Номер провадження: 33/813/370/24
Номер справи місцевого суду: 505/3795/23
Головуючий у першій інстанції Івінський О.О.
Доповідач Кравець Ю. І.
12.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Гасанової Л.Я. кизи, за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року,
установив
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП закрито на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД №469121 та серії ААД №469122 від 06.09.2023 року, ОСОБА_2 06 вересня 2023 року о 07 годині 50 хвилин по вул. Шевченко в м. Подільську, керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Після цього зникла з місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п. 2.10а, 12.1 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Мотивуючи своє рішення про необхідність закриття справи на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП суд 1-ої інстанції послався на те, що, навіть легкі тілесні ушкодження, отримані у разі порушення правил дорожнього руху учасниками дорожнього руху, не охоплені відповідальністю за статтями КУпАП.
З доданих до протоколу матеріалів, пошкодження інших транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна не встановлено.
У випадку встановлення шкоди внаслідок заподіяння потерпілій особі тілесних ушкоджень, що виходить за межі об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, така шкода може бути відшкодована у порядку цивільного судочинства.
Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги відсутність доказів пошкодження майна, яке зазначено у диспозиціїст.124 КУпАП, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає що вона була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Висновки суду першої інстанції спростовуються її показами та показами свідка, однак суд не надав їм належної оцінки та прийняв незаконне рішення по справі.
На підставі цього, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.122-4, ст.124 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримали доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, повторно дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновків про таке.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правпорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно матеріалів справи, відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД №469121 та серії ААД №469122 від 06.09.2023 року, ОСОБА_2 06 вересня 2023 року о 07 годині 50 хвилин по вул. Шевченко в м. Подільську, керуючи автомобілем марки «Daewoo Nexia», д/н НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Після цього зникла з місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна.
На думку співробітника поліції, своїми діями ОСОБА_2 порушила п.п. 2.10а, 12.1 Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як видно з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, приписи ст. 280 КУпАП виконані, та правова оцінка доказів у справі надана всебічно та в постанові зазначено, які саме фактичні обставини справи підтверджують наведені ним докази, а які - спростовують.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції були досліджені письмові докази у справі, а також встановлені фактичні обставини, які виключають в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, відповідно до ст.124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Разом з тим, апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП підтверджується відсутністю пошкоджень на авто, оглянутим представниками поліції при складанні протоколу, також працівниками національної поліції було здійснено на підтвердження фотофіксацію. Відсутність пошкоджень на авто свідчить про те, що належними та допустимими доказами не підтверджені доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на неї та підтверджує висновок суду про те, що удару не відбулось і ОСОБА_1 впала з невідомих причин, а отже ОСОБА_2 не могла знати та розуміти, що відбулась дорожньо-транспортна пригода.
Також, характер отриманих ушкоджень ОСОБА_1 не відповідає можливим ушкодженням, які б мали місце при подіях, якщо б дійсно відбувся контакт автомобіля з пішоходом.
Також, апеляційний суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів пошкодження транспортних засобів, вантажу автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, зазначено, що скоєно наїзд на ОСОБА_1 .
Враховуючи, що шкода не була заподіяна особі, правильним висновок суду про те, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є безпідставним.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необгрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, оскільки, за відсутності механічних пошкоджень, в тому числі транспортного засобу, дії ОСОБА_2 не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Отже, відповідно до встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Натомість, оскільки матеріалами справи не підтверджена причетність ОСОБА_2 ДТП, тому підстави для її притягнення до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП також відсутні, про що також вказано судом у постанові.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, дав цим обставинам належну оцінку, вислухав всі аргументи сторін та, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, що в діях ОСОБА_2 міститься склади інкримінованих правопорушень, а загальні посилання скаржника на ухвалення судового рішення всупереч вимогам норм статей 245 КУпАП та 486 МК України не спростовують цих правильних висновків суду.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам наданим ОСОБА_1 суду 1-ої інстанції, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи, що зазначені і в апеляційній скарзі, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2023 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП закрито на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Ю.І.Кравець