Ухвала від 20.03.2024 по справі 705/2159/19

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 705/2159/19

Провадження № 61-17168к21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Гудими Д. А.,

Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва і звільнення, поновлення на роботі, зміну формулювання наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року заявниця звернулася до суду із заявою про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва і звільнення, поновлення на роботі, зміну формулювання наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

13 серпня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановив ухвалу, згідно з якою заяву про забезпечення позову повернув заявниці.

28 вересня 2021 року Черкаський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції скасував, матеріали за заявою про забезпечення позову направив для продовження розгляду.

19 жовтня 2021 року ПП «Центр-Монтаж-Енерго» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.

10 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та витребування із Христинівського районного суду Черкаської області копії матеріалів цієї справи «в частині вирішення в суді першої інстанції ухвалою від 13 серпня 2021 року та в суді апеляційної інстанції постановою

від 28 вересня 2021 року питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , поданою у серпні 2021 року».

27 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

02 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою відмовив

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; постанову Черкаського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року скасував і залишив в силі ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 серпня 2021 року.

12 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про виправлення описки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 лютого 2022 року, а саме зазначення по батькові представника відповідача як « Віталійович » замість правильного « Васильович ».

12 лютого 2024 року згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї заяви про виправлення описки суддею-доповідачем визначений Шипович В. В. , а членами колегії суддів - Білоконь О. В, Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Хопта С. Ф.

19 лютого 2024 року заявниця подала заяву про відвід суддів Верховного Суду Синельникова Є. В. і Шиповича В. В.

28 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою цю заяву визнав необґрунтованою та передав вирішення зазначеного питання іншому судді

у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

28 лютого 2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід суддів визначена суддя Верховного Суду Ситнік О. М.

29 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. постановив ухвалу про задоволення заяви про відвід суддів Верховного Суду Синельникова Є. В. і Шиповича В. В. від розгляду справи.

05 березня 2024 року заявниця у системі «Електронний суд» сформувала заяву про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року про призначення справи до розгляду. Обґрунтувала тим, що суд у вступній і резолютивній частинах цієї ухвали зазначив по батькові представника відповідача « Віталійович », тоді як правильно - « Васильович ». Однак просила виправити таку описку лише у вступній частині вказаної ухвали.

05 березня 2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про виправлення описки заявника суддею-доповідачем визначений Шипович В. В., а членами колегії суддів - Синельников Є. В. і Хопта С. Ф.

07 березня 2024 року на підставі службової записки судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Шиповича В. В. заступник керівника Апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. видала розпорядження № 361/0/226-24, згідно з яким призначила повторний автоматизований розподіл судової справи № 705/2159/19 за касаційним провадженням № 61-17168к21 (заява про виправлення описки за вх. № 7636/0/220-24 від 5 березня 2024 року). Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею-доповідачем у цій справі призначили суддю Гудиму Д. А.

12 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. постановив ухвалу про витребування

з суду першої інстанції матеріалів справи щодо питання про забезпечення позову для розгляду заяви про виправлення описки.

15 березня 2024 року заявниця подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів ВерховногоСуду Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.

Заява ОСОБА_1 про відвід обґрунтована наступним:

- з метою утворення неповноважного складу суду та затягування розгляду справи всупереч встановленому порядку судді Шипович В. В. і Синельников Є. В. не постановили ухвали про самовідвід;

- «на підставі службової записки заступника керівника апарату О. Грицик» відбувся автоматизований розподіл справи з грубим порушенням вимог ЦПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення);

- склад суду - судді Гудима Д. А., Краснощоков Є. В., Русинчук М. М. -

є неповноважним, оскільки не є «судом, встановленим законом»;

- суддя Гудима Д. А., ігноруючи повідомлення заявниці про знаходження матеріалів справи у Верховному Суді, постановив ухвалу про витребування матеріалів справи щодо питання про забезпечення позову з суду першої інстанції;

- «суддя Гудима Д. А. всупереч п. 15.9 розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України та сталій судовій практиці ВС щодо розгляду заяв про виправлення описки» ухвалив рішення про витребування матеріалів справи щодо питання про забезпечення позову, а не всієї справи;

- «зазначені процесуальні фальсифікації суддя Д. Гудима чинить за співучастю з в. о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області, яка має статус обвинуваченої у тяжких злочинах проти правосуддя ОСОБА_2,

з метою пошкодження вмісту матеріалів справи шляхом додавання або знищення матеріалів справи на догоду замовнику-хабарнику ОСОБА_5 та затягування розгляду справи, яка має бути розглянута у 10-денний термін»;

- «апарат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду направив цивільну справу № 705/2159/19 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області - неналежного суду, після оскарження протиправних дій Уманського міськрайонного суду Черкаської області, суддів цього суду та інших причетних до органів правосуддя та правоохоронних органів»;

- «аналогічні процесуальні афери щодо помилкового направлення справи до Уманського суду, за особистої зацікавленості ОСОБА_2 та інших суддів, чинив апарат Верховного Суду у справі, яка стосувалася відібрання квартири родини заявниці квартирними шахраями».

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів передано іншому судді, у порядку, визначеному частиною першою статті 33 ЦПК України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу,

і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 20 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. визначено до розгляду судді Коломієць Г. В.

За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У частині першій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Гудими Д. А.,

Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. від участі у розгляді справи № 705/2159/19 (провадження № 61-17168к21) немає, оскільки заява не містить визначених законом підстав для відводу судді.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Гудима Д. А.,

Краснощоков Є. В., Русинчук М. М. виявляли особисту заінтересованість або вчиняли будь-які корумповані та протизаконні дії. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.

За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви

у неупередженості та об'єктивності суддів Верховного Суду Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони

з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких підстав, заявлений відвід є необґрунтованим.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» про визнання незаконними та скасування наказів про зміну в організації виробництва і звільнення, поновлення на роботі, зміну формулювання наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць