Справа № 708/199/24
Номер провадження № 2-о/708/12/24
20 березня 2024 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Акулова Є.М.,
за участю:
секретаря судових засідань Омельченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в дистанційному провадженні, в залі суду в м. Чигирин, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, а саме, виписаних на її ім"я диплому серії НОМЕР_1 про навчання в СПТУ-15 Кіровоградської області, виданого 08.04.1992 року; атестату №3627 технічного училища №4 м. Кіровоград, виданого 12.07.1976 року та трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 23.08.1977 року.
В обґрунтування поданої заяви зазначила, що різне написання її імені та по-батькові в зазначених документах сталося через особливості написання імені та по батькові українською та російською мовами та їх перекладу. Вказана обставина є перешкодою для зарахування стажу, що дає право на здійснення перерахунку пенсії управлінням Пенсійного Фонду України та вказує, що доказом повного та правильного написання її прізвища, імені та по батькові є паспорт Громадянина України.
Заявниця в судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, ніяких заяв чи клопотань до суду не надав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідною позицією Верховного Суду України, викладеною у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.93 № 58, у таких випадках не передбачено.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі,організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
З огляду на приписи пункту 2.11, 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно 2.13. Інструкції Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Судом встановлено, що згідно даних паспорта громадянки України серії НОМЕР_3 , виданого Соснівським РВ ГУМВС України в Черкаській області, 21.05.2010 року, заявниця, - ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Помічна, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, присвоєно РНОКПП НОМЕР_4 (а.с. 5).
Згідно Витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00042999431 від 05.01.2024 року, Витягу з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00041376039 від 13.09.2023 року, Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 28.08.1998 року та Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_6 від 27.03.2010 року, заявниця перебувала в декількох шлюбах, а дівоче прізвище Заявниці « ОСОБА_2 »( а.с.7-11), що збігається з Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 10.10.1958 року та з титульним аркушем Трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.08.1977 року (а.с. 19).
Однак, у Свідоцтві про народження значиться як ОСОБА_3 , а у трудовій книжці ОСОБА_3 , а відповідно до даних паспорта ОСОБА_4 .
Також, є розбіжності в написанні її "по батькові", а саме в Дипломі НОМЕР_1 від 08.04.2024 року, що виданий ОСОБА_5 « ОСОБА_6 » замість вірного « ОСОБА_7 ».
Дослідивши зазначені письмові документи суд дійшов переконання, що різне написання імені та по-батькові заявниці в зазначених документах сталося через особливості написання імені та по батькові українською та російською мовами та їх перекладу.
Крім того, у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 23.08.1977 року, зазначено дівоче прізвище заявниці без зміни записів щодо зміни прізвища, який (запис) виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів в тому числі і свідоцтва про шлюб чи про розірвання шлюбу з посиланням на номер і дату цих документів, що не було зроблено уповноваженим органом.
Інших даних судом не встановлено, а УПФУ не надано заперечень та не доведено будь яких даних про наявність іншої особи, яка претендує на пенсійне забезпечення з аналогічними анкетними даними.
Суд переконаний, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, що були вчинені з вини адміністрації підприємств, відповідно такі обставини не можуть бути підставою для позбавлення заявника його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 і на яку суд зважує, вирішуючи справу по суті
Окрім того, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Підсумовуючи, письмові докази, досліджені судом, не породжують підстав для сумніву у приналежності саме заявникові трудової книжки та атестатів про освіту із виявленими в них недоліками при їх заповненні ім"я та по батькові заявниці організаціями, яких натепер не існує і зробити виправлення в яких немає об'єктивної можливості.
Тим самим заява підлягає задоволенню.
Враховуючи, що за ухвалою суду від 29.02.2024 року заявниці відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, а заява підлягає задоволенню, із заявника підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 259, 263, 265, 315, 319 ЦПК України, суд,
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Вважати встановленим факт приналежності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Помічна, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_4 , диплому НОМЕР_1 про навчання в СПТУ-15 Кіровоградської області, виданого 08.04.1992 року на ім'я « ОСОБА_3 »; атестату №3627 технічного училища №4 м. Кіровоград, виданого 12.07.1976 року на ім'я « ОСОБА_3 » та трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 23.08.1977 року на ім'я « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: казначейство України (ел.адм. подат.), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Євген АКУЛОВ