Номер провадження: 11-сс/813/497/24
Справа № 521/24579/23 1-кс/521/605/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 29.02.2024, якою в межах к/п №12023163470000707 від 24.10.2023 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023163470000707 від 24.10.2023 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_8 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 36 днів, тобто до 05.04.2024, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із залишенням без змін визначеної раніше ухвалою слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 06.01.2024 в якості альтернативного запобіжного заходу застави в розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в перерахунку становить 939 400 грн., з покладенням на нього у разі внесення застави строком на 2 місяці певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та в зазначеному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків у цьому провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, врахувавши положення ч. 5 ст. 182 КПК України, зважаючи на те, що протиправна діяльність підозрюваного носить системний характер та може вплинути на добросовісність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, слідчий суддя дійшов висновку про те, що застава саме у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде гарантувати виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її постановленою із порушенням вимог матеріального та процесуального права, а також з огляду на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що наведені прокурором ризики є надуманими, а саме клопотання не обґрунтоване жодними доказами, натомість, не зафіксовано жодних спроб ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування, жодних спроб знищити докази підозрюваний не вчиняв, свідки в кримінальному провадженні допитані, будь-яких заяв від них стосовно здійснення на них тиску з боку підозрюваного не надходило, від слідчих дій ОСОБА_8 не ухилявся;
- в обґрунтування наявності потенційних ризиків, які є підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею фактично ставиться лише тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, за відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження таких обставин;
- визначений слідчим суддею розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_8 .
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
Статтею 199 КПК України передбачено що, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі не порушується питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, колегія суддів вважає, що на теперішній час підозра останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України є обґрунтованою та підтверджується матеріалами, доданими до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Водночас, колегією суддів встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, не зменшились.
Так, апеляційний суд погоджується із доводами слідчого судді та наголошує, що в зазначеному провадженні не зменшились ризики того, що підозрюваний ОСОБА_8 може вдатись до спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків в зазначеному провадженні, а також перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовані тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3-х до 7-ми років; не одружений та не має на утриманні дітей, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки; офіційно не працевлаштований, тобто не має законних засобів до існування; останньому відоме місцезнаходження бойових припасів та вогнепальної зброї, які виступають предметом злочину в даному кримінальному провадженні; в силу свого процесуального статусу підозрюваної особи має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, із анкетними даними свідків у провадженні, які підлягають безпосередньому допиту судом 1-ої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, апеляційний суд вважає, що у клопотанні та доданих матеріалах слідчий та прокурор навели обґрунтовані обставини, на підставі яких завершити досудове розслідування до закінчення дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 неможливо, зокрема, у зв'язку з необхідністю проведення ряду слідчих (розшукових) дій, які потребують певного періоду часу.
З огляду на викладене вище, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про доведеність органом досудового розслідування неможливості застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього.
Водночас, не відповідають дійсності посилання захисника на те, що підставою для застосування стосовно ОСОБА_8 тримання під вартою послугувала виключно тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, натомість, як було встановлено апеляційним судом вище, обґрунтовуючи необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя послався на встановлені та доведені органом досудового розслідування ризики та на характеристику особи підозрюваного.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку апеляційний суд зауважує на тому, що злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 та передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України прямо посягає на порядок придбання, зберігання, обліку та використання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв, створює загрозу для суспільства з огляду на факт перебування таких зброї та боєприпасів у вільному обігу, без надання відповідних передбачених законом дозволів на її зберігання та використання, злочин має системний характер, ймовірно вчинений у складі організованої групи, яка має стійкий характер, високий ступінь організованості, характеризується розподілом ролей та функцій між її учасниками.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає виправданим продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Надаючи оцінку твердженням захисника стосовно непомірного розміру застави, колегія суддів зауважує на наступному.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 5 зазначеної ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).
Так, з огляду на обставини вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 злочину, зокрема, з урахуванням того, що протиправна діяльність останнього носить системний характер, злочин ймовірно вчинено у складі організованої групи, в якій ОСОБА_8 виконував роль виконавця кримінального правопорушення, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про виключність даного випадку та необхідності залишення без змін раніше визначеної підозрюваному ОСОБА_8 застави, розмір якої перевищує встановлений законом для зазначеної категорії злочинів, а саме 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окремо, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що на теперішній ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень обвинувальні акти по яким знаходяться в провадженні судів м. Одеси.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що слідчий суддя об'єктивно врахував обставини провадження, дані щодо характеристики особи підозрюваного ОСОБА_8 та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження останньому строку тримання під вартою із залишенням без змін раніше визначеного розміру застави, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського райсуду м. Одеси від 29.02.2024, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.04.2024, із визначенням застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 939 400 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4