Справа № 694/3091/23
Провадження № 2/700/148/24
20 березня 2024 року селище Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду, в смт. Лисянка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості у розмірі 34 409,41 грн. та витрат по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 01.02.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право до Відповідача за кредитним договором № Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року.
Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 34409,41 грн., з яких: 5833,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3497,07 грн. - сума заборгованості за відсотками, 25079,34 - заборгованість за комісіями.
Відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
З урахуванням вищенаведеного позивач вимушений звернутися до суду та просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року в сумі 34409,41 грн., з яких: 5833,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3497,07 грн. - сума заборгованості за відсотками, 25079,34 - заборгованість за комісіями.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 27.02.2024 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, відзиву не подала.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.02.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право до Відповідача за кредитним договором № Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року.
Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 34409,41 грн., з яких: 5833,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3497,07 грн. - сума заборгованості за відсотками, 25079,34 - заборгованість за комісіями.
Відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо вимоги про стягнення боргу за комісією, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Наведене дає підстави для висновку, що положення кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 08.02.2023 №168/349/20 (провадження № 61-2223св21).
Таким чином, відсутні підстави для стягнення комісії за користування кредитом.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі пропорційно задоволеного судом позову.
Так, з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог у розмірі 9330,07 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 727,76 грн., що становить 27,11 % від суми задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором № Z40.11768.003611827 від 01.02.2018 року у розмірі 9330 ( дев'ять тисяч триста тридцять) гривень 07 копійок, з яких: 5833,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 3497,07 грн. - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») сплачений судовий збір у сумі 727 (сімсот двадцять сім) гривень 76 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Сергій ПІЧКУР