вул. Кибальчича та вул. Карбишева, на проїзній частині відсутні інші транспортні засоби в будь-якому напрямку руху. О 23:34:14 відповідно до таймеру часу на відеозаписі видно, як світло фар наблизилось ближче до перехрестя, можливо розпізнати світло однієї фари, рухається мотоцикл марки «Honda Transalp 600», н.з. НОМЕР_1 . Далі о 23:34:16 на зображенні видно, що мотоцикл марки «Honda Transalp 600» рухається зміщуючись трохи ліворуч, але не враховує заокруглення дороги ліворуч та здійснює виїзд за межі проїзної частини на бардюрний камінь, потім на металеву огорожу та падає на зелену зону. Далі о 23:34:19 на зображенні видно, що мотоцикл марки «Honda Transalp 600» зупинився за межами проїзної частини на зеленій зоні, в подальшому на відео видно прибуття карети швидкої медичної допомоги та працівників поліції (т. 1 а.с.176-180).
Згідно Висновку судово-медичної експертизи №021-3048-2021 від 24.12.2021, потерпілий ОСОБА_11 поступив у Київську міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги 16.10.2021р. о 00:15 год. з місця ДТП. Не дивлячись на лікування, яке проводилось, стан погіршувався та настала смерть хворого, яка констатованаІНФОРМАЦІЯ_5 о 08:10.
ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки: масивний просочуючий крововилив у м'які тканини задньої поверхні грудної клітки; множинні двобічні переломи ребер по різним анатомічним лініям подекуди з розривами пристінкової плеври, двобічний гемо-пневмоторакс); через плевральне ушкодження нижньої частки правої легені уламком зламаного ребра; розрив передньої поздовжньої зв'язки та хребта по між хребцевому диску між 3 та 4 грудними хребцями; компресійний перелом тіл 3-4 хребців; епідуральний крововилив у вигляді пластинчастого сгортка крові у 3-му 4-му сегментах спинного мозку; синець на правому плечі, садно у лобно-тім'яній ділянці справа.
Виявлені ушкодження заподіяні тупим (тупими) предметом (предметами), прижиттєві, утворилися незадовго до шпиталізації потерпілого, не являються характерними для «авторототравми» (пасажир чи водій в салоні автомобіля, автобуса (мотоцикла), що не виключає можливості виникнення їх в термін та за обставин вказаних в описовій частині постанови.
Виявлені ушкодження, які в сукупності формують закриту травму грудної клітки з ушкодженням м'яких тканин, хребта, ребер, легень, спиного мозку, двобічним гемо-пневмотораксом та у перебігу ускладнились розвитком двобічної фібринозно-гнійної пневмонії та респіраторного дистрес-синдрома, мають ознакми тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Синець на правому плечі та садно у лобно-тем'яній ділянці справа мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудної клітки з ушкодженням м'яких тканин, хребта, ребер, легень, спинного мозку, двобічним гемо-пневмотораксом, яка у перебігу ускладнилась розвитком двобічної фібринозно-гнійної пневмонії та респіраторного дистрес-синдрома з послідуючим виникненням поліорганної недостатності, на що вказує: наявність ушкоджень відмічених в п. 1-3 підсумків, вогнищевий крововилив в вісцеральну плевру, серозно-інтерстиційна пневмонія з ознаками распіраторного дистрес -синдрому в стадії проліферації, фокуси нефросклерозу на тлі нефросклерозу, морфлогічні ознаки порушення геморології та мікроциркуляції в судинах внутрішніх органів, набряк-набухання тканини головного та спинного моку, дрібно вогнищеві та паравазальні субарахноїдальні крововиливи зі слабкою вираженою проліферативною реакцією в спинному та головному мозку.
Між виявленими у ОСОБА_11 тілесними ушкодженнями, що в сукупності формують закриту травму грудної клітки та смертю, що настала, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Аналіз токсичної лабораторії КМКЛ ШМД у медичній карті не представлено (т. 1 а.с. 182-186).
Відповідно до Висноку судової автотехнічної експертизи (технічного стану транспортного засобу) № СЕ-19/111-21/54038-ІТ від 23.12.2021 року на момент огляду мотоцикла «Honda Transalp 600», д. н.з. НОМЕР_1 , його гальмівна система, рульове керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані. Розгляд експертом питання «Якщо виявлені несправності виникли до ДТП, то чи міг водій ОСОБА_3 під час експлуатації або при проведенні огляду їх виявити до виникнення ДТП?» відповідь: не має технічного сенсу з причин, зміст яких викладено в дослідницькій частині даного висновку (т.1, а.с.189-191).
Відповідно до Висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-22/1778-ІТ від 20.01.2022:
1.В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мотоцикла «Honda Transalp 600», д. н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.1; 12.2; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
2.В даній дорожній ситуаціх водій мотоцикла «Honda Transalp 600», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути досліджуваної ДТП, шляхом виконання вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.
3.В даній дорожній ситуації в діях водія мотоцикла «Honda Transalp 600», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 експертом, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України не вбачається та вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.1; 12.9. (б) ПДР України.
4.Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія мотоцикла «Honda Transalp 600», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (т. 1, а.с. 194-197).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Правова позиція сторони захисту відображена у показаннях обвинуваченого ОСОБА_3 , виступах у судових дебатах.
Захисник вважав відсутнім в діянні ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується останній, та просив в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286-1 КК України, оскільки вважає, що під час судового розгляду не було в повному обсязі встановлено подію злочину, а саме обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали у вигляді смерті потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунете обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Так, відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Підпунктом «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
На підставі досліджених в ході судового розгляду доказів судом встановлено, що 15.10.2021 року ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом марки «Honda Transalp 600», н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по проїзній частині вул. М. Кибальчича у м. Києві зі сторони вул. Курнатовського в напрямку вул. Кибальчича, зі швидкістю 60-80 км/год., яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 пп. «б», п. 2.9, пп. «а». 12.1. та 12.9.пп «б» Правил дорожнього руху України, яке виразилось у тому, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу (щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), усвідомлюючи, що рухається зі значним перевищенням максимально дозволеної швидкості, створюючи небезпеку життю і здоров'ю громадян, позбавивши себе можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, наближаючись до перехрестя вул. Кибальчича з вул. Карбишева (яка має зміну конфігурації у вигляді заокруглення дороги ліворуч), не впорався з керуванням транспортним засобом, не зміг відповідно зреагувати на зміну конфігурації дороги, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини праворуч, де відбувся наїзд на бордюрний камінь, з подальшим наїздом на металеву огорожу.
Дії ОСОБА_3 за встановлених обставин суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та вважає доведеною його винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Доводи сторони захисту в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи трупа потерпілого спростовуються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 25.02.1994 № 4038-ХІІ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Оскільки висновок судово-медичного експерта лабораторного відділу Київського міського бюро судово-медичної експертизи лікаря судово-медичного експерта токсиколога ОСОБА_20 , яка має вищу медичну освіту, кваліфікацію судового есперта з правом проведення судово-медичної експертизи за спеціальністю «судово-медична токсикологія» (свідоцтво № 0068 від 09.09.2021 року, видане ЕКК Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи) стаж експертної роботи з 2021 року, яка попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків, а її висновок узгоджується з іншими доказами, то в суду відсутні підстави вважати зазначений висновок необ'єктивним або таким, що проведений всупереч вимогам статей 101, 102 КПК України.
Висновок експерта № 052-61-2021 від 01.11.2021 року ґрунтується на вихідних даних, що містяться в доказах, визнаних судом допустимими, з огляду на наведене вище обґрунтування.
Крім того, доводи сторони захисту щодо не проведення під час досудового розслідування судово-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та клопотання щодо призначення у кримінальному провадженні амбулаторної судово-психіатричної експертизи є необґрунтованими, з огляду на наступне.
У матеріалах кримінального провадження відсутні належні й допустимі відомості щодо наявності сумнівів в осудності ОСОБА_3 , питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру не ставилося та не вирішувалося органом досудового розслідування чи судом, також про це не зазначала й сторона захисту, крім того, кримінальне провадження тривалий час знаходиться на розгляді, понад два роки, за цей час, жодного разу під час судових засідань сторонами кримінального провадження таке питання не ставилося. А наявна в матеріалах справи довідка про те, що ОСОБА_21 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності» не свідчить і не може свідчити про сумніви в осудності останнього та можливості застосування до нього примусових заходів медичного характеру. З урахуванням поведінки обвинуваченого на момент вчинення злочину та розгляду кримінального провадження, відсутності жодних даних щодо його осудності, стану психічного та фізичного здоров'я останнього, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту.
Аналогічна позиція викладена в правому висновку, який міститься у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року (51-7003кмо18) та в якому зазначено, що самі собою факти перебування осіб на спеціальних обліках й на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права.
Крім того, КПК не передбачає обов'язкового залучення експерта для визначення здатності/нездатності особи повною мірою реалізувати свої права внаслідок фізичних чи психічних вад. Лише у разі наявності у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обґрунтованих сумнівів у тому, що особа здатна або не здатна повною мірою реалізувати свої права (у силу характеру захворювання, поведінки під час кримінального провадження, наданих нею показань), та за необхідності використання спеціальних знань має бути залучено експерта.
Натомість у цьому кримінальному провадженні не міститься даних, які би слугували достатніми підставами для суду ставити під сумнів здатність ОСОБА_3 повною мірою реалізувати свої права.
Незважаючи на позицію строни захисту, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, доствірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Зокрема, суд, з рахуванням усіх доказів у їх сукупності, не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 на ч. 2 ст. 286-1 КК України, як це зазначає сторона захисту.
Дії ОСОБА_3 за встановлених обставин суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, та вважає доведною його винуватість у чиненні вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12) КК, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, відноситься до тяжких злочинів згідно з ст. 12 КК України (в редакції від 23 квітня 2021 року).
Суд враховує, що ОСОБА_3 : пребуває на диспансерному наркологічному обліку з 11.04.1998 року, діагноз: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності; під наглядом лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання; офіційно не працевлаштований, будь-яких документів на підтвердження працевлаштування суду не надано; не одружений; має на утриманні доньку ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; позитивно характеризується, раніше не судимий.
Обстаин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливе без його ізоляції від суспільства. Відтак, мета покарання, передбачена ч. 2 ст. 50 КК України, може бути досягнута за умови призначення ОСОБА_3 основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років та додаткового обов'язкового покарання на строк 8 (вісім) років.
Щодо цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 з яким обвинувачений ОСОБА_3 не погодився, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 2 ст. 61 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Під час підготовчого судового засідання даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_8 пред'явила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_11 , який був її чоловіком, отримав тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні швидкої медичної допомоги. Протиправними діями ОСОБА_3 завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на лікування та перебування чоловіка у відділенні реанімації, витратах на поховання, що полягає у витратах на оплату послуг ритуального бюро, доставку тіла, підготовку тіла до поховання, купівлю ритуального одягу, замовлення та купівлю труни, залучення та оплату послуг священика, ритуального транспорту, носіїв труни, організацію похорон, декорування могили. До того ж обвинувачений жодної матеріальної допомоги не недав і не пропонував.
Протиправними діями ОСОБА_3 завдано моральної шкоди ОСОБА_8 , оскільки передчасна і раптова смерть її чоловіка стала надзвичайно важким психологічним ударом для неї та дітей, які потребували його піклування, як батька та забезпечення. Так, через смерть чоловіка у неї та дітей погіршилося самопочуття, зникла надія на майбутнє, вони не можуть вести звичного до цього способу життя, у дітей погіршився психічний стан, безсоння, погіршення психічного та фізичного здоров'я.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_8 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь відшкодування заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. та майнової шкоди в розмірі 50 698 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 вимоги цивільного позову не визнав.
Дослідивши матеріали справи, долучені цивільним позивачем докази на обґрунтування своїх вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Вище за текстом суд вже навів та обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме: ОСОБА_3 є винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть ОСОБА_11 .
Відповідно до наданого позивачем свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть, ОСОБА_11 був чоловіком ОСОБА_8 до дня його смерті /том 1 а. с. 62,65/.
Суд погоджується з доводами позивача, що протиправна винна поведінка ОСОБА_3 , яка спричинила смерть ОСОБА_11 та перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв?язку з душевними стражданнями потерпілої, істотними негативними змінами в її житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з роз?ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд погоджується з доводами позивача, що смерть ОСОБА_11 яка настала внаслідок протиправної винної поведінки ОСОБА_3 спричинила їй моральну шкоду.
З урахуванням обставин цієї справи, заподіяння дружині померлого моральної шкоди презюмується на підставі норми ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що завдана їй шкода полягає у душевному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв?язку із втратою близької людини, істотних негативних змін в її житті та житті дітей: болісні відчуття втрати близької людини, які супроводжуються почуттям розгубленості, приниженої гідності, незахищеності, відірваність від соціального життя, безсоння, пригнічений емоційний стан.
Цивільний позивач оцінила розмір завданої моральної шкоди у сумі 200 000 гривень.
Оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, то оцінюючи розмір позовних вимог в цій частині суд враховує обставини цієї справи, а саме: характер правопорушення, глибину душевних страждань потерпілої, істотність змін у її житті та у житті дітей, ступінь вини ОСОБА_3 . При визначенні розміру відшкодування суд виходить з вимог розумності і справедливості.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди та вважає справедливим присудити на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь відшкодування заподіяної їй майнової шкоди в розмірі 50 698 грн. варто зазначити наступне.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині матеріальної шкоди потерпіла зазначає, що нею були понесені витрати на лікування та перебування чоловіка у відділенні реанімації на суму 15 726 гривень, витрати на поховання чоловіка ОСОБА_11 , які становлять 34 972 гривні, а всього на загальну суму 50 698 гривень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 128, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України залишити без змін та вважати його продовженим до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 13 січня 2022 року.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), адреса для листування: АДРЕСА_4 , відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, 50 698 (п'ятдесят тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/54038-ІТ від 23.12.2021 у сумі 1716 грн. 20 коп., судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-22/1778-ІТ від 20.01.2022 у сумі 1372 грн. 96 коп.
Речові докази у справі: мотоцикл марки «Honda Transalp 600», д.н.з. НОМЕР_1 - залишити власнику, СD-R диск Videx 52x 700 mb 80 min - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.
Головуючий суддя: