20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 641/3525/20
провадження № 61-2883ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей по Слобідському району м. Харкова Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У травні 2020 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей по Слобідському району м. Харкова Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 січня 2024 року прийнято до розгляду заяву АТ «Сенс Банк» про збільшення позовних вимог в порядку статті 49 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 січня 2024 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 січня 2024 року повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лисенком А. О., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 07 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лисенком А. О., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначене положення процесуального закону не створює передумов для двозначного тлумачення наведеної норми та не передбачає винятків оскарження інших ухвал, ніж ті, що зазначені у наведеному переліку.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Встановивши, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 січня 2024 року про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
При цьому повернення апеляційної скарги, яка подана на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та не порушує його права на судовий захист, оскільки він не позбавлений можливості включити свої заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи у разі його незгоди з таким рішенням.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18), де зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про прийняття заяви про збільшення позовних вимог, оскільки відповідно до положень ЦПК України вказана ухвала не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лисенком Андрієм Олександровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей по Слобідському району м. Харкова Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник