19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 533/717/22
провадження № 51-1311ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінальногосуду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду 24 січня 2024 року і
встановила:
вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно неодруженого та непрацюючого, освіта професійно-технічна, раніше неодноразово судимого, останній раз 10 серпня 2017 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 09 жовтня 2020 року умовно-достроково на не відбутий строк 2 місяці 27 днів;
- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду 24 січня 2024 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду, відповідно до обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вказаному вироку, ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим та маючи непогашені судимості, зокрема й за корисливі кримінальні правопорушення, в період дії воєнного стану, який був введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та в подальшому продовжений Указами Президента України № 133/2022, № 259/2022, №341/2022, № 573/2022, вчинив повторно умисні корисливі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить змінити постановлені судові рішення та пом'якшити покарання. Зазначає, що його права були порушені, так як він свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, бажав укласти угоду з прокурором про призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Посилаючись на дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, стверджує, що його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 4
ст. 185 КК України за обставин, установлених у вироку місцевого суду, що ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, у тому числі, на показаннях засудженого, який визнав вину у скоєнні інкримінованих йому діянь, в касаційній скарзі не оспорюється.
Щодо доводів касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу.
Як визначено частинами 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, згідно з положеннями статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Частиною 1 ст. 69 КК України передбачено, зокрема, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 75 КК України (у редакції Закону на час вчинення діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Статті 65-75 КК України є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Як вбачається із вироку, суд першої інстанції, згідно з указаними нормами закону врахував: ступінь тяжкості вчинених правопорушень, його підвищену суспільну небезпечність, конкретні обставини кримінальних правопорушень, обставини, що пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які б його обтяжували. З урахуванням викладеного, а також даних про особу винного й те, що він неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, відомостей з висновку органу пробації, де зазначено, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення останньому реальної міри покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Із такою позицією місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції. Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали під час перегляду вироку суд апеляційної інстанції перевірив доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі засудженого, та навів переконливі мотиви, у зв'язку з якими визнав їх неприйнятними.
Колегія суддів також вважає, що обраний ОСОБА_4 розмір та вид покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним кримінальним законом.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду 24 січня 2024 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3