13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 344/16992/19
провадження № 61-16058св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року у складі судді Бородовського С. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що вона згідно з договором купівлі-продажу від 01 липня 2016 року № 1621 є власником земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329, площею 0,0433 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за цією самою адресою, згідно з договором купівлі-продажу від 01 липня 2016 року № 1617.
Посилалася на те, що право власності, зокрема, на земельну ділянку було зареєстровано за нею 01 липня 2016 року, про що свідчить інформаційна довідка № 64057092, яка містить інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власником суміжної земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0077, площею 0,0271 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .
Позивач зазначала, що 27 березня 2019 року відповідачка разом з іншими особами під час вчинення незаконних будівельних робіт фактично зруйнували належний їй металевий гараж. 01 квітня 2019 року, після знищення гаражу, продовжуючи будівельні роботи, відповідачка самовільно зруйнувала частину даху перекриття нежитлової споруди, яка розташована на належній їй земельній ділянці, порізали опорні балки, зруйнували шифер, стічні ринви. У результаті цього відбувається постійне замокання належного їй цінного майна, що знаходиться у даній нежитловій будівлі, та безпосередньо самої будівлі, оскільки відсутність даху на одній із частин цієї споруди призводить, у тому числі, до замокання стін, що також заподіює їй збитків, оскільки дощова вода затікає в середину будівлі.
Причиною даної спірної ситуації вважала накладення земельної ділянки відповідачки на належну їй земельну ділянку. Площа накладення становить 0,009 га. У результаті даних обставин відповідачка фактично використовує належну їй земельну ділянку загальною площею 0,009 га (9 кв. м), що вимагає відновлення та встановлення твердої межі відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329 в натурі на місцевості.
Відповідачка не визнає факту такого накладання земельної ділянки та ігнорує усі її звернення щодо досудового вирішення спірної ситуації, як щодо належного встановлення межі земельних ділянок згідно з координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий № 2610100000:03:004:0329, так і щодо внесення відповідних змін до публічної кадастрової карти (з метою усунення накладок) та усунення перешкод щодо використання нею власної земельної ділянки шляхом знесення відповідачкою збудованої стіни на належній їй земельній ділянці.
За наслідками звернення до управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, державним інспектором було проведено перевірку її земельної ділянки, у ході якої встановлено, що: 1) фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно з даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; 2) належна відповідачці земельна ділянка площею 0,0271 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0077 накладається на земельну ділянку площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 на площу 0,009 га; 3) збудований паркан (чи то стіна будівлі), що огороджує земельну ділянку 2610100000:03:004:0077 частково розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (на межі земельної ділянки від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4, згідно технічної документації). Даний паркан збудований відповідачкою самочинно, що підтверджується листом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30 жовтня 2018 року № П/500237.
За результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було складено акт № 39/32-26, протокол про адміністративне правопорушення, видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Також порушника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штрафні санкції.
