Справа № 755/16458/23
"18" березня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Гончарук В.П.
при секретарі - Гриценко О.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .; Усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні та володінні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за згаданою адресою.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми та чоловіком проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є членом сімї наймача та зареєстрована у вказаній квартирі в установленому законом порядку, що довідками про реєстрацію місця проживання. Ордер на квартиру виготовлявся на прабабусю Заявника, а потім переоформлювався на маму Заявника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, яка померла. Дані обставини підтверджує свідоцтво про Смерть, копія якого додана до цієї позовної заяви, а також посвідчена копія Розпорядження щодо переоформлення договору найму житла для подальшої приватизації
ОСОБА_7 та її донька - ОСОБА_3 , зареєстровані, але не проживають з 2019 року за адресою АДРЕСА_1
Згідно Акту №75 начальника Житлово-експлуатаційної дільниці №401 від 19 вересня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає ОСОБА_2 з 2019 року по теперішній час, іцо підтверджується показаннями квартиронаймачів будинку: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Відповідачі з 2019 року у вказаному будинку не мешкають, втратили право користування цим будинком, але досі зареєстровані у ньому, чим перешкоджають Позивачу вільно користуватися і розпоряджатися своєю власністю. На цей час Відповідачі фактично чинять Позивачу перешкоди у користуванні вказаною квартирою.
Усі витрати по утриманню квартири несе Позивач зі своїм чоловіком. Відповідач не бере участі ані у витратах на ремонт квартири, ані в оплаті житлово-комунальних послуг. Особистого майна та речей відповідачів у квартирі немає, що підтверджує втрату їх інтересу до квартири.
Враховуючи те, що відповідачі в добровільному порядку не знімаються з реєстрації із спірної квартири, участі у витратах на утримання квартири не приймають, їх реєстрація за вказаною адресою створює Позивачу перешкоду як користуванні та розпорядженні майном, а також зобов'язує нести тягар утримання квартири і за осіб, які фактично в ньому не проживають.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
18 березня 2024 року позивач подала до суду заяви про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судове засідання жодного разу не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомляли, відзив на позов не подали. Поштова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками, а також судові повістки, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, поверталися до суду неврученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Третя особа Дніпровська районна у м. Києві державної адміністрації, в судове засідання подала письмові пояснення, щодо предмету спору, в яких просили справу розглянути без їх участі та ухвалити рішення відповідно вимог чинного законодавства України.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомляли, пояснення на позов не подали, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми та чоловіком проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно Листа N«103008-3430 від 21.09.2023 року Службою у справах дітей та сім'ї' Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації заява від 19.09.2023 року N«103008/011/11-1 1 10 розглянута та спеціалістами Служби було здійснено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Обстеженням підтверджено спільне проживання ОСОБА_1 з чоловіком - ОСОБА_11 та малолітніми дітьми - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивч ОСОБА_1 є членом сімї наймача та зареєстрована у вказаній квартирі в установленому законом порядку, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, ордер на спірну квартиру виготовлявся на прабабусю Заявника, а потім переоформлювався на маму Заявника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .
Відповідно до Виятгу з розпорядження Дніпрровської районної у місті Києві державної адміністрації № 103 від 13.03.2010 року, дозволено ЖРЕО №401 змінити договір найму однієї кімнати житловою площею 14,70 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 та укласти його з позивачем.
Встановлено, що відповідачі. ОСОБА_7 та її донька - ОСОБА_3 , зареєстровані, але не проживають з 2019 року за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно Акту №75 начальника Житлово-експлуатаційної дільниці №401 від 19 вересня 2023 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає ОСОБА_2 з 2019 року по теперішній час, іцо підтверджується показаннями квартиронаймачів будинку: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
З наданих суду доказів, вбачається, що відповідачі протягом тривалого часу не користуються квартирою, але відповідно до законодавства України добровільно не знявся з реєстраційного обліку з квартири та не зареєстрували своє нове місце перебування, не беруть участі в її утриманні.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У відповідності до частини третьої статті 47Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ордер це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. ст. 71,72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР ), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Статтями 29, 310 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання, а також має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.
Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Враховуючи викладені вище факти та норми закону суд приходить до такого.
Судом не встановлено будь-яких законних підстав для збереження за відповідачами права користування вказаним жилим приміщенням. Також, не встановлено намірів відповідачів на використання або намір використання права користування жилим приміщенням чи будь-якого зв'язку з даним жилим приміщенням.
Наявність реєстрації відповідачів за даною адресою є перешкодою для позивача у здійсненні ним своїх прав у складі права власності, таких як вільне володіння, розпорядження та користування своїм майном.
За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідачі більше чотирьох років без поважних причин не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , у якій вони зареєстровані, при цьому витрат на утримання вказаної квартири не несуть, суд приходить до висновку, що останні втратили право користування вказаним житловим приміщенням, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , та усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні та володінні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за згаданою адресою.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 2 147,20 грн.
Керуючись статтями 71, 72 ЖК України, статтями 2, 10, 76, 77-81, 89, 265, 280, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні та володінні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 18 березня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер невідомий, адреса: АДРЕСА_1 );
Треті особи:
Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, (ЄДРПОУ 37203257, адреса: 02094, м. Київ, бул. Івана Котляревського, 1/1);
Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37397237, адреса: 02160, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 4-А).
Суддя: