Справа № 569/19709/23
19 березня 2024 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про припинення стягнення аліментів, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про припинення стягнення аліментів, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини звернувся ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги позивача повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року у справі №569/2476/14-ц; стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, від дня набрання рішенням у даній справі законної сили, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засідання відповідач не з'явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради не з'явилась, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування. Висновок органу опіки та піклування від 12.02.2024 №08-287 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтримують в повному обсязі. Рішення просять прийняти в інтересах дитини.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що позивач та відповідач по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 квітня 2006 року, від якого у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні:
свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_3 виданим 30 серпня 2018 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з якого вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Мукачево Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №266. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_4 виданим 30 листопада 2021 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №1486. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду від 30 вересня 2013 року по цивільній справі №569/15631/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів позов задоволено частково; вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 серпня 2013 року до досягнення дітьми повноліття. Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з серпня 2013 року до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2014 року по цивільній справі №569/2476/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 06 квітня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №132 - розірвано.
З дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні АДРЕСА_1 , виданої 01 грудня 2022 року Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 06.09.2013; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 13.06.2012; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_5 з 08.04.2011; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 08.04.2011.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2023 року у справі №569/17905/22 звільнено позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , які стягуються за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2013 року в справі №569/15631/13-ц з дня набрання рішенням законної сили, у зв'язку з тим, що син проживає з батьком. Крім того, на даний час, спільна дочка позивача та відповідача фактично проживає з своїм батьком. Через те, що мати неналежно виховувала дитину, дитина фактично проживала з бабусею, до позивача - як батька дитини, звернулась Служба у справах дітей Мукачівського міськвиконкому з проханням забрати дитину, а у разі його незгоди на проживання дитини з ним, повідомили, що дочка буде поміщена в державний заклад для дітей, позбавлених батьківського піклування. Тому, з літа 2023 року і по даний час, дочка проживає з позивачем, перебуває на його повному утриманні. Оскільки на даний час дочка не досягла 14-ти річного віку, тому вона не може самостійно визначати своє місце проживання.
З дослідженої в судовому засіданні довідки виданої за підписом директора Рівненського ліцею №20 Рівненської міської ради від 17.07.2023 №51 вбачається, що довідка видана ОСОБА_3 про те, що вона є ученицею 6 класу Рівненського ліцею №20 Рівненської міської ради.
З дослідженого в судовому засіданні листа начальника Служби у справах дітей Мукачівської міської ради №390 від 12 травня 2023 року вбачається наступне: «На обліку служби у справах дітей Мукачівської міської ради перебуває дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , яка опинилась у складних життєвих обставинах. Мати дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зловживає спиртними напоями, внаслідок чого нездатна належним чином виконувати батьківські обов'язки. 12 травня 2013 року дитина повідомила, що мати нанесла їй тілесні ушкодження, заява дитини направлена до правоохоронців. ОСОБА_8 по матері, яка тимчасово опікується онукою, не може забезпечити дитині належного догляду та захисту внаслідок того, що не має на неї належного впливу. Дівчинка самовільно йде від неї за місцем проживання матері, тим самим наражає себе на небезпеку. Батько дитини, ОСОБА_1 , проживає у АДРЕСА_3 , не позбавлений щодо дитини батьківських прав. За його словами та словами дитини обидва виявляють бажання проживати разом. Навчальний заклад не заперечує щодо закінчення дитиною навчання дистанційно. В разі, якщо батько не приїде за дитиною, дівчинка, з метою безпеки та запобігання щодо неї негативного впливу матері буде влаштована до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської ОВА. Враховуючи вищенаведене, просимо повідомити батька про обставини справи та сприяти захисту прав дитини.».
З досліджених в судовому засіданні письмових пояснень позивача ОСОБА_1 , адресованих Службі у справах дітей вбачається наступне: «Я, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 забрав доньку ІНФОРМАЦІЯ_12 з н.п. Черіївці Мукачівського району Закарпатської області до себе на проживання та виховання. 09.06.2023 р. підпис ОСОБА_1 ».
Згідно листа начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 , батько малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав до служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому 09.06.2023 письмове пояснення. ОСОБА_9 повідомив, що 01.06.2023 він забрав свою малолітню доньку ОСОБА_5 на проживання та виховання. Батько з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
З дослідженого в судовому засіданні висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 лютого 2024 року №08-287 вбачається наступне: «Розглянувши матеріали справи щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган піки та піклування встановив.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розлучилися, рішенням Рівненського міського суду від 12.05.2014, справа №569/2476/14-ц. Місце проживання малолітньої ОСОБА_3 не визначалось.
Батько дитини у позовній заяві просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 з ним оскільки дитини проживає з батьком з червня 2023 року, перебуває на його утриманні. Мати неналежно виховувала дитину, фактично ОСОБА_5 проживала з бабусею у м.Мукачево.
Геннадій ОСОБА_10 разом з донькою ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої ОСОБА_11 є пенсіонером Міністерства оброни України, отримує пенсію, має стабільний дохід. За місцем проживання характеризується позитивно.
Під час бесіди малолітня ОСОБА_5 пояснила, що навчається в 6-му класі Рівненської гімназії №20, має друзів, полюбляє математику історію, українську мову. Зазначає, що з татом жити краще, ніж з бабусею (з мамою дівчинка практично і не жила). Тато забезпечує її усім необхідним, відколи вона приїхала в м.Рівне, а саме 01.06.2023. Надалі дівчинка хоче проживати з татом.
Відповідно до положень ст.12 ч.1 Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27.02.1991 року), держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Згідно з вимогами ст.171 Сімейного кодексу України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.
Малолітня є ученицею Рівненського ліцею №20 Рівненської міської ради. У інформації навчального закладу зазначено, що батько ОСОБА_1 , постійно цікавиться навчанням, поведінкою доньки, систематично відвідує батьківські збори, консультується з класним керівником, психологом, турбується про стан її здоров'я. Мама ОСОБА_2 за період навчання ОСОБА_5 в гімназії не контактує з класним керівником, педагогами закладу.
У травні 2023 року служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради розглядала лист служби у справах дітей Мукачівської міської ради про те, що ОСОБА_12 опинилась у складних життєвих обставинах. Мати дитини ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, внаслідок чого нездатна належним чином виконувати батьківські обов'язки. Дитина повідомляла про те, що мати нанесла їй тілесні ушкодження, заява дитини була направлена до правоохоронців. Після цього випадку батько забрав доньку 01.06.2023 до себе на проживання в м.Рівне.
Мама дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешканка АДРЕСА_2 , з 23.10.2023 визнана інвалідом І-А групи загальної категорії. За станом здоров'я виконувати батьківські обов'язки по вихованню та утриманню доньки не може.
Варто зазначити, що з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проживає і його неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 25.01.2024. Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, прийняла рішення про доцільність залишення ОСОБА_3 на проживання з батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладені факти, керуючись ст.19, ст.160, ст.161 Сімейного кодексу України, вважаємо за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .»
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Зазначене узгоджується із правовою висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14- 327цс18)
У п.6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1,2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування від 12 лютого 2024 року №08-287 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги позивача в часині визначення місця проживання неповнолітньої дочки позивача та відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині звільнення від сплати аліментів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.273 ЦПК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. 2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 181 СК України аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Як було встановлено в судовому засіданні та доведено належними та допустимими доказами, малолітня донька сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з червня 2023 року проживає разом з батьком - позивачем по справі, перебуває на його повному утриманні. При цьому, будь-яких доказів надання відповідачкою, на користь якої з позивача стягуються аліменти на утримання безпосередньо дочки ОСОБА_5 , матеріальної допомоги позивачу на утримання доньки суду надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в частині звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_5 , які присудженні рішенням Рівненського міського суду від30 вересня 2013 року по справі №569/15631/13-ц є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачкою, яка в судове засідання не з'явилася, а тому вони підлягають до повного задоволення.
З приводу позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Однак, враховуючи ті обставини, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2023 року по цивільній справі №569/17905/22 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, що згідно наявної інформації третьої особи відповідач являється інвалідом 1-А групи, тому суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_5 підлягають аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
При цьому, враховуючи, що оскільки позивача звільнено від сплати аліментів з дня набрання рішенням законної сили, тому стягнення аліментів на користь позивача з відповідача слід проводити саме з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки при подачі позову до суду в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини та звільнення від сплати аліментів позивач звільнений від сплати судового збору на підставі долученого посвідчення, а в частині позовних вимог про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273, 280,282-289,354 ЦПК України, ст.ст.141,160,180-183 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про припинення стягнення аліментів, визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволити частково.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року у справі №569/2476/14-ц з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, від дня набрання рішенням у даній справі законної сили, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 3220,80 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1
Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Ріне, вул.Поштова, 2
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов