Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.03.2024м. ХарківСправа № 922/395/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23)
до Харківської міської ради (код 04059243, майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412, майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003) , Фізичної особи-підприємця Кожушко Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) , Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна
за участю учасників справи:
прокурора - Владимирець А.О.
першого та другого відповідача - Василенко І.Ю.
З метою захисту інтересів держави до Господарського суду Харківської області звернувся прокурор з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Кожушко Олени Миколаївни, Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій прокурор просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2018 № 5605-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кожушко Оленою Миколаївною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №181;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу №LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6 кв.м. в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У зв'язку з запровадженням на території України воєнного стану та наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, суддів та працівників суду, підготовче засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося.
Ухвалою суду від 18.05.2022 учасників справи повідомлено, що розгляд справи № 922/395/22 відкладено;.
Ухвалою суду від 08.08.2022 призначено підготовче засідання у справі на 15.08.2022 об 11:50 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 15.08.2022 провадження по справі зупинено на стадії підготовчого провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Харківської області від 15.11.2022, у зв'язку з відрядженням судді Гребенюк Т.Д., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022, для розгляду справи № 922/395/22 визначено суддю Лавренюк Т.А.
Ухвалою суду від 21.11.2023 провадження у справі поновлено та у зв'язку зі зміною складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання на 14.12.2023 о 14:00.
Підготовче засідання неодноразово відкладалось.
В судовому засіданні 15.02.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.02.2024.
Прокурор після виправлення описки у прохальній частині позову, просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17.07.2018 № 5605-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Кожушко Оленою Миколаївною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 181;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6 кв.м. в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає, що рішення міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням вимог ст.345 Цивільного кодексу України та ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які підтверджують, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Як вважає прокурор, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Продаж об'єктів малої приватизації може бути проведений шляхом викупу, а саме шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації є не тільки незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Перший та другий відповідачі у відзиві на позов проти позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Харківською міською радою (1-й відповідач) та Управлінням комунального майна та приватизації (2-й відповідач) повністю дотримано спосіб та порядок прийняття проведення процедури приватизації нежитлових приміщень.
Рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийняте. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить другому відповідачу. Другим відповідачем, як уповноваженим органом, дотримано спосіб та порядок приватизації спірних нежитлових приміщень.
Прокурором у позовній заяві не зазначено чим саме та чиї права порушено при укладенні спірного договору купівлі-продажу, та не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства. Укладений між другим та третім відповідачами договір купівлі-продажу нежитлових приміщень у повній мірі відповідає вимогам ст.203 Цивільного кодексу України.
Крім того, перший відповідач посилається на недоведеність та необґрунтованість прокурором підстав його представництва інтересів держави в суді.
Третій та четвертий відповідачі відзив на позов не надали, проте звернулись до суду з клопотанням про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності. Розгляд справи просять здійснювати без участі їх представників.
Також із заявами про застосування строку позовної давності до суду звернулись і перший та другий відповідачі.
Як зазначають відповідачі строк для звернення органу прокуратури з позовом про визнання недійсним результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становив три місяці. Строк позовної давності за вимогою прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 17.07.2018 № 5605-В-С сплинув 07.06.2019, натомість прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі 02.02.2022, тобто вже після спливу строку позовної давності.
Прокурор в судовому засіданні 14.03.2024 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Присутній в судовому засіданні представник першого та другого відповідача проти позову заперечують повністю з підстав, викладених у відзивах на позов.
Третій та четвертий відповідачі у призначене судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлені. В матеріалах справи містяться їх клопотання про розгляд справи без їх участі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
27.12.2012 між Управлінням комунального майна приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кожушко Оленою Миколаївною (третій відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1950, відповідно до умов якого у останньої в оренді перебували нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6м.кв в житловому будинку (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційний № 73500 від 03.05.2012) за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 88, літ. "А-9". Майно належало до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображалось на балансі КП "Жилкомсервіс". Строк дії договору було встановлено до 27.11.2015.
У п.10.5 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженими на ой самий термін і на тих самих умовах.
Відповідно до п.3.1 договору оренди, вартість об'єкту оренди складала 72 500,00грн.
За умовами п.4.7 договору оренди, змінювати стан орендованого майна орендар зобов'язаний виключно за письмовою згодою орендодавця.
У п.4.8 договору оренди третій відповідач зобов'язався здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою другого відповідача, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою другого відповідача при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку приведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Третій відповідач має право за письмовою згодою другого відповідача вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність (п.5.3 договору оренди).
Актом прийому-передачі від 27.12.2012 встановлено, що майно зазначене у договорі оренди на момент передачі, а саме: нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa, розташовані в житловому будинку. Освітлення, опалення, водопроводу та каналізації немає. Разом з тим, було відмічено, що приміщення потребують проведення ремонтних робіт.
15.12.2015 між другим та третім відповідачами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 1950 від 27.12.2012, відповідно до умов якої вартість об'єкту оренди складала 140 920,00грн.
Відповідно до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" міська рада вирішила провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харків шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу). У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем Фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М. підлягають нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 площею 63,6кв.м.
У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради між другим та третім відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 5605-В-С від 17.07.2018, на підставі якого шляхом викупу у власність третього відповідача перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору № 1950 від 27.12.2012, а саме: нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6м.кв в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 140 920,00грн.
Суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю. на підставі договору № 28-02/18-2 від 28.02.2018, укладеного з Фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М. виконано незалежну оцінку нежитлових підвальних приміщень № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6м.кв в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено висновок про вартість оцінюваного майна від 28.02.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складала 120 300,00грн.
У договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі "Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр".
14.09.2018 між третім відповідачем та ОСОБА_1 (четвертий відповідач) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого третій відповідач передав у власність четвертого відповідача, а четвертий відповідач прийняв нежитлові підвальні приміщення № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6м.кв в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищевказане спірне майно зареєстровано за Синявіною М.Є.
Оскільки, на думку прокурора, Харківська міська рада (перший відповідач) незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем зазначених вище нежитлових приміщень, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому застосуванню підлягають норми Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).
Оспорюване рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5605-В-С від 17.07.2018 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Відповідно до п.1.1 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За приписами ч. ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Викуп об'єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об'єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п.8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
Відповідно до п.69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п.70 Методики № 1891, для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
За умовами п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п.2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, третій відповідач до органу приватизації, документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Кожушко О.М. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 27.12.2012 по 20.11.2017, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснила.
Дослідивши висновок про вартість оцінюваного майна нежитлових приміщень загальною площею 63,6кв.м у житловому будинку літ. "А-9", наданий суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Остащенко К.Ю. від 28.02.2018, судом вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у нежитлових підвальних приміщеннях № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6м.кв в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 88, літ. "А-9", у т.ч. їх невід'ємні поліпшення здійснені за час оренди або на момент приватизації.
Не містять таких відомостей також і договір оренди № 1950 від 27.12.2012 та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5605-В-С від 17.07.2018.
Даний факт відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, а також те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд дійшов висновку, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 5605-В-С від 17.07.2018, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кожушко О.М., суд зазначає, що предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5605-В-С від 17.07.2018 недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Проте суд зауважує, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування позовної давності.
Розглянувши заяву відповідачів щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
Оскільки спірний договір сторонами було укладено 17.07.2018, то на правовідносини сторін розповсюджуються дія Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269.
Положеннями ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації складає три місяці.
Вирішуючи початок перебігу строку позовної для визнання спірного договору недійсним, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то вирішуючи момент початку строку позовної давності суд виходить з наступного.
Як зазначає прокурор, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 06.03.2019 та додатків до нього було вилучено ряд приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 88.
Враховуючи той факт, що докази, які свідчать про порушення норм законодавства отримано прокурором 06.03.2019, суд дійшов висновку, що строк позовної давності оскарження договору № 5605-В-С для прокуратури почався саме із цього моменту отримання прокурором документів та, відповідно, сплив 07.06.2019. Таким чином позов пред'явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації.
Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, судом також не встановлено.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи заяви відповідачів, зважаючи на недоведеність прокурором поважності причин пропуску встановленого Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" строку для звернення до суду, суд відмовляє в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5605-В-С від 17.07.2018, через сплив строку позовної давності.
Заперечення прокурора щодо поданих відповідачами заяв про застосування строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим судом не приймаються.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п. 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5605-В-С від 17.07.2018, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо заявлених у справі позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові підвальні приміщення підвалу № LXIII, LXII, LXV, LXIV, LXVa загальною площею 63,6 кв.м. в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 " така вимога є похідною та, відповідно, не підлягає задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними оспорюваних п. 47 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 та договору купівлі-продажу № 5605-В-С від 17.07.2018.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "20" березня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк