19 березня 2024 року
м. Київ
справа № 125/982/23
провадження № 61-15431св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представниками - адвокатами Заболотною Ганною Валеріївною, Степановою Оленою Валентинівною, на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року у складі судді Салдан Ю. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 1999 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який рішенням Барського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2014 року у справі № 125/452/14 було розірвано.
Позивачка посилалася на те, що 02 вересня 2015 року вона знову уклала шлюб з відповідачем, який рішенням Барського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2018 року у справі № 125/2264/18 розірвано
За час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2002 року вони придбали: житловий будинок АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на ОСОБА_2 . За час проживання за спільні кошти ними здійснено добудову будинку та збудовано гараж.
Будівництво здійснювали на підставі рішення Виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області № 537 від 07 жовтня 2005 року.
До будинку було підведено водопостачання та газопостачання на підставі дозволів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області № 561 від 01 вересня 2005 року, № 715 від 14 листопада 2005 року.
Відповідно до довідки Комунального підприємства (далі - КП) «Барське бюро технічної інвентаризації» № 50 від 12 грудня 2022 року, згідно з архівних довідок і матеріалів інвентаризаційної справи № 974 станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок з належними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (стара адреса - АДРЕСА_1 зареєстровано 21 листопада 2002 року в книзі за № 6 за Р№ 1166 на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2002 року № 952.
Згідно з договором купівлі-продажу будинку від 03 вересня 2002 року було придбано саманний житловий будинок загальною площею 40,68 кв. м, житловою площею 23,93 кв. м. Відповідно до дозвільних документів було проведено добудову до житлового будинку, тому загальна площе змінилася з 40,6 кв. м на 140 кв. м, а житлова площа - з 23,98 кв. м на 83,6 кв. м. Самовільних побудов немає.
Житловий будинок з прибудовами розташований на земельній ділянці загальною площею 578 кв. м, з них під забудовою - 322 кв. м, під двором - 256 кв. м. -
Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, не приватизована.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- поділити між нею та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 83,6 кв. м, загальна площа 140 кв. м;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 83,6 кв. м, загальною площею 140 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що складається із житлового будинку літ. «А», житлової добудови літ. «А1», надбудови літ «А2», прибудови літ. «а2», ганку літ. «а3», гаража літ. «В», підвалу літ. «В1», паркана літ «3», хвіртки літ. «4».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Ухвала районного суду мотивована тим, що у провадженні Барського районного суду Вінницької області перебувала справа № 125/742/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у задоволенні якого рішенням від 26 жовтня 2022 року відмовлено. Районним судом встановлено, що сторони у цій справі і в справі № 125/742/22, за результатами якої ухвалено рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року, є тотожними, предмет позову, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, в обох справах також є тотожним: поділ спільного сумісного майна подружжя з визначенням рівних ідеальних часток щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суб'єктний склад учасників у цій справі відповідає сторонам, які брали участь у справі № 125/742/22, адже, у обох випадках ОСОБА_1 звертається з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного (сумісного) майна подружжя. Крім того, предмети спору у цих справах є тотожними - визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 83,6 кв. м, загальною площею 140 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А», житлової добудови літ. «А1», надбудови літ «А2», прибудови літ. «а2», ганку літ. «а3», гаража літ. «В», підвалу літ. «В1», паркана літ «3», хвіртки літ. «4» у порядку поділу спільного майна подружжя.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про закриття провадження у справі та відхилив доводи апеляційної скарги про те, що предмет позову був змінений у спосіб заміни одних позовних вимог іншими та вилученням деяких із позовних вимог, оскільки збільшення чи зменшення розміру позовних вимог не може вважатися зміною предмета позову як такого, з урахуванням одного і того ж способу захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо тотожності цієї справи та справи № 125/742/22.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають обставинам справи. Вважає, що суди безпідставно закрили провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України. Зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено тотожність позовів у вказаній справі та справі № 125/742/22, оскільки предметом розгляду у справі № 125/742/22 було визнання права власності на самочинне будівництво, а у цій справі предмет позову був змінений у спосіб заміни одних позовних вимог іншими та вилучення деяких із позовних вимог. Посилається на правові висновки Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19, які не були враховані судами.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представниками - адвокатами Заболотною Г. В., Степановою О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі також стосуються поділу майна подружжя, а саме спірного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 . Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя були предметом розгляду у справі № 125/742/22.
Зазначений висновок судів є обґрунтованим та свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Встановлено, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року у справі № 125/742/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у задоволенні позову відмовлено.
Сторонами справи № 125/742/22 єОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторонами цієї справи також є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Предметом позову у справі № № 125/742/22 є поділ спільного майна подружжя з визначенням рівних ідеальних часток щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 . Предметом позову у цій справі є поділ спільного майна подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Підставою позову у справі № 125/742/22 та у справі, що є предметом касаційного перегляду, є набуття спірного житлового будинку та господарських споруд у період перебування сторін у шлюбі. Тобто позивач в обох справах посилається на відповідні норми СК України, які регулюють правовий режим спільного майна подружжя. При цьому враховано, що об'єктом спірних правовідносин у обох справах є один і той самий об'єкт нерухомості.
Верховний Суд враховує, що підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі, отже, справа, яка переглядається, є тотожною справі № 125/742/22, суди попередніх інстанцій правильно закрили провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність його судових рішень не впливають.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19 (провадження № К/9901/28601/19), від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 347/2115/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19 (провадження № 61-20250св19), як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, є необґрунтованими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду щодо застосування процесуальних норм про закриття провадження у справі.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представниками - адвокатами Заболотною Ганною Валеріївною, Степановою Оленою Валентинівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник