Справа № 569/5367/24
20 березня 2024 року Рівненський міський суд
Рівненської області в особі судді - Ковальова І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії,-
В Рівненський міський суд 19 березня 2024 року з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії звернулася ОСОБА_1 .
У своєму позові позивач просить суд визнати за позивачем, ОСОБА_1 , право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у поточному 2024 році, а саме: з 1 січня, - у розмірі 14200 грн.; з 1 квітня, - у розмірі 16000 грн., щомісячно, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі №460/40715/22 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 25.07.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі Закон № 796-ХІІ). Цим же судовим рішенням було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Тобто, вона набула право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам з 25.07.2022, що підтверджується вищевказаним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду.
За письмовим повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.02.2024 року (копія якого додається) на виконання вищевказаного рішення Рівненського окружного адміністративного суду відповідач з січня 2024 року розпочав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії виходячи з величини мінімальної заробітної плати для обчислення виплат по судовим рішенням, на рівні, - 1600 грн.
Вважає, що рішення та дії відповідача щодо не нарахування та виплата позивачу у поточному 2024 році підвищення до пенсії у зменшених розмірах (1600 х 2 = 3200 грн.) за статтею 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», практично констатують про не визнання за нею права на щомісячні виплати двох мінімальних заробітних плат у вище зазначених розмірах, а саме: з 1 січня, - 14200 грн., а з 1 квітня місяця, - 16000 грн., щомісячно. При цьому нараховане та виплачене відповідачем в поточному 2024 році щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн., значно менше за аналогічні виплати які були виплачені відповідачем у грудні місяці 2023 року, які становили 13400 грн. Таке, грубо порушує право позивача на мирне володіння своїм майном та є такими, що не ґрунтується на нормах закону і практики ЄСПЛ, яка є джерелом права.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За роз'ясненнями, наданими судам у п.3 постанови Пленуму ВАСУ від 20 травня 2013 року № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень».
Позовна заява про визнання права на пенсію, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у своїй позовній заяві позивач зазначає, що категорично не погоджується з рішенням та діями відповідача щодо не нарахування та невиплати у поточному 2024 році підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» практично констатують про невизнання за нею права на щомісячні виплати двох мінімальних заробітних плат за вказаний період; спір між позивачем та відповідачем щодо неправомірності рішення та дій відповідача підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки вказаний спір є спором публічно-правовим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, вважаю за необхідне, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184-186,260,353,354 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов