Номер провадження: 22-ц/813/2866/24
Справа № 947/5383/23
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.
Доповідач Комлева О. С.
20.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів ВадовськоїЛ.М., Сєвєрової С.М.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Резуненко Дениса Сергійовича, представника ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року, постановленого під головуванням судді Луняченка В.О., повний текст рішення складений 25 вересня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як відділ опіки та піклування, про припинення права на частку у спільному частковому майні та визнання права власності на вказану частку за позивачем, -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як відділ опіки та піклування, про припинення права на частку у спільному частковому майні та визнання права власності на вказану частку за позивачем.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
21 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. у зв'язку з розглядом справи та відмовою у задоволені позову.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року заява ОСОБА_2 задоволена.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, адвокат Резуненко Д.С., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення змінити, зменшивши розмір витрат з 15000 грн. до 2000 грн., посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що стягнута судом сума є неспівмірною з обсягом робіт представника відповідача та складністю справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Торубка А.М., представник ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, додаткове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суд постановив законне та обґрунтоване рішення, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, виходячи зі складності справи та фінансового стану обох сторін, а тому правових підстав для зміни додаткового рішення суду не має.
В судове засідання, призначене на 05 березня 2024 року учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином (а.с. 213-215, 224-228).
До суду від Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 221-223).
Адвокат Резуненко Д.С., представник ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 229-230).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, за наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн., суд першої інстанція виходив із їх доведеності та обґрунтованості.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погоджується не в повному обсязі, за наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Частинами другою-п'ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. у зв'язку з розглядом справи та відмовою у задоволені позову ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що справа за заявою ОСОБА_2 була призначена до розгляду на 13 вересня 2023 року, судова повістка була надіслана на електронну адресу адвоката Мартинюк Ю.С., представнику ОСОБА_1 , однак заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ані ОСОБА_1 , ані її представнику - адвокату Мартинюк Ю.С. надіслана не була.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення була надіслана судом ОСОБА_1 , її представнику, та отримана ними, що позбавило ОСОБА_1 надати до суду свої заперечення про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 з об'єктивних підстав не подала до суду першої інстанції заперечення щодо співмірності заявлених витрат на професійну правову допомогу, скориставшись своїм правом на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з обсягом робіт представника відповідача та складністю справи, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в суді першої інстанції адвокат Торубка А.М. на підставі ордеру, представляв інтереси ОСОБА_2 .
На підтвердження представництва інтересів ОСОБА_2 , адвокатом Торубка А.М., були надані договір про надання правової допомоги №03/2023 від 14 березня 2023 року, укладений між адвокатом Торубка А.М. та Марфіним В.В., додаток №1 до договору №03/2023 від 14 березня 2023 року про надання правової допомоги, акт прийома-передання наданих послуг від 21 серпня 2023 року, укладеного між адвокатом Торубка А.М. та Марфіним В.В.
Заявлений адвокатом Торубка А.М., представником ОСОБА_2 розмір витрат на правничу допомогу у загальному розмірі склав 15 000 грн.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як відділ опіки та піклування, про припинення права на частку у спільному частковому майні та визнання права власності на вказану частку за позивачем.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_2 , звертаючись до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн., посилався на розгляд справи та відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги №03/2023 від 14 березня 2023 року, додатку №1 (розрахунок)від 21 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 14 березня 2023 року, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанції про оплату гонорару, з урахуванням складності справи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному відповідачем розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України та критерію розумної необхідності таких витрат.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що судом були порушені норми процесуального права, приймаючи до уваги співмірність заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи, про що зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню, зі стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7500 грн.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (20 березня 2024 року).
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Резуненко Дениса Сергійовича, представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2023 року -скасувати.
Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 березня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова