Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18.03.2024м. ХарківСправа № 922/5213/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (61166, м. Харків, вул. Шатилівська, 4; ідент. код 34755720)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 5644,83 грн
без виклику учасників справи:
Позивач, Комунальне підприємство "Харківблагоустрій", 11.12.2023 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , яка у спірних правовідносинах виступала як Фізичної особа-підприємець, про стягнення 5644,83 грн, що складається з 4173,51 грн основного боргу, 1242,32 грн інфляційних втрат та 229 грн - 3% річних. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем свої зобов'язань за Договором на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 714 від 01.02.2010 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2023 року позовну заяву КП "Харківблагоустрій" було залишено без руху. Надано позивачу строк п'ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
18.12.2023 року представником позивача в системі "Електронний суд" було сформовано та зареєстровано судом 18.12.2023 за вх. № 34833 заяву про виконання ухвали суду (усунення недоліків позовної заяви).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2024 позовна заява КП "Харківблагоустрій" була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5213/23. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.01.2024 року по справі № 922/5213/23 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Харків, вул. Біблика, 25А, кв. 16).
Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
При цьому суд зазначає, що оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, судом на підставі ч. ч. 6, 8 ст. 176 ГПК України здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. З отриманої Відповіді № 367167 від 15.12.2023 вбачається, що відповідач з 29.05.2020 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/5014/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.02.2010 між Комунальним підприємством “Харківблагоустрій” (виконавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Марцишенко Аліною Анатоліївною (замовник, відповідач) укладено договір щодо надання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 714, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об'єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: перехрестя вул. Рибалко, 21/15 та вул. Ощепкова; площею 104,28 кв.м (далі - прилегла територія), яка знаходиться в користуванні замовника на підставі договору купівлі-продажу, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконавцеві надані послуги (п. 1.1 договору).
Відповідно до умов підп. 2.2.1 п. 2.2 договору замовник зобов'язується: своєчасно робити оплату виконавцю за наданні послуги з санітарного очищення прилеглої території, у розмірі і терміни, передбачені розділом 4.5 даного договору.
За змістом п. 4.1. договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом 100% передплати грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.
Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, наступного за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.
Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.12.2021) вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим договором щомісячно складає 698,68 грн, у тому числі 20% ПДВ в сумі 116,45 грн відповідно до додатку № 1 договору.
На підставі п. п. 10.1, 10.3 договору останній набуває чинності з 01.02.2010 та діє до 01.02.2011.
Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах та на той самий строк.
Оскільки жодна сторона договору не заявила про розірвання договору цей договір щорічно пролонгувався.
Як свідчать матеріали справи, ФОП Марцишенко Аліна Анатоліївна звернулася до КП “Харківблагоустрій” з заявою від 10.11.2022 в якому просила зупинити дію договору щодо надання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 714 від 01.02.2010 у зв'язку з відсутністю комерційної діяльності з 01.11.2022.
У відповідь КП “Харківблагоустрій” надіслало на адресу ФОП Марцишенко Аліни Анатоліївни лист в якому повідомило, що договір щодо надання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 713 від 01.02.2010 вважається розірваним з 01.11.2022.
Разом з тим, як зазначає КП “Харківблагоустрій”, ФОП Марцишенко Аліна Анатоліївна має перед ним заборгованість по оплаті за надані послуги з санітарної очищення прилеглої території за Договором № 713 від 01 лютого 2010 року в розмірі 4173,51 грн., який виник наступним чином а саме:
- Борг станом на 01.01.2022 ФОП Марцишенко Аліна Анатоліївна мала борг за грудень 2021 року в сумі 546,43 грн.
- У січні 2022 КП “Харківблагоустрій” нарахувало ФОП Марцишенко Аліні Анатоліївні 698,68 грн., сплачено останньою 698,68 грн.
- У лютому 2022 було нараховано 698,68 грн., сплачено 565,00 грн.
Станом на 01.03.22 сума боргу становила 680,11 грн.
В подальшому з березня по травень 2022 року включно, нарахування не здійснювалось, так як ФОП Марцишенко Аліна Анатоліївна не здійснювала свою підприємницьку діяльність.
Оскільки з 01.06.2022 ФОП Марцишенко Аліна Анатоліївна відновила свою підприємницьку діяльність, їй було нараховано 698,68 грн. за кожен місяць по день розірвання договору (01.11.2022)
Станом на 01.11.22 сума боргу становила 4173,51 грн.
Як свідчать матеріали справи, з метою добровільної оплати боргу КП “Харківблагоустрій” надсилав на адресу ФОП Марцишенко Аліни Анатоліївни претензії № 439 від 14.11.2022 та № 568 від 25.09.2023 (а. с. 19-24) з вимогами про погашення існуючої заборгованості, однак, зазначені претензії залишені без відповіді з боку останньої, а викладені у них вимоги - без задоволення.
28.06.2022 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Марцишенко Аліни Анатоліївни.
Однак, оскільки сума боргу за договором № 714 від 01 лютого 2010 залишилася не сплаченою, КП “Харківблагоустрій” звернулося до суду з позовом в якому просить суд стягнути зазначений борг з Марцишенко Аліни Анатоліївни.
Крім того, у зв'язку з простроченням Марцишенко Аліною Анатоліївною взятих на себе зобов'язань, КП “Харківблагоустрій” на підставі ст. 625 ЦК України додатково нарахувало до стягнення 1242,32 грн - інфляційних втрат та 229,00 грн - 3% річних за період прострочення оплати з 01.02.2022 по 31.11.2023.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
В даному випадку судом встановлено, що в процесі здійснення господарської діяльності, ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, було укладено з Комунальним підприємством “Харківблагоустрій” договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 714 від 01.02.2010.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 28.06.2022 Марцишенко Аліною Анатоліївною припинена підприємницька діяльність як фізичної особи-підприємця, на підставі власного рішення, про що був внесений відповідний запис.
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.
Дана правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
Отже, належність спору до господарської юрисдикції не змінюється, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності відповідача, оскільки правовідносини виникли з його господарської діяльності, зобов'язання за якими у відповідача з втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором № 714 від 01.02.2010 на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території не передбачено складання сторонами актів або інших документів на підтвердження факту надання Комунальним підприємством “Харківблагоустрій” відповідних послуг замовнику.
Разом з тим, пунктом 4.3. названого договору сторони погодили, що послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, наступного за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.
Оскільки матеріали справи не місять та відповідачем суду не надано будь-яких доказів звернення ФОП Марцишенко Аліни Анатоліївни до Комунального підприємства “Харківблагоустрій” з приводу неналежного виконання умов договору, суд приходить до висновку, що такі умови Комунальним підприємством “Харківблагоустрій” виконувалися належним чином, зокрема протягом 2022 року за який останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 існуючий борг за надані послуги.
Як стверджує КП “Харківблагоустрій”, у ОСОБА_1 наявний борг за надані КП “Харківблагоустрій” послуги за період грудень 2021, лютий, червень - жовтень 2022 року.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, а також враховуючи, що ОСОБА_1 суму наявної перед КП “Харківблагоустрій” заборгованості у розмірі 4173,51 грн не спростувала, доказів повної оплати за надані послуги не надала, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4173,51 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, зазначені обставини, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надають право позивачу на нарахування 3% річних, та інфляційних за весь час прострочення.
В даному випадку, у зв'язку з простроченням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, КП “Харківблагоустрій” на підставі ст. 625 ЦК України нарахувало до стягнення 1242,32 грн - інфляційних втрат та 229,00 грн - 3% річних за період прострочення оплати кожного з щомісячних платежів з 01.02.2022 по 31.11.23.
Однак, розглянувши здійснений розрахунок, суд констатує, що КП “Харківблагоустрій” при його здійснені не враховані умови договору якими встановлено порядок оплати наданих послуг (п. 4.1. договору передбачено, що оплата за договором здійснюється замовником шляхом 100% передплати грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 5 числа поточного місяця. Тобто не оплативши щомісячний платіж до 5 числа кожного місяця, з 6 числа замовник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо сплати конкретного щомісячного платежу). Як наслідок, КП “Харківблагоустрій” безпідставно нараховано інфляційні та річні на всю суму боргу починаючи з 01.02.2022, тоді як фактично з урахуванням вимог договору сума боргу збільшувалася щомісячно протягом всього 2022 року (за виключенням березня-травня) до моменту припинення договірних зобов'язань 01.11.2022.
Врахувавши відповідні обставини, та здійснивши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” відповідний розрахунок:
- на суму заборгованості 546,43 грн з 01.02.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 133,68 грн з 06.02.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 698,68 грн з 06.06.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 698,68 грн з 06.07.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 698,68 грн з 06.08.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 698,68 грн з 06.09.22 по 30.11.23;
- на суму заборгованості 698,68 грн з 06.10.22 по 30.11.23, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в зазначеній частині, та правомірне стягнення з ОСОБА_1 на користь КП “Харківблагоустрій” 175,68 грн 3% річних та 620,97 грн інфляційних за період прострочення кожного з щомісячних платежів починаючи з 01.02.2022 по 31.11.2023 (дати початку та закінчення нарахування вказані позивачем).
В іншій частині позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
З огляду на вищевикладене, заявлений КП “Харківблагоустрій” позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов'язань, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2684,00 грн, сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд
1. Позов КП “Харківблагоустрій” задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилівська, буд. 4; код ЄДРПОУ 34755720) 4173,51 грн - основного боргу, 175,68 грн. - 3% річних, 620,97 грн. - інфляційних втрат та 2653,69 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Стягувач - Комунальне підприємство "Харківблагоустрій" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилівська, буд. 4; код ЄДРПОУ 34755720).
Боржник - фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25.03.2022 року).
Повне рішення складено "18" березня 2024 р.
Суддя М.І. Шатерніков