21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 569/24240/21
провадження № 61-11737св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталія Олексіївна,
розглянув в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.
Короткий зміст скарги
ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернулась до суду із вищевказаною скаргою, яку доповнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. від 19 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 8 559,34 доларів США та 18 909,02 грн;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. від 24 лютого 2021 року про опис та арешт майна боржника;
- скасувати постанову приватного виконавця від 12 жовтня 2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. щодо проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати такою, що не підлягає застосуванню оцінка у формі письмового звіту про оцінку майна боржника ОСОБА_1 та висновок про вартість вказаної квартири, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 22 жовтня 2021 року.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з неї кредитної заборгованості на користь банку шляхом звернення стягнення на квартиру їй стало відомо про заяву стягувача до ДВС ГТУЮ у Рівненській області, подану 03 грудня 2018 року, в якій стягувач просив вчинити ряд виконавчих дій за участю її, як боржника. Жодних повідомлень від виконавця вона не отримувала і про результати розгляду заяви її не повідомлено.
У листопаді 2021 року отримала лист від ДП «Сетам» щодо проведення електронних торгів з продажу її квартири приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О.
Приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. 19 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження, 24 лютого 2021 року винесена постанова про опис та арешт квартири, а 12 жовтня 2021 року постановою приватний виконавець призначив суб'єкта оціночної діяльності.
Жодної постанови приватного виконавця вона не отримувала, як і не повідомлено її про направлення заявки на реалізацію арештованого майна.
Через такі порушення вона не змогла скористатись своїм правом на реструктуризацію боргу, забезпеченого іпотекою.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 10 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. щодо опису та арешта майна боржника - квартири АДРЕСА_1 без проведення фактичного огляду неправомірними та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. про опис та арешт майна від 24 лютого 2021 року.
Визнав неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. в частині незабезпечення доступу суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
Визнав такою, що не підлягає застосуванню оцінка у формі письмового звіту про оцінку майна боржника ОСОБА_1 та висновок про вартість квартири АДРЕСА_1 , складені суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 22 жовтня 2021 року.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що всупереч вимогам чинного законодавства оцінка житлового приміщення проведена без огляду приміщення та оцінювачем не наведено відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень та припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Порушення оцінювача, допущені ним під час складання звіту, є безумовної підставою для визнання незаконними дій державного виконавця по проведенню оцінки майна, а також визнання оцінки такою, що не підлягає застосуванню.
Крім того, при застосуванні суб'єктом оціночної діяльності порівняльного методу визначення ціни об'єкта оцінки, не було підібрано квартиру для порівняння, яка подібна до квартири, яка оцінюється, оскільки з об'єктів, які містяться в звіті неможливо визначити жодної ідентифікуючої ознаки цих квартир, зокрема, щодо площі вказаних приміщень, стану приміщень, внутрішнього ремонту. Правильність обрання суб'єктом оціночної діяльності об'єктів для порівняння має суттєве значення для визначення реальної ринкової ціни об'єкта оцінки.
Рівненський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнив. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року скасував. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. відмовив.
Верховний Суд постановою від 03 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності заявника ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час та місце судового засідання.
Рівненський апеляційний суд постановою від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнив. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при підготовці звіту про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , суб?єктом господарювання ОСОБА_2 встановлено всі економічно-планувальні характеристики майна, місце розташування оцінюваної квартири, підібрано аналоги, які мають схожу площу з об'єктом оцінки та розташовані у місті Рівне. Натомість боржник ОСОБА_1 не спростувала того, що реальна вартість її квартири не відповідає оцінці, визначеній суб?єктом господарювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у серпні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що винагорода приватного виконавця стягується за рахунок боржника, а визначена приватним виконавцем сума винагороди є надмірно високою, що суттєво впливає на розрахунки з стягувачем, зменшуючи відшкодування боргу в значній мірі, проте апелянтом-стягувачем ця постанова приватного виконавця не оскаржувалась. Тобто, як приватний виконавець, так і стягувач в особі його посадових осіб діяли в приватних інтересах.
Опис та арешт квартири було здійснено приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. без доступу до квартир, в під'їзді будинку без повідомлення та участі боржника.
Апеляційний суд не спростував встановлених ухвалою місцевого суду обставин щодо допущених порушень законів при описі, арешті та оцінці квартири.
Апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17 (провадження № 61-13852св20), від 16 листопада 2022 року у справі № 520/3663/15-ц (провадження № 61-5482св22).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ПАТ АБ «Укргазбанк» у вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Неотримання боржником усієї кореспонденції, направленої приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. за її адресою, свідчить лише про небажання отримувати таку кореспонденцію, а також про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.
Суб'єкт оціночної діяльності був залучений приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. до проведення оцінки нерухомого майна у відповідності до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», про результати оцінки майна сторін виконавчого провадження було повідомлено належним чином та своєчасно, а також скаржником не надано суду доказів того, що його було протиправно обмежено на реалізацію свого права щодо визначення вартості майна за взаємною згодою сторін на стадії виконавчого провадження, яка передувала проведенню оцінки майна.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 30 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.
Справа № 569/24240/21 надійшла до Верховного Суду 16 жовтня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 13 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 85 593,37 доларів США та 189 090,15 грн (у тому числі строкова заборгованість за кредитом в розмірі 45 545,67 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11 691,82 доларів США, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 28 355,88 доларів США, заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 64 675,45 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 124 414,70 грн) шляхом проведення прилюдних торгів звернув стягнення на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2004 року, на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».
На виконання вказаного рішення 13 березня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист № 1715/14641/12.
ПАТ АБ «Укргазбанк» 03 грудня 2018 року звернулося із заявою до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, а 19 лютого 2021 року - подало до приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. заяву, в якій просило прийняти до виконання виконавчий лист № 1715/14641/12, виданий на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2013 року.
19 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1715/14641/12, якою приватний виконавець зобов?язав боржника подати декларацію про доходи та майно, попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також стягнув з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в сумі 8 559,34 доларів США та 18 909,02 грн.
19 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. прийнята постанова про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 64592650, якою постановлено стягнути з боржника основну винагороду у розмірі 8 559,34 доларів США та 18 909,02 грн.
Прийняті постанови приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. 19 лютого 2021 року рекомендованим листом направив боржнику та стягувачу.
Відповідно до довідки Укрпошти рекомендований лист, направлений приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. боржнику, повернувся без вручення у зв?язку із закінченням терміну зберігання.
24 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. прийнята постанова про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Копія цієї постанови направлена приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. 02 березня 2021 року рекомендованим листом на адресу боржника ОСОБА_1 . Відповідно до поштового штемпеля рекомендований лист повернувся 05 квітня 2021 року за закінченням терміну зберігання.
12 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. прийнята постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою постановлено призначити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 та зобов'язано останнього надати звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 .
Копія вказаної постанови 12 жовтня 2021 року була направлена рекомендованим листом боржнику ОСОБА_1 , направлений рекомендований лист повернувся до без вручення 15 листопада 2021 року за закінченням терміну зберігання.
19 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. за участі суб'єкта господарювання ОСОБА_2 був складений акт про те, що в цей день з метою огляду квартири було здійснено виїзд до квартири АДРЕСА_1 , однак двері у квартирі ніхто не відчинив.
На підставі договору від 21 жовтня 2021 року, укладеного між приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. і суб'єктом господарювання ОСОБА_2 , останнім було складено звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким вартість об'єкта оцінки складає 706 400 грн.
Зазначений звіт про оцінку 26 жовтня 2021 року був направлений на адресу боржника ОСОБА_1 та вручений 28 жовтня 2022 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Застосовуючи ці критерії, Верховний Суд дійшов переконання, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21), з таких підстав.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що … [юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається].
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що … [імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)].
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що … [частиною другою статті 74 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця].
Однак, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У цій справі заявник звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О., в якій просила:
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. від 19 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 8 559,34 доларів США та 18 909,02 грн;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. від 24 лютого 2021 року про опис та арешт майна боржника;
- скасувати постанову приватного виконавця від 12 жовтня 2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. щодо проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати такою, що не підлягає застосуванню оцінка у формі письмового звіту про оцінку майна боржника ОСОБА_1 та висновок про вартість вказаної квартири, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 22 жовтня 2021 року.
Тобто, заявник просить скасувати постанови, які були прийняті приватним виконавцем під час виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що не можуть розглядатися пов'язані між собою питання за правилами різних юрисдикцій, оскільки постанови про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання та стягнення з боржника основної винагороди були прийняті за наслідками виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
З урахуванням «методу чесного читання» зі змісту частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Отже, вказаною нормою не передбачено оскарження до адміністративного суду самих постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, які були прийняті приватним виконавцем під час виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Законодавець передбачив цією правовою нормою оскарження до адміністративного суду дій, бездіяльності, рішень під час виконання таких постанов.
Крім того, у пункті 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що … [в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)].
У пункті 24 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що … [найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63))].
У постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 6.13).
У пункті 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на … [важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим].
Як зазначено вище, відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що розділяти питання оскарження постанов про стягнення, зокрема основної винагороди в порядку КАС України одночасно із оскарженням постанов про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у порядку ЦПК України недоцільно, оскільки захист прав повинен бути повним та забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Такі постанови повинні оскаржуватися з іншими діями, бездіяльністю та рішеннями в порядку цивільного судочинства.
У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
На переконання колегії суддів можливість оскарження дій, бездіяльності, рішень державного виконавця в порядку адміністративного судочинства можливе лише тоді, коли вживаються виконавцем дії щодо виконання таких постанов. Наприклад, коли закінчено виконавче провадження і постанова державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження, основної винагороди або штрафу виділені і виконуються окремо від рішення у цивільній справі.
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
З огляду на викладене вище, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21), у питанні того, що оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, які були прийняті державним або приватним виконавцем під час виконання рішень суду з метою додержання принципу процесуальної економії підлягають спільному розгляду з оскарженням, зокрема постанов державного або приватного виконавця про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, тощо у порядку ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 569/24240/21 (провадження № 61-11737св23) за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Наталії Олексіївни, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 25 липня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік