Справа №:643/4156/23
"13" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Яровенко Н. О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики посилаючись на те, що 04.04.2023 року відповідач отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти загальною сумою 35 000 доларів США, що підтверджується розпискою, написаною власноруч відповідачем. При передачі грошових коштів у позику та написанні розписки був присутній ОСОБА_3 . До теперішнього часу відповідач на порушення своїх договірних зобов'язань позику не повернув.
Ухвалою судді Московського районного суду міста Харкова від 26.05.2023 року цивільну справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.08.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками направлено на адресу відповідача. Конверти повернулася до суду із зазначенням причин повернення - за закінченням терміну зберігання.
Позивач до суду не з'явився, представник позивача подав заяву про розгляд справи без її присутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та ухвали заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подавав. Будь-яких заяв або клопотань зі сторони відповідача на адресу суду не надходило.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 4.04.2023 року написана розписка наступного змісту «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 , даю розписку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , в тому, що він отримав 35000 доларів в борг та зобов'язується повернути у строк до 30.04.2023 року».
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Дослідивши укладену між сторонами розписку, суд виходити з того, що з її змісту вбачається, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 35 000 доларів США у борг та зобов'язався їх повернути.
За загальними правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищевикладені положення матеріального закону, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 коштів, наданих у позику, суд вважає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
Згідно з приписами постанови ВП ВС від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то ВП ВС зазначає, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Зважаючи на те, що в даному випадку предметом позики є грошові кошти в іноземній валюті - доларах США, стягненню підлягає сума в іноземній валюті, а відтак відповідач повинен повернути позивачу суму у розмірі 35 000 доларів США.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає задоволенню..
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 13420,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 526, 530, 533, 545, 549, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 2, 3, 4, 5, 10-13, 18, 23, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позикизадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 35 000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 13420,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Н. О. Яровенко