12 березня 2024 року
м. Київ
справа № 199/9403/21
провадження № 51- 4847 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041630000715, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі статей 71, 72 КК України ОСОБА_7 до призначеного покарання повністю приєднано покарання, не відбуте за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 10 днів.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і накладеного арешту.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 19:00 по 20:08, перебуваючи в спальній кімнаті за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків зі своєю бабусею ОСОБА_8 , яка є особою похилого віку, керуючись раптово виниклим умислом, тримаючи в руці молоток, який знайшов у будинку, підійшов до потерпілої ОСОБА_8 , яка в цей час лежала на ліжку на боку, та завдав ним не менше п'яти хаотичних ударів по голові потерпілої з правої сторони. Після цього ОСОБА_7 перевернув потерпілу на спину, обличчям до себе та, діючи умисно, ще завдав їй не менше п'ятьох хаотичних ударів у ділянку голови й носа і не менше одного удару в ділянку правого плечового суглоба спереду.
Далі, не зупиняючись на досягнутому, доводячи свій злочинний умисел до кінця, перебуваючи в безпосередній близькості з правого боку від потерпілої, яка лежала на спині на ліжку, ОСОБА_7 , діючи умисно, бажаючи спричинити смерть потерпілої, здавлював органи шиї потерпілої.
Крім цього, ОСОБА_7 у не встановлений у ході досудового розслідування спосіб руками, ногами або іншими предметами, що можуть використовуватись для спричинення тілесних ушкоджень, завдав потерпілій не менше двох ударів в ділянку грудної клітки.
У результаті неправомірних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілої, яка померла на місці події.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду- без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судами неповно з'ясовані всі обставини провадження, у зв'язку з чим вину його підзахисного в умисному заподіянні смерті потерпілій не доведено і не підтверджено. Вказує на те, що апеляційний суд перерахував докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , при цьому їх не проаналізував і не надав їм належної оцінки. На переконання захисника, єдиними доказами, які пов'язують підзахисного з подією правопорушення, є додатковий протокол огляду місця події від 26 вересня 2021 року та похідні від нього: висновок дактилоскопічної експертизи від 15 листопада 2021 року № СЕ-19/104/21/34770-Д, висновок молекулярно-генетичної експертизи № 1749/3. Проте вважає, що ці докази не доводять поза розумним сумнівомвини засудженого. За твердженням захисника, апеляційний суд, надаючи оцінку відеозапису до додаткового протоколу огляду місця події від 26 вересня 2021 року, не дослідив його, а обмежився лише дослідженням самого протоколу, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів. Також звертає увагу на те, що вказаний суд не дослідив інших доказів, на які він посилався у скарзі. Захисник стверджує, що колегія суддів у нарадчій кімнаті провела загалом 10 - 20 секунд, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки в такий короткий проміжок часу неможливо було здійснити належне обговорення всіх доводів, які містилися в апеляційній скарзі сторони захисту. Вважає, що апеляційний суд не перевірив і не надав відповідей на всі його доводи в апеляційній скарзі.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Такими доказами, зокрема, є показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були.
Крім того, місцевий судом дослідив як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 25 вересня 2021 року та додатковому протоколі огляду місця події від 26 вересня 2021 року; протоколі перегляду від 27 вересня 2021 року відеозапису з камер відеоспостережень магазину приватного домоволодіння АДРЕСА_2 за 25 вересня 2021 року; висновку судово-медичної експертизи трупа від 03 листопада 2021 року № 1958; висновку експерта (дактилоскопічне дослідження) від 15 листопада 2021 року № СЕ-19,104-21/34770-Д; висновків експертів від 17 листопада 2021 року № 1958/626-Е, від 21 жовтня 2021 року № 691, від 22 листопада 2021 року № 918-МК; висновку судово-психіатричної експертизи від 08 листопада 2021 року № 438; висновках експертиз (молекулярно-генетичний порівняльний аналіз) від 30 грудня № 1749/1, № 1749/2, № 1749/3, та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що в їх сукупності та взаємозв'язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, викладених в його апеляційній скарзі, щодо недоведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
За змістом положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що доводи захисника про непричетність його підзахисного ОСОБА_7 до вчинення вбивства своєї бабусі ОСОБА_8 були перевірені судом апеляційної інстанції та правильно визнані необґрунтованими. При цьому таким твердженням сторони захисту суд надав критичну оцінку і розцінив їх як спробу обвинуваченого уникнути відповідальності.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, надаючи оцінку висновкам експертів від 03 листопада 2021 року № 1958, від 17 листопада 2021 року № 1958/626-Е та від 22 листопада 2021 року № 918-МК, на які він посилається як на докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого умислу на позбавлення життя своєї бабусі, особи похилого віку ОСОБА_8 . Про умисел на позбавлення життя потерпілої свідчать характер, спосіб, механізм заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація, знаряддя вчинення злочину (молоток, який має підвищені травмувуючі властивості). Як установив суд першої інстанції, численні тілесні ушкодження обвинувачений ОСОБА_7 заподіяв потерпілій шляхом завдання ударів у життєво важливий орган - голову, в тому числі молотком, що призвело до настання смерті ОСОБА_8 . Тілесні ушкодження могли бути спричинені потерпілій ОСОБА_8 ударами металевою частиною молотка-цвяходера, представленого на експертизу.
Також місцевий суд надав належну оцінку висновкам молекулярно-генетичних експертиз, згідно із якими: у слідах крові на куртці, спортивних штанах та парі кросівок ОСОБА_7 виявлено збіг змішаного генотипу сліду з кров'ю на лівій кросівці з генотипом потерпілої ОСОБА_8 . Суміш ДНК дослідженого сліду з кров'ю на лівій кросівці може походити від потерпілої ОСОБА_8 та невстановленої особи (осіб) (висновок експерта від 30 грудня 2022 року № 1749/2); виявлено збіг генотипів слідів крові на робочій частині та на рукоятці молотка-цвяходера між собою та з генотипом потерпілої ОСОБА_8 (висновок експерта від 30 грудня 2022 року № 1749/3). Указані висновки підтвердила в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 .
Крім того, надано оцінку висновку експерта від 15 листопада 2021 року № СЕ-19/104-21/34770-Д, згідно з якими сліди пальців рук, вилучені 26 вересня 2021 року з поверхні поліетиленового пакету, в якому знаходився молоток-цвяходер, придатні для ідентифікації особи та залишені ОСОБА_7 .
Крім того, як правильно зазначив у вироку суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення злочину вказує і переглянутий у суді відеозапис, на якому зафіксовано, що ОСОБА_7 через досить короткий проміжок часу, після того як прийшла його мати ОСОБА_11 , пішов з подвір'я із пакунком під рукою. Він направився в напрямку, де потім за допомогою службового собаки було знайдено у присутності понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 поліетиленовий пакет зі слідами пальців рук ОСОБА_7 . При цьому, в середині пакета був молоток зі слідами крові потерпілої ОСОБА_8 .
Суди попередніх інстанцій також належним чином перевірили доводи захисника про те, що начебто на 9-й хвилині відеозапису додаткового огляду місця події 26 вересня 2021 року відбулося підкидання молотка в пакет, на якому згодом були виявлені відбитки пальців ОСОБА_7 і кров загиблої ОСОБА_8 , та визнали їх безпідставними.
Місцевий суд, переглянувши відеозапис додаткового огляду місця події від 26 вересня 2021 року, дійшов висновку, що ракурс проведеної відеозйомки не свідчить про відсутність згодом виявленого та вилученого чорного поліетиленового пакету, в середині якого знаходився предмет, схожий на молоток, зі слідами крові на залізній частині молотка.
Крім того, допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_18 показали, що були понятими і бачили, як працівники поліції за допомогою собаки знайшли ймовірне знаряддя злочину, а саме чорний пакет, в якому був молоток. При цьому свідок ОСОБА_17 зазначив, що особисто бачив, як собака, яка йшла сама, знайшла пакет. У цей момент велася відеозйомка. Свідок ОСОБА_18 вказала, що в її присутності саме собака підвела до пакета чорного кольору, його дістали, опечатали та поклали в інший пакет. Зауважень ні в кого не було.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши під час апеляційного розгляду протокол додаткового огляду місця події від 26 вересня 2021 року, дійшов висновку, що огляд було проведено з дотриманням вимог статей 104 - 106, 223, 234, 237 КПК України уповноваженою особою слідчим - ОСОБА_22 , за участі двох понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , криміналіста ОСОБА_23 та інспектора-кінолога ОСОБА_24 , з роз'ясненням усім учасникам слідчої дії їхніх процесуальних прав і обов'язків, із застосуванням службового собаки та з технічною фіксацією події. По завершенні було складено відповідний протокол слідчої дії, який усі його учасники підписали без будь-яких зауважень чи заперечень.
З такими висновками місцевого та апеляційного судів погоджується й колегія суддів.
Крім того, слід зазначити, що з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду сторона захисту зверталася в порядку ст. 214 КПК України з відповідною заявою про вчинення працівниками правоохоронного органу службового злочину, пов'язаного з фабрикацією доказів на користь обвинувачення, чого не заперечував захисник під час апеляційного розгляду.
Не є слушними доводи захисника про те, що суди не перевірили ймовірних версій подій сторони захисту, а саме того, що смерть потерпілої ОСОБА_8 настала внаслідок нещасного випадку або потерпілу вбила стороння особа.
Такі версії сторони захисту суди належним чином перевірили та спростовали.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи твердження захисника ОСОБА_6 щодо отримання потерпілою ОСОБА_8 тілесних ушкоджень унаслідок нещасного випадку, зазначив, що під час допиту в місцевому суді ОСОБА_7 виключив настання смерті своєї бабусі ОСОБА_8 саме від падіння на табуретку. Свідок ОСОБА_19 (лікар швидкої допомоги) у суді показав, що під час первинного огляду потерпілої були виявлені чисельні ушкодження на голові та обличчі, які, швидше за все, були заподіяні тупим предметом. Згідно з даними висновку експерта від 22 листопада 2021 року № 918-МК ушкодження, умовно позначені № 1-4, № 1-2, та ушкодження на представленому шматку шкіри з нижньої щелепи праворуч від трупа ОСОБА_8 могли бути спричинені ударами металевою частиною молотка-цвяходера, представленого на експертизу.
Стосовно посилання захисника на те, що у кримінальному провадженні не було проведено слідчого експерименту для встановлення обставин, чи могла потерпіла отримати ушкодження, від яких настала її смерть, саме від падіння на табуретку, то колегія суддів зазначає про таке.
Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України. Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 цього Кодексу кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сторона захисту в цьому кримінальному провадженні не була позбавлена процесуальної можливості клопотати про проведення слідчого експерименту на спростування висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Проте за відсутності такого клопотання з урахуванням ст. 22 КПК України колегія суддів виходить з того, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися таким правом як на етапі відкриття матеріалів досудового розслідування, так і під час судового розгляду та апеляційного перегляду, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також суд апеляційної інстанції перевірив версію сторони захисту про те, що злочин вчинено невідомою особою, яка проникла до будинку, та визнав безпідставною з огляду на таке. Суд першої інстанції оглянув відеозапис з камер відеоспостережень, наданий свідком ОСОБА_20 , з якого убачається, що сторонні особи до подвір'я родини ОСОБА_25 у проміжок часу, коли настала смерть ОСОБА_8 , не заходили. Крім того, згідно з даними протоколу огляду місця події від 25 вересня 2021 рокупошкоджень металевих дверей воріт, із врізаним циліндричним замком, а також двох вхідних металевих дверей із врізаними циліндричними замками встановлено не було. Про пропажу цінних речей з будинку сім'ї ОСОБА_25 ніхто не заявляв.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 не мав можливості переодягнути свій одяг, який був вилучений у нього після подій, і на відсутність слідів крові потерпілої на його речах, були перевірені судами попередніх інстанцій та визнані безпідставними на підставі вищенаведених доказів.
Отже, установивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України. Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінального провадження, з ними погоджується й колегія суддів.
Таким чином винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом відповідно до практики Європейського суду з прав людини та положень ст. 17 КПК України.
Доводи захисника про порушення судом першої інстанції ст. 371 КПК України, а саме про те, що проєкт ухвали суду апеляційної інстанції був виготовлений заздалегідь, а суд виходив до нарадчої кімнати лише формально, є неспроможними.
Статтями 367, 371, 418 КПК України передбачено порядок ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.
Указані норми закону не містять заборони суддям готуватися до судового засідання, а саме вивчати матеріали провадження та готувати один чи кілька альтернативних проєктів судового рішення до початку судового засідання, водночас суд не має часових обмежень щодо перебування суддів у нарадчій кімнаті, а тому відсутні порушення вимог кримінального процесуального закону, на які посилається захисник у касаційній скарзі.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року (справа № 285/3516/17), від 11 березня 2021 року (справа № 711/798/18) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 347/840/19).
Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що апеляційний суд не дослідив усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як свідчить журнал та технічний запис судового засідання суду апеляційної інстанції, клопотання про повторне дослідження доказів, у тому числі щодо дослідження відеозапису додаткового огляду місця події від 26 вересня 2021 року сторона захисту не заявляла.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.
Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.
Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статей 370, 419 КПК України в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які співпадають з доводами, наведеними в касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. При цьому таких істотних порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, які б з огляду на зазначене перешкодили ухвалити законне рішення, апеляційний суд не встановив. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3