19 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25159/23
Провадження № 22-ц/4820/545/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2023 року (суддя Карплюк О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У вересні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що 09.12.2021 уклала з ТОВ «Хмельницькенергозбут», як постачальником універсальних послуг (далі - ПУП), договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 2281. За умовами договору споживач має право продавати ПУП електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об?єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а ПУП бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим договором.
В порушення умов договору та нормативних актів відповідач не здійснив розрахунок: у червні 2023 року за вироблену у травні 2023 року електроенергію в обсязі 4667 кВт*год при встановленому «зеленому» тарифі у розмірі 6,3507 грн/кВт*год у сумі 23859,17 грн; у липні 2023 року за вироблену у червні 2023 року електроенергію в обсязі 3562 кВт*год при встановленому «зеленому» тарифі у розмірі 6,3507 грн/кВт*год у сумі 18210,06 грн; у серпні 2023 року за вироблену у липні 2023 року електроенергію в обсязі 4233 кВт*год при встановленому «зеленому» тарифі у розмірі 6,4345 грн/кВт*год у сумі 21925,98 грн; у вересні 2023 року за вироблену у серпні 2023 року електроенергію в обсязі 4183 кВт*год при встановленому «зеленому» тарифі у розмірі 6,4345 грн/кВт*год у сумі 21666,98 грн. Крім того, відповідач відповідно до п.п. 2 п. 2 Постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 у серпні 2023 року не здійснив розрахунок за придбану електричну енергію за розрахунковий період серпня 2022 року в сумі 7851,61 грн, у вересні 2023 року за розрахунковий період вересня 2022 року в сумі 4887,64 грн. Загальний розмір заборгованості за договором складає 98401,44 грн.
Відповідно до п. 4.10. договору ПУП у разі несплати обсягу придбаної електричної енергії зобов'язаний сплатити споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 4452,52 грн.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, в обґрунтування якої зазначала, що заборгованість відповідача змінилася, оскільки останній у жовтні 2023 року за вироблену у вересні 2023 року та в листопаді 2023 року за вироблену у жовтні 2023 року електроенергію розрахунок не здійснив. Крім того, 25.10.2023 ТОВ «Хмельницькенергозбут» здійснило розрахунок за вироблену у травні 2023 року електроенергію в обсязі 4667 кВт*год, при встановленому «зеленому» тарифі у розмірі 6,3507 грн/кВт*год у сумі 23859,17 грн. За серпень 2022 року відповідач здійснив розрахунок у сумі 7851,61 грн та за вересень 2022 року в сумі 4887,64 грн. Тому заборгованість за договором складає 90126,10 грн. У зв'язку з несплатою обсягу придбаної електричної енергії сплаті підлягає пеня у розмірі 9685,54 грн, а саме 3690,66 грн за травень 2023 року, 2495,52 грн - за червень 2023 року, 2160,16 грн - за липень 2023 року та 1339,20 грн - за серпень 2023 року.
Тому позивачка просила стягнути з ТОВ «Хмельницькенергозбут» на її користь заборгованість у розмірі 99811,64 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Хмельницькенергозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 90126, 10 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн та 901,26 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.
ТОВ «Хмельницькенергозбут», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості у розмірі 61803,02 грн. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Суд не врахував подані докази про часткове погашення у жовтні 2023 року заборгованості за договором № 2281 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 09.12.2021 у сумі 61803,02 грн. Не погоджується також з висновком суду про наявність підстав для стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу. ОСОБА_1 не дотрималась порядку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Не надання таких доказів відповідачу унеможливило подання заперечень та доведення їх неспівмірності. При визначенні суми витрат на правничу допомогу суд не дотримався критерію реальності витрат і розумності їхнього розміру. Заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим часом на надання таких послуг.
Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 09.12.2021 між ТОВ «Хмельницькенергозбут» (постачальник універсальних послуг) та ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 2281.
За умовами договору споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов'язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, у строки, передбачені цим договором.
Зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, серед яких договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов'язків під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства (пункт 1.1.2. глави 1.1. розділу І).
Згідно з пунктом 3.3.4 глави 3.3. розділу III Правил договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством укладається між постачальником універсальних послуг та власником (одним із власників за згодою інших співвласників) цього приватного домогосподарства і є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил).
В силу пункту 11.3.18. глави 11.3. розділу ХІ Правил умови та порядок оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, передбачені цими Правилами, зазначаються в договорі про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством. Відповідальність за порушення умов та порядку оплати встановлюється договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до законодавства. Спори, які виникають між побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг під час укладення договору та купівлі-продажу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, вирішуються в установленому законодавством порядку.
Плату за придбану у побутового споживача електричну енергію, вироблену генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, постачальник універсальних послуг має перераховувати на рахунок побутового споживача відповідно до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
Розрахунковим періодом для встановлення постачальнику універсальних послуг розміру оплати електричної енергії, виробленої генеруючою установкою (генеруючими установками) приватного домогосподарства, є календарний місяць (пункти 11.3.19., 11.3.20. глави 11.3. розділу ХІ Правил).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 Закону № 2019-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Постачальник універсальних послуг повинен перераховувати кошти для оплати проданої споживачем електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючою установкою приватного домогосподарства, на поточний рахунок споживача відповідно до заяви-повідомлення (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 4.6. договору постачальником універсальних послуг щомісяця на основі отриманих показів засобів вимірювальної техніки не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, подає споживачу звіт про покази засобу вимірювальної техніки, обсяги та напрямки перетоків прийнятої-переданої електричної енергії.
За інформацією ТОВ «Хмельницькенергозбут» (лист № 0202-1277 від 10.08.2023) невиплачений ОСОБА_1 за договором № 2281 від 09.12.2021 залишок за червень 2022 року складає 11989,31 грн, за липень 2022 року - 10534,68 грн, за серпень 2022 року - 7851,61 грн, за вересень 2022 року - 4887,64 грн, за жовтень 2022 року - 7500,72 грн, за листопад 2022 року - 1490,91 грн, за грудень 2022 року - 872,87 грн, за травень 2023 року - 23859,17 грн, за червень 2023 року - 18210,06 грн, всього 87196,96 грн (а.с. 15).
Згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії за липень 2023 року за договором про купівлю-продаж № 2281 обсяг виробленої з альтернативних джерел енергії генеруючими електроустановками приватного домогосподарства, що підлягає оплаті за «зеленим» тарифом за липень 2023 року складає 4233 кВт*год на суму 27237,24 грн (а.с. 13).
Відповідно до акта купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2023 року за договором про купівлю-продаж № 2281 обсяг виробленої з альтернативних джерел енергії генеруючими електроустановками приватного домогосподарства, що підлягає оплаті за «зеленим» тарифом за серпень 2023 року складає 4183 кВт*год на суму 26915,51 грн (а.с. 14).
Обсяг виробленої з альтернативних джерел енергії генеруючими електроустановками приватного домогосподарства, що підлягає оплаті за «зеленим» тарифом за вересень 2023 року складає 3399 кВт*год на суму 21870,87 грн, за жовтень 2023 року - 2088 кВт*год на суму 13313,09 грн (а.с. 38-39).
Згідно з листом відповідача сплата заборгованості мала місце 04.10.2023 у сумі 7851,61 грн (за серпень 2022 року), 06.10.2023 у сумі 4887,64 грн (за вересень 2022 року), 25.10.2023 у сумі 23859,17 грн (за травень 2023 року) (а.с. 50).
Отже суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 2281 у розмірі 90126,10 грн, який підтверджується наявними у справі документами.
Помилковим є посилання у рішенні суду на те, що відповідач не надав доказів здійснення оплати у жовтні 2023 року та, що зазначена заборгованість утворилася станом на 01 вересня 2023 року, оскільки з урахуванням заяви від 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 збільшила вимоги і зазначала, що заборгованість у сумі 90126,10 грн виникла станом на 01 листопада 2023 року з урахуванням здійсненої у жовтні 2023 року оплати за вироблену у серпні, вересні 2022 року та травні 2023 року електроенергію та у зв'язку із новим боргом за вересень-жовтень 2023 року.
Проте це не призвело до неправильного вирішення справи.
Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення заборгованості до 61803,02 грн. Відомості про часткову сплату заборгованості відповідачем у жовтні 2023 року суд фактично врахував.
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про неспівмірність розміру судових витрат на правничу допомогу з таких підстав.
ОСОБА_1 в позовній заяві просила стягнути на її користь 12000 грн витрат за надання юридичної допомоги та надала копію договору про надання юридичної допомоги та по представництву інтересів сторони в цивільній справі від 17.08.2023, копію квитанції від 17.08.2023 на суму 12000 грн.
Пунктом 3 договору передбачено, що клієнт виплачує винагороду адвокату у розмірі 12000 грн.
ТОВ «Хмельницькенергозбут» подавало відзив на позовну заяву, а тому твердження про неотримання ним доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу не заслуговує на увагу.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання
про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
В силу частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного вище та пропорційності розміру задоволених позовних вимог (90,3%) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта