04 березня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 925/23/24
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської міської ради
про стягнення 89025,90 грн
Представники учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , за довіреністю.
Секретар судового засідання Щокань В.М.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 02.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради.
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 89025,90 грн, зокрема 75468,74 грн інфляційних втрат та 13557,16 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.10.2023 за прострочення виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012.
1.3. 08.01.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначив о 15 год. 00 хв. 29.01.2024.
1.4. 11.01.2024 відповідач подав до суду заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи в загальному позовному провадженні. В обґрунтування клопотання зазначив, що розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження унеможливлює використання органом місцевого самоврядування засобів правового захисту, які можуть бути реалізовані виключно в рамках загального позовного провадження, є обмеженням права органів місцевого самоврядування на використання засобів правового захисту та безпосереднім порушенням статті 11 Європейської хартії місцевого самоврядування.
1.5. 16.01.2024 суд ухвалив розгляд справи №925/23/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив о 15 год. 00 хв. 29 січня 2024 року.
1.6. 15.01.2024 відповідач Черкаська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 57-65).
1.7. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що правовідносини між ОСОБА_1 та Черкаською міською радою є деліктними та виникли в силу спеціальної норми - Кодексу України з процедур банкрутства. Станом на день звернення позивача до суду відсутні будь-які зобов'язання Черкаської міської ради перед ОСОБА_1 . Черкаська міська рада вважає, що у її діях відсутня вина. Тривале не стягнення коштів з Черкаської міської ради не відбулось не через неправомірну поведінку останньої, а через відсутність таких повноважень у органів Державної виконавчої служби та відкритих рахунків в органах Казначейства, що унеможливило виконання рішення суду на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевого бюджетів та боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021, № 845, що виключає вину останньої. Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
1.8. 24.01.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов (а.с. 66-74). Позивач вказує, що з огляду на те, що правовідносини щодо оплати праці арбітражного керуючого врегульовані саме Кодексом України з процедур банкрутства і є, у даному випадку, цивільно-правовими відносинами, отже норми трудового законодавства (аналогія закону), до цих правовідносин застосовані бути не можуть. Положення частини другої статті 625 ЦК України застосовуються до спірних правовідносин. Позивач має право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за невиконання Черкаською міською радою цивільно-правового грошового зобов'язання, визначеного у рішенні суду. У розглядуваній справі грошові зобов'язання Черкаської міської ради виникли на підставі судового рішення (ч. 5 ст. 11 ЦК України), а не в результаті завдання шкоди. Відповідач знав про грошове зобов'язання, що підтверджується ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 р. у справі № 05/5026/1940/2012 та був зобов'язаний його виконати. Твердження відповідача про те, що "тривале нестягнення коштів з Черкаської міської ради відбулось не через неправомірну поведінку останньої, а через відсутність таких повноважень у органів Державної виконавчої служби та відкритих рахунків в органах Казначейства, що унеможливило виконання рішення суду на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевого бюджетів та боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845", є безпідставним, оскільки чинне законодавство не пов'язує обов'язок органу місцевого самоврядування виконати рішення суду з відкриттям виконавчого провадження чи вчинення стягувачем певних дій. Єдиною підставою відстрочення виконання судового рішення в законний спосіб є його відстрочення судом в порядку, встановленому ст. 331 ГПК України, чого зроблено не було.
1.9. У підготовче засідання 29.01.2024 з'явилися позивач та представник відповідача ОСОБА_3 .
1.10. 29.01.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті.
1.11. 29.01.2024 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 15 год. 30 хв. 19.02.2024.
1.12. 19.02.2024 представник відповідача ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 80-87).
1.13. 19.02.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 12 год. 30 хв. 04.03.2024.
1.14. У судове засідання 04.03.2024 з'явилися позивач та представник відповідача за довіреністю Кирман В.О.
1.15. Позивач у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
1.16. Представник відповідача за довіреністю Кирман В.О. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.
1.17. 04.03.2024 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
1.18. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/23/24.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить прострочення виконання відповідачем ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 р. у справі №05/5026/1940/2012, якою стягнуто з Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Голінного А.М. 250425,66 грн основної грошової винагороди та 21761,59 грн судових витрат.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є виникнення обставин прострочення виконання відповідачем ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 р. у справі №05/5026/1940/2012; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 01.03.2022 Господарський суд Черкаської області у справі №05/5026/1940/2012 постановив ухвалу, якою серед іншого ухвалив заяву арбітражного керуючого Голінного А.М. від 20.01.2022 №05/5026/1940/2012/51 про уточнені вимоги задовольнити частково, ухвалив стягнути з Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого Голінного А.М. 250425,66 грн основної грошової винагороди, 21761,59 грн судових витрат, разом 272187,25 грн (а.с. 27-33).
3.1.2. 14.04.2022 на виконання ухвали від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012 Господарський суд Черкаської області видав наказ (а.с. 8).
3.1.3. 03.08.2022 Північний апеляційний господарський суд постановив в оскаржуваній частині залишити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 року без змін (а.с. 9-13).
3.1.4. 06.09.2022 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду ухвалив відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 року та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 року у справі №05/5026/1940/2012.
3.1.5. 08.08.2023 Господарський суд Черкаської області ухвалою від 08.08.2023 у справі №05/5026/1940/2012 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 09.06.2023 №01-21/220 задовольнив частково. Змінив спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 (про стягнення з Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 коштів у сумі 272187,25 грн.), шляхом звернення стягнення на майно, яке належить на праві власності Черкаській міській територіальній громаді (від імені якої та в інтересах якої функції і повноваження місцевого самоврядування здійснює Черкаська міська рада), зокрема, визнав можливим звернення стягнення на нерухоме майно боржника (а.с. 18-23).
3.1.6. 01.09.2023 відкрито виконавче провадження №72657955 з примусового виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 року у справі №05/5026/1940/2012 (а.с.14-15).
3.1.7. 27.10.2023 відповідач сплатив на користь позивача 250425,66 грн (а.с. 7).
3.1.8. 03.11.2023 виконавче провадження №72657955 з примусового виконання наказу №05/5026/1940/2012, виданого 14.04.2022, - закінчено.
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1 на підставі судового рішення (ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі № 05/5026/1940/2012) у відповідача виник у обов'язок сплатити позивачу 250425,66 грн грошової винагороди та 21671,59 витрат;
4.5.2 27.10.2023 відповідач виконав свій обов'язок та сплатив позивачу 250425,66 грн грошової винагороди;
4.5.3 ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012 набрала законної сили 03.08.2022;
4.5.4 період прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить 449 днів з 04.08.2022 по 26.10.2023.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
5.2. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).
5.4. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.6. Невиконання відповідачем обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язання.
5.7. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
5.8. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»). Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
5.9. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
5.10. Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
5.11. Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:1) органом Казначейства:документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (Пункт 47 Порядку № 845).
5.12. Відповідно до Пункту 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
5.13. У постанові від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 за позовом акціонера ВАТ до держави в особі обласної прокуратури та ДКС України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3 % річних та інфляційні втрати).
5.14. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21 суд не застосовує до спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.
5.15. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
5.16. У справі, яка розглядається орган Державної казначейської служби України не прийняв до виконання наказ господарського суду, а повернув його стягувачу через відсутність у боржника відкритих у казначействі рахунків.
5.17. Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5.18. У справі, що розглядається на судове рішення (ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022) було подано апеляційну скаргу. З урахуванням частин 1 та 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 набрала законної сили 03.08.2022 - після перегляду справи апеляційним судом.
5.19. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України).
5.20. Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення у відповідача грошового зобов'язання на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу грошової винагороди та витрат на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.4. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
6.5. Закон не встановлює строк виконання рішення суду. Отже, прострочення виконання рішення суду розпочинається з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.
6.6. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 у справі №05/5026/1940/2012 набрала законної сили 03.08.2022. 27.10.2022 відповідач виконав зобов'язання зі сплати позивачу грошової винагороди.
6.7. Період прострочення складає 449 днів з 04.08.2022 по 26.10.2023.
6.8. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.9. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
6.10. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.11. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.12. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.13. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.14. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
6.15. При нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивач до розміру основної грошової винагороди додав витрати арбітражного керуючого у розмірі 21761,59 грн. Водночас, доказів сплати відповідачем таких витрат позивач не подав, що унеможливлює встановити факт виконання відповідачем зобов'язання у цій частині та період прострочення виконання зобов'язання.
6.16. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 75468,74 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 27.10.2023 (272187,25 грн x 1.27726771 - 272187,25 грн) (а.с. 26) та 13557,16 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.10.2023 (272187,25 х 3% х 606 (днів прострочення) : 365 :100).
6.17. Суд установив, що позивач при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних неправильно визначив період прострочення, розрахувавши період прострочення з 01.03.2022 (дата постановлення Господарським судом Черкаської області ухвали у справі №05/5026/1940/2012), замість 04.08.2022 - наступного дня за днем набрання ухвалою суду законної сили - 03.08.2022.
6.18. Позивач також неправильно визначив суму інфляційних втрат та 3% річних, розрахувавши їх із заборгованості у розмірі 272187,25 грн, зокрема 250425,66 грн основної грошової винагороди та 21761,59 грн витрат, замість 250425,66 грн основної грошової винагороди, оскільки доказів сплати 21761,59 грн витрат позивач не подав.
6.19. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд установив, що розмір інфляційних втрат за період прострочення з 04.08.2022 по 26.10.2023 з урахуванням суми боргу у розмірі 250425,66 грн становить 28011,52 грн (250425,66 x 1.11185563 - 250425,66).
6.20. Здійснивши власний розрахунок 3% річних суд установив, що розмір 3% річних за період прострочення з 04.08.2022 по 26.10.2023 з урахуванням суми боргу у розмірі 250425,66 грн становить 9241,74 грн (250425,66 грн(сума боргу) х 3% х 449 (днів прострочення) : 365 :100).
6.21. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 75468,74 грн інфляційних втрат та 13557,16 грн 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.10.2023 за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованими частково, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково у розмірі 28011,52 грн інфляційних втрат та 9241,74 грн за період з 04.08.2022 по 26.10.2023.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі квитанції про сплату від 02.01.2024 № 0367-2170-7413-0635 (а.с. 6).
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у розмірі 1267,22 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (41,85%).
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) 28011,52 грн (двадцять вісім тисяч одинадцять гривень 52 копійки) інфляційних втрат, 9241,74 грн (дев'ять тисяч двісті сорок одну гривню 74 копійки) 3% річних, 1267,22 грн (тисячу двісті шістдесят сім гривень 22 копійок) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.03.2024.
Суддя А.І. Гладун