Незважаючи на це, відповідачка не виконала вимоги припису та не припинила будівельні роботи, з огляду на що вона в чергове звернулась із відповідною скаргою як до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, так і до Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. За наслідками таких звернень Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листом від 23 серпня 2019 року повідомило про те, що 14 серпня 2019 року Управлінням проведено перевірку виконання умов припису, за результатами якого встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 не виконано умови припису (про зупинення підготовчих та будівельних робіт) від 23 жовтня 2018 року, і станом на 23 грудня 2018 року не приведено земельну ділянку, кадастровий № 2610100000:03:004:0077 на АДРЕСА_1 до попереднього стану та не отримано право на виконання будівельних робіт, в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466. Порушника повторно притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штрафні санкції на суму 5 100 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 шляхом визнання недійсними та скасування рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ№ 032811 від 16 грудня 2004 року;
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у здійсненні права власності щодо земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, відновити тверду межу земельної ділянки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 згідно з координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (на межі земельних ділянок кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 та кадастровий номер 2610100000:03:004:0077), що відображені в листі відділу у м. Івано-Франківськ) Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-238/106-19 від 13 травня 2019 року, знести самочинно збудовану на земельній ділянці позивачки площею 0,0433 га кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 до стану, що існував до її самочинної забудови ОСОБА_2
- зобов'язати ОСОБА_2 полагодити пошкоджений нею сарай, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 на АДРЕСА_1 , шляхом відновлення шиферного перекриття (даху), відновити опорні балки, що тримають шифер, відновити стічну ринву;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у вигляді втрат, яких вона зазнала у зв'язку із нищенням її речі - металевого гаражу, у розмірі 17 914,75 грн;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості співвідповідача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року залучено до участі у вказаній справі у якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Семківа М. Н. про призначення додаткової експертизи у справі відмовлено.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,0433 га з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329; відновити тверду межу земельної ділянки площею 0,0433 га з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 (на межі земельних ділянок кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 та кадастровий номер 2610100000:03:004:0077), що відображені у листі відділу у м. Івано-Франківськ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 травня 2019 року № 0-9-0.31-238/106-19; знести самочинно збудовану на земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,0433 га з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 до стану, що існував до її самочинної забудови ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 полагодити пошкоджений нею сарай, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 на АДРЕСА_1 шляхом відновлення шиферного перекриття (даху); відновити опорні балки, що тримають шифер, відновити стічну ринву.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що земельна ділянка ОСОБА_4 сформована та внесена до бази даних реєстрації речових прав. Під час судового розгляду встановлено, що відповідачка використовує належну позивачці ділянку площею 9 кв. м, оскільки в позивачки не має доступу до крайньої точки 3, що в свою чергу створює перешкоди у здійсненні права власності в повному обсязі та унеможливлює встановити тверду межу у вигляді паркану по межі згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329. Отже, позивачу належить право володіння та користування земельною ділянкою, яка самовільно захоплена відповідачем.
Районний суд зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року задоволенню не підлягають, оскільки у разі накладення земельних ділянок суміжних землекористувачів помилки в інформації усуваються у спосіб, що визначені законодавством України, а не у спосіб скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку. Вимоги позивача не відповідають змісту статті 152 ЗК України.
Суд першої інстанції вважав недоведеною обставину знищення металевого гаражу відповідачем та зазначив про відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів на компенсацію вартості такого гаражу з відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0433 га з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 шляхом визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2004 року № 300, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 та відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено частково.
Усунуто перешкоди у здійсненні права власності щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0433 га з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 шляхом скасування пункту 27 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2004 року № 300 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки прощею 0,0270 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено з інших підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди у здійсненні права власності відносно земельної ділянки позивачки, знести самочинно збудовану на земельній ділянці ОСОБА_1 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити тверду межу земельної ділянки згідно координат поворотних точок меж земельної ділянки, що відображені у листі відділу головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 травня 2019 року. Такі висновки суду не суперечать висновкам експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи про накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки. Відповідачем зазначене не спростовано.
При цьому апеляційний суд не повністю погодився із висновком суду про невідповідність вимог позивача щодо визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 грудня 2004 року, виданого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважав, що такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки заявлені позовні вимоги до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є похідними від вимог про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку відповідачки та недійсним рішення органу місцевого самоврядування та встановлення обставин в ході вирішення таких вимог.
Апеляційний суд зазначив, що відповідачка фактично використовує належну позивачці земельну ділянку площею 9 кв. м, оскільки в позивачки не має доступу до крайньої точки 3, що, в свою чергу, створює перешкоди у здійсненні права власності у повному обсязі та унеможливлює встановити тверду межу у вигляді паркану по межі згідно з координатами поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329. На підтвердження факту взаємного накладення земельних ділянок апеляційний суд послався на висновок експертного дослідження від № 2241/21-28/1442-1446/22-28/11381/22-49 від 14 травня 2022 року та висновок експерта за результатами експертизи з питань землеустрою № 201/23-28 від 10 серпня 2023 року.
Встановивши, що ОСОБА_1 належить право володіння та користування частиною земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2 , апеляційний суд вважав, що виділення частини спірної земельної ділянки у власність іншій особі, зокрема відповідачці ОСОБА_2 , є неправомірним, оскільки державний акт, на підставі якого позивач є власником наданої їй у власність земельної ділянки, є чинним, а також видача державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 на ім'я ОСОБА_2 (16 грудня 2004 року) проведена без урахування того, що на той час частина вказаної земельної ділянки не була вільною, так як перебувала у приватній власності ОСОБА_5 (колишній власник земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329), а тому користування частиною земельної ділянки відповідачкою є неправомірним та порушує права позивачки.
Щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів у вигляді втрат, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про недоведеність цих вимог належними та допустимими доказами. Із матеріалів справи не встановлено та позивачкою не доведено належності їй гаражу на праві власності, в матеріалах справи відсутні докази про ринкову вартість зазначеного майна .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що належна їй земельна ділянка не була сформована попереднім власником відповідно до положень статті 79-1 ЗК України, оскільки їй не було присвоєно кадастрового номеру; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:03:004:0329 (виготовлена на замовлення попереднього власника ОСОБА_5 ) не відповідає вимогам земельного законодавства та нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; вона не підписувала акту узгодження меж земельної ділянки попередньому власнику; довжини лінійних розмірів ділянки з кадастровим № 2610100000:03:004:0329, що були вказані у державному акті (2000 рік) та ті, що вказані у кадастровому плані як частини технічної документації (2016 рік) відрізняються між собою.
Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту його прав шляхом скасування рішення Виконавчого комітету івано-Франківської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Апеляційний суд безпідставно відмовив у призначенні додаткової земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, при цьому самозахвату земельної ділянки з її боку не було.
Виконавчий комітет не є юридичною особою, проте залучений до участі у справі.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 140/1903/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13-ц, від 23 листопада 2021 року справі № 359/3373/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Посилається на те, що наявний у матеріалах справи висновок експерта № 2241/21-28/1442-1446/22-28/11381/22-49 від 14 травня 2022 року підтверджує факт порушення її прав на землю з боку ОСОБА_2 .
Вважає, що нею доведено факт порушення її прав відповідачем обставинами справи та доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому доводи ОСОБА_2 про неналежне набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим № 2610100000:03:004:0329 попереднім власником ОСОБА_5 вважає необґрунтованими.
Стверджує, що висновок експертів № 201/23-28 від 10 серпня 2023 року не є належним доказом у справі, отже, доводи касаційної скарги щодо невідповідності технічної документації вимогам земельного законодавства не заслуговують на увагу.
Фактичні обставини, встановлені судами
22 березня 2000 року на земельну ділянку площею 0,0448 га за адресою: АДРЕСА_1 видано державний акт серії ІV-ІФ № 001334 на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради народних депутатів № 349 від 28 жовтня 1997 року та № 80 від 17 лютого 2000 року. Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7306 (том 1, а. с. 18).
01 липня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, площею 0,0433 га; одночасно з придбанням земельної ділянки укладено договір про придбання житлового будинку з господарськими спорудами за відповідною адресою, що знаходяться на вказаній земельній ділянці (том 1, а. с. 11-12, 13-14).
Відповідно до інформаційної довідки № 64057092 від 21 липня 2016 року, 01 липня 2016 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0433 га, кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (том 1, а. с. 15).
Згідно з інформаційної довідки № 63985471від 21 липня 2016 року, 01 липня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 16-17).
Відповідно до договору дарування квартири від 21 червня 2002 року ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 89).
20 червня 2002 року складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 86).
12 грудня 2003 року надано витяг з протоколу № 51 засідання узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування та рекомендовано міськвиконкому затвердити проект розподілу земельної ділянки на АДРЕСА_1 із врахуванням розрахунку ідеальних часток в будинковолодінні АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 94).
В 2003 році Івано-Франківським Бюро технічної інвентаризації складено технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки матеріалів до видачі державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 81-94).
Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 21 липня 2004 року за № 300, виданого 05 вересня 2019 року, затверджено пункт 17 протоколу узгоджувальної комісії Виконавчого комітету міської ради від 12 грудня 2003 року № 51, затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано в приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0270 га на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 57).
Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 серії ІФ № 032511, площею 0,0270 га, що розташована на АДРЕСА_1 ділянку, видано 16 грудня 2004 року на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том 1, а. с. 56).
За змістом інформації Виконавчого комітету від 30 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з будівництва господарської споруди на земельній ділянці на АДРЕСА_1 без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (том 1, а. с. 32).
27 листопада 2018 року Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт щодо будівництва ОСОБА_1 господарської споруди на земельній ділянці № 2610100000:03:004:0329 (том 1, а. с. 201).
17 квітня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено листа на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого для встановлення порушення прав ОСОБА_1 роз'яснено можливість звернутись до сертифікованої організації відповідного виду діяльності (том 1, а. с. 19).
03 липня 2019 року управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено акт, відповідно до якого фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4 та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно з даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 (том 1, а. с. 21-22, 23).
На аркуші справи 24-26 у томі 1 наявна план-схема земельної ділянки по фактичному використанні.
Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 10 липня 2019 року адресованого ОСОБА_1 , встановлено, що фактична площа використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 від точки 2 до точки 3 та від точки 3 до точки 4, та від точки 4 до точки 5 є меншою від даних, що внесені до національної кадастрової карти, оскільки точка 3 (згідно з даних технічної документації) відгороджена парканом зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077; земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача (том 1, а. с. 20).
24 липня 2019 року ОСОБА_1 склала звернення до ОСОБА_2 щодо меж спірної земельної ділянки (том 1, а. с. 27-28).
В матеріалах справи наявні координати поворотних точок меж земельних ділянок, кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, належної ОСОБА_1 (том 1, а. с. 31).
14 серпня 2019 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради складено акт, відповідно до якого ОСОБА_2 не виконано умови припису про зупинення підготовчих будівельних робіт й станом на 23 грудня 2018 року не приведено земельну ділянку на АДРЕСА_1 до попереднього стану, не отримано право на виконання будівельних робіт (том 1, а. с. 34-42).
14 серпня 2019 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 43-45).
У листі Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15 серпня 2019 року зазначено, що під час позапланової перевірки встановлено, що відповідач виконує будівельні роботи на земельній ділянці на АДРЕСА_1 без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (том 1, а. с. 33).
23 серпня 2019 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради складено постанову щодо відповідача за невиконання умов припису (том 1, а. с. 47-48).
За результатами висновку судової земельно-технічної експертизи № 2241/21-28/1442-1446/22-28/11381/22-49 від 14 травня 2022 року, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту встановлено (том 2, а. с. 174-192):
«інформація про координати поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329, належної ОСОБА_1 , що міститься в технічній документації із землеустрою, поземельній книзі та листі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відділу у м. Івано-Франківську № 0-9-0-31-238/106-19 від 13 травня 2019 є однакова.
Окремо на дослідження надано технічний звіт по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації та підготовки матеріалів до видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , що знаходиться в АДРЕСА_4 , який розроблений Івано-Франківським ОБТІ в 2003 році в м. Івано-Франківськ. За результатами вивчення та дослідження даної технічної документації із землеустрою встановлено, що в даному технічному звіті наявної інформації про параметри досліджуваної ділянки у вигляді довжини сторін та кутів між поворотними точками недостатньо, що не дає можливість побудувати своєрідну модель даної ділянки в спеціальному середовищі. Та відсутня будь-яка інформація про координати поворотних точок меж земельної ділянки, що не дає можливості визначити її місце розташування відповідно до технічного звіту та державного акту, який видавався на основі даного технічного звіту.
Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, що відображений у поземельній книзі земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077, належної ОСОБА_2 (рисунок 10-11), земельна ділянка має багатокутну форму та по периметру межує: від А до Б - ОСОБА_6 , від Б до В - землі міської ради, від В до Г - ОСОБА_7 , від Г до А - землі міської ради (вулиця Сніжна).
За результатами камеральної обробки в спеціальному програмному середовищі створено своєрідну модель даної земельної ділянки, що зображена на рисунку 12, де лініями синього кольору зображено межі земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077.
За наслідками проведення топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки на місцевості встановлено наступне.
Земельні ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329, належної ОСОБА_1 , та 2610100000:03:004:0077, належної ОСОБА_2 , розташовані по АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329, належної ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) по периметру обгороджена, а саме: з південної сторони наявна металева огорожа з бетонною основою; по західній стороні межа проходить по житловій будівлі; з східної сторони межа земельної ділянки проходить по огорожі з шиферної плити з бетонною основою; на півночі межа частково проходить по цегляній огорожі та по стіні господарської будівлі.
На земельній ділянці розташовані житлові та господарські будівлі. До земельних ділянок наявний під'їзд, а саме АДРЕСА_1 (рисунок 13-18).
Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077, яка належить ОСОБА_2 , в натурі (на місцевості) по периметру огороджена, а саме: з південної сторони наявна металева огорожа з бетонною основою; по західній стороні межа проходить по бетонній огорожі та житловій будівлі та частково по металевій огорожі з бетонною основою; з східної сторони межа земельної ділянки проходить по огорожі з шиферної плити з бетонною основою; на півночі межа частково проходить по цегляній огорожі та по стіні господарської будівлі.
В межах земельної ділянки знаходяться житлові та господарські будівлі. До земельної ділянки наявний під'їзд, а саме АДРЕСА_1 (рисунок 19-26).
В результаті співставлення відповідних своєрідних моделей досліджуваної земельної ділянки та проведення порівняння інформації про параметри даної ділянки встановлено наступне: відстань від фактичної поворотної точки 1 (металева огорожа з бетонною основою) до т. 1 згідно технічної документації становить 0,15 м; відстань від фактичної поворотної точки 5 (огорожа з шиферної плити з бетонною основою), до сторони земельної ділянки від т. 2 до т. 3 згідно технічної документації становить 0,70 м; відстань від фактичної поворотної т. 6 (огорожа з шиферної плити на бетонній основі) до т. 3 згідно технічної документації становить 1,12 м; відстань від фактичної поворотної точки 6 (стіна господарської будівлі) до сторони земельної ділянки від т. 2 до т. 3 згідно технічної документації становить 0,70 м; відстань від фактичної поворотної точки 8 (цегляна огорожа) до сторони земельної ділянки від т. 4 до т. 5 згідно технічної документації становить 0,15 м; відстань від фактичної поворотної т. 9 (стіна житлової будівлі) до т. 5 згідно технічної документації становить 0,32 м; відстань від фактичної поворотної т. 11 (металева огорожа з бетонною основою) до т. 8 згідно технічної документації становить 0,29 м; фактична площа землекористування земельною ділянкою становить 0,0430 га, у технічній документації площа земельної ділянки вказана 0,0433 га.
Згідно додатково наданих на дослідження матеріалів встановлено, що поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 відкрито 01.07.2016, а на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 - 16.12.2004.
Слід зазначити, що координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329, що містяться в поземельній книзі, відповідають координатам поворотних точок цієї земельної ділянки, що міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Співставлення відповідних своєрідних моделей приведено на рисунку 31.
Право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 виникло у 2000 році, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія IV-ІФ № 001334 від 22.03.2000 (том 1, а.с.19), а у 2016 році технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) було внесено до державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, а право власності на дану земельну ділянку зареєстровано на ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу серія НТВ № 931047 від 01.07.2016.
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077, яка належить ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 , виникло у 2004 році, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ІФ № 032611 від 16.12.2004.
Так як право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 виникло пізніше, то дана земельні ділянка є тією ділянкою, «яка накладається», а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 виникло раніше - є земельною ділянкою, «на яку накладається.
Відповідно до наявних в матеріалах справи припису виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.10.2018 року № П/5000237 (том 1 а.с.32-42) та протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.2019 року (том 1, а.с.43-54), згідно якого 23.08.2019 року винесено постанову №29/32.1-03 (том 1, а.с.47-48), встановлено, що господарська споруда №3, яку зображено на рисунку 35, є самочинно збудована споруда ОСОБА_2 (таблиця 5 висновку, а.с.190-зворот, том 2).
Експерт дійшов висновку, що фактичне землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:03:004:0329, власником якої є ОСОБА_1 , не відповідає межам, що вказані у технічній документації.
На дату реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329, яка належить ОСОБА_1 , має місце накладка між земельними ділянками з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 та 2610100000:03:004:0329.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 (власник ОСОБА_2 ) накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 (власник ОСОБА_1 ).
Враховуючи те, що межа земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0329 на ділянці від точки 5 до точки 8 проходить по твердій стаціонарній межі, якою є стіна житлового будинку, площа даного накладання становить 0,0010 га (схематичне зображення -том 2,а. с. 192,).
Межі земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0077 (власник ОСОБА_2 ), що внесені до публічної кадастрової карти з відповідними технічними даними (таблицею координат, довжини ліній та дирекційних кутів) не відповідають фактичному користуванню та фактичним межам даної земельної ділянки, схематичне зображення невідповідності приведено на рисунку, де лініями червоного кольору зображено фактичні межі використання даної земельної ділянки, а лініями синього кольору - межі даної ділянки згідно поземельної книги (том 2, а. с. 192-зворот).
Площа земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 (власник ОСОБА_1 ), яку займає самочинно збудована споруда ОСОБА_2 , становить 0,0001 га (рисунок 35, 36 висновку - том 2, а. с. 190-зворот-191).
Згідно з результатами судової експертизи з питань землеустрою № 201/23-28 від 10 серпня 2023 року, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту, експерт зазначив таке.
«Встановлення відповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування проводиться відповідно до вимог, які були актуальними станом на дату внесення відомостей про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а саме станом на 01.07.2016 року.
У складі досліджуваної технічної документації відсутні: схема спостережень, польовий абрис земельної ділянки з описом її меж та прив'язкою до точок знімальної основи (завірений печаткою виконавця) та відомість оброблення векторів.
Таким чином, досліджувана технічна документація за своїм складом містить не весь перелік необхідних документів. При цьому, за відсутності достеменної інформації, приведені зауваження до технічної документації не можуть впливати на результати заходів, передбачених такою документацією із землеустрою.
Дана технічна документація розроблена на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.14 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: власником земельної ділянки у разі, якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
В пояснювальній записці відсутні відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Відповідно до додатку № 2 Інструкції № 376 у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання у таблиці список межових знаків, переданих на зберігання, відсутня таблиця з кроками межового знака.
Щодо правил оформлення документації із землеустрою. В даному випадку зауваження щодо правил оформлення технічної документації відсутні.
Отже, розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 за складом та змістом не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а саме:
- за змістом та складом не відповідає ст. 55 Закону України «Про землеустрій», п.2.8 Інструкціїпро встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року №376 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686 та нормативним вимогам до виконання повного комплексу робіт великомасштабних топографічних знімань, врегульованих Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженою наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 року № 56» (том 3, а. с. 68-73).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Суди попередніх інстанцій встановили наявність порушеного права ОСОБА_1 на користування належною їй на праві приватної власності земельної ділянки. Зокрема, судами встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 9 кв. м, належної ОСОБА_8 , знісши металевий гараж, знищивши існуючі межі між земельними ділянками сторін, забудувавши земельну ділянку позивача.
При цьому ОСОБА_2 було відомо про наявність державної реєстрації речового права за спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19).
З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в діях ОСОБА_2 наявне порушення статті 103 ЗК України, яке безпосередньо впливає на здійснення ОСОБА_1 повноважень щодо користування належною їй земельною ділянкою. Суди правильно врахували невиконання відповідачкою приписів про припинення будівельних робіт, що свідчить про те, що вона усвідомлювала неправомірність своїх дій та продовжувала їх чинити.
Зазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні права власності щодо земельної ділянки ОСОБА_1 , знести самочинно збудовану на земельній ділянці ОСОБА_1 нежитлову будівлю (господарську споруду) та відновити тверду межу земельної ділянки згідно з координатами поворотних точок меж земельної ділянки, що відображені у листі відділу головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13 травня 2019 року.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_9 у частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року та державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачки. Апеляційний суд правильно вважав, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є похідними від вимог про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку відповідачки та недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
Встановлено, що ОСОБА_5 (попередній власник земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ) ще у 2000 році набула у визначений законом спосіб та в порядку права власності на зазначену земельну ділянку площею 0,0448 га, тоді як ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку площею 0,0270 га, розташовану на АДРЕСА_1 ділянку, на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року.
Статтями 22-23 ЗК України (в редакції 1990 року) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).
Частиною першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта ), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).
Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).
Вирішуючи спір, апеляційний суд дослідив письмові докази, зокрема, висновок експертного дослідження від 14 травня 2022 року, проведеного Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту, у якому, серед іншого вказано про те, що фактичне землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:03:004:0329 не відповідає межам, вказаним у технічній документації на дату реєстрації у Державний земельний кадастр належної позивачці земельної ділянки, має місце накладка між земельними ділянками, а саме земельна ділянка відповідачки накладається на земельну ділянку позивачки. Площа даного накладання становить 0,0010 га. Площа земельної ділянки, яку займає самочинно збудована споруда ОСОБА_2 , становить 0,001 га.
Вказані експертні висновки відповідачем не спростовано, отже, обставина накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 встановлена під час розгляду справи та не спростована відповідачем. А доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у призначенні додаткової земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою не заслуговують на увагу, так як суд діяв згідно з імперативними вимогами статті 367 ЦПК України.
Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1 довела, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року порушується її право власності на земельну ділянку.
Зазначені позовні вимоги у цій конкретній справі за встановлених обставин є ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , відтак, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 у цій частині не заслуговують на увагу, так як ефективно захищають порушені права позивача у поєднанні з іншими позовними вимогами.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-18682св18) зазначено:
«Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15».
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про усуненення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування пункту 27 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 300 від 21 липня 2004 року, яким передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку прощею 0,0270 га на АДРЕСА_1 , та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19).
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги про те, що земельна ділянка позивача не була сформованапопереднім власником у розумінні положень статті 79-1 ЗК України, оскільки їй не було присвоєно кадастрового номеру; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим № 2610100000:03:004:0329 (виготовлена на замовлення попереднього власника ОСОБА_5 ) не відповідає вимогам земельного законодавства та нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, оскільки вони є необґрунтованими та спростовані в мотивувальній частині постанови.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Касаційна скарга не містить доводів щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 полагодити пошкоджений нею сарай та стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 17 914,75 грн.
Доводи касаційної скарги, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не є юридичною особою, проте залучений до участі у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -- підприємців та громадських формувань є юридичною особою та наділений правоздатністю.
Посилання ОСОБА_2 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, який стосується необхідності дотримання принципу змагальності сторін, не суперечать процесуальному порядку дослідження доказів у справі, проведеному судами попередніх інстанцій.
Доводи ОСОБА_2 щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та постанові Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справі № 359/3373/16-ц, є безпідставними, оскільки у цій справі встановлено, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами, які є належним способом захисту.
Посилання ОСОБА_2 на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13-ц колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від фактичних обставин у справі, що є предметом касаційного перегляду.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець