18 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1380/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Мельниченко І. Ф.
від 24.05.2023 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.
від 31.01.2024
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін"
про стягнення заборгованості у сумі 292 965,90 грн,
У березні 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" про стягнення 292 682,45 грн, що складають суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за договором № 734 від 23.10.2013 та індивідуальним типовим договором про надання послуг постачання теплової енергії від 05.11.2021, та 283,45 грн - абонентського обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", як власником нерухомого майна, зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування у період з листопада 2021 по грудень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі № 904/1380/23 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 292 682,45 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 283,45 грн - абонентського обслуговування, 4 394,49 грн - судового збору.
Постановою від 31.01.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 у справі № 904/1380/23.
01 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 904/1380/23.
Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення 292 965,90 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 342 000,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" вказує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/1380/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу. Також скаржник зазначає, що справа № 904/1380/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики: проблемні неоднозначні правила встановлення тарифу на послугу з постачання теплової енергії, які мають ознаки порушення статті 8 Конституції України, стандартів "якості закону" та верховенства права, створюють правову невизначеність та подвійне трактування, є правовою колізією. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" вважає, що відповідь Верховного Суду на ці проблемі питання мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для широкого кола суб'єктів правовідносин. В обґрунтування наведеного, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не зроблено правового аналізу нормативної бази щодо правомірності встановлення тарифу комунальної послуги з постачання теплової енергії органом місцевого самоврядування - зокрема, рішення Криворізької міської ради, на підставі якого встановлено тариф, на якому сформовано ціну послуг типового індивідуального договору з постачання теплової енергії та стягнуто зі скаржника на підставі такої ціни заборгованість. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" також вказує на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 2, 3 Закону України "Про державне регулювання в сфері комунальних послуг", пункту 2 частини "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", тощо.
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Поряд із цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін", вказуючи на фундаментальне значення справи № 904/1380/23 для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами.
Водночас наведені скаржником у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями, заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Проте Суд звертає увагу, що незгода із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1380/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1380/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірна Мережа "Рубін" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова