Провадження № 2/712/949/24
Справа № 712/13219/23
27 лютого 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - КАПЛЯ А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри 30) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2615293.
05 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 05052023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 1.
Відповідно до Реєстру боржників від 05 травня 2023 року до Договору факторингу від 05 травня 2023 року, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 55 993 грн. 42 коп., з яких: 11 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 44 993 грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Тому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 993 грн. 42 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 23 січня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
14.02.2024 позивачем подано відповідь на відзив.
16.02.2024 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
26.02.2024 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
27.02.2024 року відповідачем подано заперечення на клопотання про долучення доказів.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач та її представник до судового засідання не з'явилися, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, по якому позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити повністю, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу, а також подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 24 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2615293.
05 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 05052023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 1.
Відповідно до Реєстру боржників від 05 травня 2023 року до Договору факторингу від 05 травня 2023 року, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 55 993 грн. 42 коп., з яких: 11 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 44 993 грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Позивач у позові вказує, що відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що, поданий позивачем кредитний договір не містить підписів сторін та не відповідає положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». При цьому, доказів укладення кредитного договору з відповідачем суду не надано. Крім цього, наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості, не містить детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Вважає позовні вимоги необґрунтованими.
На спростування позиції відповідача, позивачем надано до суду детальний розрахунок заборгованості за Договором № 2615293 від 24.11.2021 року. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що 24.11.2021 року відповідачу надано кредит в сумі 11 000 грн. Розрахунок містить відомості щодо поденного нарахування відсотків за користування кредитом, проценти, які підлягали до сплати, також відомості щодо сплати тіла кредиту та відсотків. З вказаного розрахунку вбачається також, що відповідачем не здійснено жодної проплати в рахунок погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків. Відповідач проти прийняття даного розрахунку як належний доказ заперечувала, оскільки такий доказ був поданий з порушенням процесуального строку.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
В даному випадку, суд оцінює вказаний розрахунок належним доказом по справі, який має значення для правильного вирішення спору по суті.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний № 2615293 від 24 листопада 2021 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Зокрема, у зазначеному кредитному договорі, сторони погодили суму договору, строк дії договору, процентну ставку за користування позикою.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи кредитного договору, такий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Лінеура Україна» від 24 листопада 2021 року, правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав своїх зобов'язань та не погасив кредитну заборгованість.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд задовольняє у повному обсязі, тому сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 684 грн. підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, клопотання відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_2 у АТ «ТАС Комбанк», заборгованість за кредитним договором № 2615293 від 24 листопада 2021 року в сумі 55 993 грн. 42 коп. та судовий збір в сумі 2 684 грн., а всього 58 677 грн. 42 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.