Справа № 555/456/24
Номер провадження 2-о/555/56/24
"18" березня 2024 р.
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельничук Н. В.
при секретарі Кравчук С. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи : приватний нотаріус Трембіцький Володимир Ярославович про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
І.Стислий виклад позиції заявника.
ОСОБА_1 в обґрунтування вимог заяви про встановлення факту належності вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на день смерті постійно проживав і був зареєстрований в м. Березне Березівського району Рівненської області. Після його смерті залишилось належне його матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно на земельну ділянку, що належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-РВ № 003491, виданого Березнівською міською Радою народних депутатів 22 березня 2002 року; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за І-РВ № 003491, спадщину після смерті якої прийняв прийняв її син - ОСОБА_2 , однак не оформив у зв'язку зі смертю. Спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України.Звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Трембіцького В.Я. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину мені було відмовлено та надане роз'яснення про необхідність встановлення факту належності документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно. Нотаріус пояснив, що згідно свідоцтва про смерть бабуся значиться як ОСОБА_3 , а державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 видали на ОСОБА_4 . Таким чином, під час видачі державного акта на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 було допущено помилку, яка полягає у неправильному записі імені моєї бабусі, а саме: замість вірно « ОСОБА_5 » невірно зазначено « ОСОБА_6 ». Отже, з огляду на викладене, виникла ситуація, коли необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 виданий ОСОБА_4 належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
26 лютого 2023 року заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
Заявник в судове засідання не з"явилася - подала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримує повністю.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином.
Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення процесуальних дій, в тому числі забезпечення позову, забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.
ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , і на день смерті постійно проживав і був зареєстрований в м. Березне Березівського району Рівненської області. Після його смерті залишилось належне його матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкове майно на земельну ділянку, що належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-РВ № 003491, виданого Березнівською міською Радою народних депутатів 22 березня 2002 року; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за І-РВ № 003491, спадщину після смерті якої прийняв прийняв її син - ОСОБА_2 , однак не оформив у зв'язку зі смертю. Спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України.
Звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Трембіцького В.Я. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину мені було відмовлено та надане роз'яснення про необхідність встановлення факту належності документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно.
Нотаріус пояснив, що згідно свідоцтва про смерть бабуся значиться як ОСОБА_3 , а державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 видали на ОСОБА_4 . Таким чином, під час видачі державного акта на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 було допущено помилку, яка полягає у неправильному записі імені моєї бабусі, а саме: замість вірно « ОСОБА_5 » невірно зазначено « ОСОБА_6 ».
Отже, з огляду на викладене, виникла ситуація, коли необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити, що державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 виданий ОСОБА_4 належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, визначено перелік справ по встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігається з прізвищем, ім'ям, по баткові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно положень п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що на підтвердження заяви надані належні, достовірні, допустимі докази, які не викликають сумніву у суду і є достатніми для встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.5,6,212-215,256-259ЦПК України,суд
Встановити факт, а саме , що державний акт на право приватної власності на землю І-РВ № 003491 від 22 березня 2002 року, виданий ОСОБА_4 належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Березне Рівненського району Рівненської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мельничук Н. В.