іменем України
20 березня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/8226/23
Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/526/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: голова Ніжинської міської ради Чернігівської області Кодола Олександр Михайлович,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до голови Ніжинської міської ради Чернігівської області Кодоли Олександра Михайловича про порушення прав людини на чисте довкілля та здоровий спосіб життя, про злочинні дії влади, поліції в питанні будівництва зони відпочинку та оздоровлення екологічного пляжу «Козацька долина», порушення владою та поліцією чинного законодавства, стягнення моральної шкоди, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до голови Ніжинської міської ради Чернігівської області Кодоли О.М., в якому просив:
- почати із себе, розглядати справу на демократичних засадах по закону і справедливості;
- розібрати порушення закону начальника поліції Олександра Чепурного за невиконання вимог чинного законодавства і прийняти відповідне рішення;
- розібратися в неправомірних діях деяких чиновників міської влади, які саботують демократизацію і підтримують стару систему комуністичного режиму, прийняти відповідне судове рішення;
- зобов'язати владу дати відповідь на 4 питання, які були виявлені 21 квітня 2023 року;
- зобов'язати своїм рішенням будувати зону відпочинку та оздоровлення екологічного пляжу «Козацька долина». Замовити проект. Така можливість є 100%;
- стягнути з відповідачів на нашу користь 40000 грн;
- віднести всі витрати, пов'язані з розглядом справи за рахунок відповідача.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 175, 177 ЦПК України і надано п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для уточнення ОСОБА_1 позовних вимог, зазначення переліку доданих до позовної заяви документів, а також підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу. Ухвалу мотивовано тим, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, просить її скасувати та направити справу до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області для ухвалення рішення по-суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд приділив увагу вимогам статті 175 ЦПК України, яка формувалась у радянські часи з метою недопущення особи до правосуддя. Вважає, що у позовній заяві достатньо аргументів, обґрунтувань, доказів про порушення законодавства владою та поліцією.
Зазначає, що шаблону позовної заяви не існує, тому суд не мав об'єктивних підстав не приймати його позов до розгляду. Просив урахувати, що позовну заяву складено заявником самостійно через відсутність грошових коштів на оплату послуг адвоката.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України і у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
Позовна заява повинна містити (ч. 3 ст. 175 ЦПК України):
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Згідно із ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як убачається з матеріалів справи, у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом, зазначивши відповідачем голову Ніжинської міської ради Чернігівської області Кодолу О.М.
У прохальній частині позову ОСОБА_1 заявлено наступні позовні вимоги: 1) почати із себе, розглядати справу на демократичних засадах по закону і справедливості; 2) розібрати порушення закону начальника поліції Олександра Чепурного за невиконання вимог чинного законодавства і прийняти відповідне рішення; 3) розібратися в неправомірних діях деяких чиновників міської влади, які саботують демократизацію і підтримують стару систему комуністичного режиму, прийняти відповідне судове рішення; 4) зобов'язати владу дати відповідь на 4 питання, які були виявлені 21 квітня 2023 року; 5) зобов'язати своїм рішенням будувати зону відпочинку та оздоровлення екологічного пляжу «Козацька долина». Замовити проект. Така можливість є 100%; 6) стягнути з відповідачів на нашу користь 40000 грн; 7) віднести всі витрати, пов'язані з розглядом справи за рахунок відповідача.
Суд першої інстанції, залишаючи без руху позовну заяву, виходив з того, що рішення суду має бути спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Водночас позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 , є абстрактними та стосуються невизначеного кола осіб, тому потребують уточнення. Суд першої інстанції зазначив також, що всупереч п. 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить переліку доданих до неї документів, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом, та з тих самих підстав (а.с. 6).
14 січня 2024 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року про залишення його позовної заяви без руху (а.с. 8), проте у вказаний судом строк її недоліки не усунув.
Районний суд, пославшись на положення ст. 185 ЦПК України, визнав позовну заяву неподаною і повернув її заявнику, указавши, що ОСОБА_1 вимоги ухвали від 08 січня 2024 року не виконав (а.с. 9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: позовні вимоги потребують уточнення, оскільки викладені позивачем абстрактно та стосуються невизначеного кола осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що заявлені в позові вимоги мають стосуватись конкретного відповідача (відповідачів) і направлені на усунення негативних наслідків від його (їх) протиправних дій, які полягають у невизнанні, оспорюванні або порушенні прав та законних інтересів позивача.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, залишаючи позов ОСОБА_1 без руху, правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних правовідносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги є абстрактними, через те, що сформульовані нечітко, що не дає суду можливість визначити предмет спору, його юрисдикційну належність та нормативне регулювання спірних відносин.
Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Таким чином, позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Зазначені заявником підстави позову викладені таким чином, що не дозволяють прослідкувати взаємозв'язок із заявленими ОСОБА_1 вимогами. Позов не містить переліку доданих до нього документів. Вказані недоліки є суттєвими та такими, що не дозволяли суду першої інстанції відкрити провадження в справі та розглянути її з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.
Твердження скаржника про те, що у поданій позовній заяві достатньо аргументів, обґрунтувань, доказів про порушення законодавства владою та поліцією, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначене не звільняє позивача від обов'язку чітко і зрозуміло викласти заявлені вимоги. Обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначено вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 175 ЦПК України. Апеляційний суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Відповідно не є обґрунтованими твердження ОСОБА_1 про відсутність шаблону позовної заяви, оскільки вимоги до її змісту чітко викладені у нормах ст. 175 ЦПК України.
Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суд вправі повернути позовну заяву позивачу, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України, а ухвала про залишення без руху із вказаними у ній недоліками позовної заяви у встановлений судом строк не виконана.
Відповідач не намагався усунути визначені судом першої інстанції недоліки, не посилався на неможливість їх виконання та не звертався до суду з клопотанням про продовження процесуального строку для цього.
Аргументи скаржника про те, що позовну заяву складено самостійно через відсутність грошових коштів на оплату послуг адвоката, не свідчить про незаконність ухвали суду першої інстанції про повернення ОСОБА_1 позовної заяви, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Порядок надання безоплатної правової допомоги врегульовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким передбачено надання первинної та вторинної безоплатної правової допомоги.
Безоплатна первинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
Право на безоплатну первинну правничу допомогу згідно з Конституцією України та Законом України «Про безоплатну правову допомогу» мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України (ст. 8 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
Статтею 9 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що суб'єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 4) спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади; 5) юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку; 6) адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
Перелік суб'єктів, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу зазначено у статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Зокрема, згідно із п. п. 1 ч. 1 вказаної статті таким правом наділені повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Статтею 15 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Таким чином, ОСОБА_1 підпадає під коло осіб, на яких поширюється дія ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», що гарантується державою, і має право на її отримання.
Позивач, скориставшись правом на отримання безоплатної правової допомоги, не позбавлений можливості повторного звернення з позовом, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Ураховуючи наведене, відхиляються твердження заявника про недопуск його до правосуддя через наявність ухвали, яка ОСОБА_1 оскаржується.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 вимоги ухвали від 08 січня 2024 року не виконав, суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною і повернув її позивачу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко