Справа № 607/1166/24Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.
Провадження № 33/817/190/24 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ст. 173,185 КУпАП
19 березня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 адвоката Шевчука В.О.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шевчука В.О. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173, 185 КУпАП згідно протоколів про адміністративні правопорушення від 02.01.2024р. серії ВАД № 567657, ВАД№ 567658 та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Як визнав суд, 02.01.2024 року приблизно о 20:10 у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Окрім того, 02.01.2024 року приблизно о 20:10 в м. Тернопіль, по вул. П. Орлика, 1 біля квартири № 17 ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лайкою в бік поліцейських, на неодноразові зауваження не реагувала, поводилась агресивно, на законну вимогу поліцейського припинити правопорушення не реагувала, при цьому висловлювалась в грубій формі.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Шевчук В.О. вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною з мотивів неправильно встановлених судом обставин справи.
Свої доводи мотивує тим, суд першої інстанції не взяв до уваги як доказ рішення начальника УПП в Тернопільській області про скасування постанови, прийнятої за аналогічних обставин, у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.178 КУпАП відносно ОСОБА_1 і закриття справи від 17.01.2024 року, за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 .
Вказує, що суд першої інстанції не розглянув даний доказ, не оцінив його і невказав чому саме було скасовано вище вказану постанову.
Сторона захисту звертає увагу, що за даним фактом хуліганства відсутній заявник чи потерпілий у провадженні, а тому за відсутністю вказаних осіб, в сторону яких була спрямована протиправна поведінка ОСОБА_1 слід констатувати відсутність об'єкта посягання- суспільний порядок.
Зазначає, що самі по собі протоколи про адміністративні правопорушення за відсутності інших об'єктивних доказів, не можуть слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративних правопорушень.
На переконання апелянта, що стосується правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, то з долученого відеозапису не проглядається вимога поліцейського про припинення адміністративного правопорушення, злісна непокора у формі відмови припинити адміністративне правопорушення, оскільки одне правопорушення закрите за рішенням начальника УПП, а інше оспорюється в даному провадженні.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.
Заслухавши особу яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Шевчука В.О., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимогст. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КУпАП є правильними.
Так, судом встановлено, що 02.01.2024 року приблизно о 20 год. 10 хв. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлювались нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Окрім того, 02.01.2024 року приблизно о 20:10 в м. Тернопіль, по вул. П. Орлика, 1 біля квартири № 17 ОСОБА_1 висловлювалась нецензурною лайкою в бік поліцейських, на неодноразові зауваження не реагувала, поводилась агресивно, на законну вимогу поліцейського припинити правопорушення не реагувала, при цьому висловлювалась в грубій формі.
Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, 185 КУпАП.
Об'єктом правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку.
Хоча законодавство України не містить чіткого визначення поняття громадського порядку, однак безперечним є те, що він полягає у таких обумовлених потребами суспільства врегульованих правовими та іншими соціальними нормами умовах, які мають на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, створення нормальних, максимально сприятливих умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є місце вчинення, а саме - громадське місце. Під громадським місцем необхідно розуміти загальнодоступні місця, зокрема вулиці, сквери, парки, ринки, дворові території, частини будь-якої будівлі, споруди, які доступні або відкриті для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під'їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров'я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Тому, приміщення під'їзду будинку в цьому сенсі, на противагу доводам апелянта, є громадським місцем.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого так і непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Необхідно зазначити, що нецензурна лайка це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, різновид словесної брутальності, які висловлені публічно в місці, де можуть бути і були почуті людьми. Хоча словесне хуліганство не загрожує життю та здоров'ю, проте використання нецензурних слів виявляє грубе, образливе ставлення до оточуючих незалежно від їх кількості.
Згідно ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Частинами 2, 4, 6 ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
Так, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків.
Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням, невиконанням вимог, намаганням до втечі та іншими діями чи бездіяльністю.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» відповідальність за статтею 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких як перебування працівника поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень.
При цьому, не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно неї, що ставили б під сумнів її вину у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173,185 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД № 567657 від 02 січня 2024 року, серії ВАД № 567658 від 02 січня 2024 року, рапортами поліцейських.
Факт інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, за обставин викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Зокрема, з відеозаписів нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 дійсно 02 січня 2024 року о 20 год. 10 хв у м. Тернополі по вул. П. Орлика, 1, в коридорі під'їзду біля квартири АДРЕСА_2 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим порушила громадський порядок і спокій громадян, а також не реагувала на зауваження працівників поліції та не виконувала їх вимоги стосовно припинення правопорушення.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на рішення начальника управління патрульної поліції Б. Шевчука, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ГАБІ№ 792964 від 02.01.2024 року, то таке не береться до уваги, оскільки воно стосується, правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП, і дані наведені у такому рішенні жодним чином не спростовують наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173,185 КУпАП.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі стороною захисту, апеляційним судом не встановлено.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і під час судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.О. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя