Справа №:755/4709/24
Провадження №: 1-кс/755/1069/24
"16" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Алчевськ, Луганської обл., громадянину України, з середньою спеціальною освітою, неодруженому, який має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючому неофіційно різноробочим на будівництві, військовозобов'язаному, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому:
- 26.01.2021 Дніпровським районним судом міста Києва, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання 05.04.2023 року;
- 23.08.2023 обвинувальний акт відносно якого направлено до Дарницького районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України (кінцеве процесуальне рішення не прийнято);
в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040000905 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Старший слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного ОСОБА_4 , враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14.03.2024 у вечірній час доби, тобто під час дії воєнного стану, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, що поєднане із проникненням до сховища (підвального приміщення будинку), а саме кабельно-провідникової продукції з метою подальшого її збуту у вигляді лому кольорових металів прибули до тильного боку будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний із проникненням у сховище, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшли до отвору, який веде до підвального приміщення вказаного будинку, через який ОСОБА_8 проникла усередину. У цей час ОСОБА_4 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою, порадами та наданням засобів допомагав ОСОБА_8 .
Проникнувши до сховища, ОСОБА_8 , виявила усередині кабельно-провідникову продукцію, а саме телефонний кабель типу ТПппЗП 50х2х0,4, який належить АТ «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766) та використовуючи наданий їй ОСОБА_4 заздалегідь підготовлений предмет, а саме кухонний ніж, відрізала їх дві частини загальною довжиною 10 та 5 метрів, після чого частину довжиною 10 метрів передала через отвір ОСОБА_4 , який поклав її до своєї сумки, а частину довжиною 5 метрів, поклала у сумку чорного кольору, яку мала при собі, після чого вилізла через отвір із підвального приміщення.
У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, яке стало об'єктом злочинного посягання, почали покидати місце вчинення кримінального правопорушення, однак були затримані працівниками поліції, тим самим, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі.
Своїми злочинними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, з корисливих мотивів ОСОБА_4 та ОСОБА_8 намагався завдати матеріальної шкоди АТ «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766) на загальну суму 774 гривні.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що поєднане із проникненням у сховище, вчиненому в умовах воєнного стану.
Крім цього, 14.03.2024 у вечірній час доби, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи прямий умисел на пошкодження телекомунікаційної мережі, перебуваючи поруч із будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, підійшли до отвору, який веде до підвального приміщення вказаного будинку, через який ОСОБА_8 проникла усередину. У цей час ОСОБА_4 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою та порадами та наданням засобів допомагав ОСОБА_8 .
Приникнувши до сховища, ОСОБА_8 , виявила усередині кабельно-провідникову продукцію, а саме телефонний кабель типу ТПппЗП 50х2х0,4, який належить АТ «Укртелеком» (ЄДРПОУ 21560766) та використовуючи наданий їй ОСОБА_4 заздалегідь підготовлений предмет, а саме кухонний ніж, умисно відрізала їх дві частини загальною довжиною 10 та 5 метрів, що призвело до припинення надання телекомунікаційних послуг для 33 абонентів. Тим самим, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи значення своїх дій, позбавили абонентів можливості зв'язуватися з екстреними, аварійними, інформаційно-довідковими службами та з іншими абонентами.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 360 КК України, тобто умисному пошкодженні телекомунікаційної мережі, що призвело до припинення надання телекомунікаційних послуг, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
14 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вказав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину проти власності, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також вказав на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинений ним тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, що може бути сприйняте ОСОБА_4 більш небезпечним ніж переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, а також вчинити інший злочин, адже підозрюваний ОСОБА_4 не має стабільного джерела доходу, тому свої потреби задовольняє злочинним шляхом.
Також вказав, що неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду і поза межами м. Києва, оскільки не має сталих зв'язків на території м. Києва та постійного місця проживання. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, пов'язана з тим, що у підозрюваного відсутній постійний заробіток та останній не має стабільного джерела доходу. Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що останній не має постійного місця проживання на території м. Києва, за зареєстрованим місцем проживання не з'являється, не працює та забезпечує свої життєві потреби внаслідок злочинної діяльності та перебуваючи на свободі може впливати на свідків та потерпілого в кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вказавши, що підозрюваному необхідно обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 у нічний час, в період з 22.00 до 06.00 годин наступної доби, у зв'язку із недоведеністю органом досудового розслідування наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника, вказавши, що має на утриманні двох малолітніх дітей.
За таких обставин, слідчий суддя заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
В цьому випадку, вимоги ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумовою, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять роки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, одне із яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинені діяння може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
В ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України за обставин викладених у підозрі.
За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у ході якого 15.03.2024 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 України та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує таке.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Алчевськ, Луганської обл., громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючий неофіційно різноробочим на будівництві, військовозобов'язаний, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 26.01.2021 Дніпровським районним судом міста Києва, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Звільнений з виправної колонії по відбуттю строку покарання 05.04.2023 року; 23.08.2023 обвинувальний акт відносно якого направлено до Дарницького районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України (кінцеве процесуальне рішення не прийнято).
Підозрюваний, на час вирішення даного питання, за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я.
А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують їх з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)) вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у тому числі в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків, репутація; майновий стан; розмір майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а лише встановлює наскільки їх сукупність є достатньою вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Дані визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
Таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановленість факту наявності у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання заявника підлягає задоволенню, як обґрунтоване. Інші запобіжні заходи, на переконання суду, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього судом обов'язків, та не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається слідчий у своєму клопотанні та які суд визнав доведеними. Наявність на утриманні підозрюваного двох малолітніх дітей, не спростовує ризиків у вказаному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень 00 копійок, та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою - залишити без задоволення.
Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 13.05.2024 року, включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту у якому він проживає, а саме м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити прокурору, підозрюваному та захиснику негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 18.03.202 4 року о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя: