Номер провадження: 22-ц/813/1810/24
Справа № 521/2894/23
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
07.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 у складі судді Гуревського В.К.,
встановив:
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «ООЕК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 8458,24 грн., судовий збір в розмірі 2147,20 грн. сплачений позивачем при подачі позовної заяви та просило повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «ООЕК» суму судового збору у розмірі 333,80 грн.
Свої вимоги ТОВ «ООЕК» обґрунтувало тим, що між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем ОСОБА_1 укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному сайті https://ooek.od.ua/, а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.18 №99, на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» №01002/514897 як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії. Згідно з умовами договору ТОВ «ООЕК» постачало електричну енергію на об'єкт побутового споживача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Для проведення розрахунків ТОВ «ООЕК» на ім'я побутового споживача ОСОБА_1 - відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на дату надання інформації АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за період січень 2020 року - жовтень 2022 року було спожито 14813 кВт.год електричної енергії, на суму 22 658,64 грн. Боржник здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 14 200,40 грн, а тому факт споживання електричної енергії боржником, відповідно до вимог ПРРЕЕ та абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», доведено, договір вважається укладеним. Отже, несплата боржником ОСОБА_1 вартості спожитої електричної енергії у розмірі 8458,24 грн, є підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 позовну заяву ТОВ «ООЕК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ООЕК» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 6943,24 грн. Розстрочено виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 6943,24 грн шляхом її погашення по 500,0 грн щомісяця. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ООЕК» судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Одеській області повернуто ТОВ «ООЕК» 50% судового збору в сумі 1073,60 грн. Повернуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «ООЕК» суму судового збору у розмірі 333,80 грн як надмірно сплачену суму судового збору за квитанцією № 9499666066 від 13 вересня 2022 року сумою 2232,90 грн та квитанцією № 9499666659 від 22 листопада 2022 року сумою 248,10 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ТОВ «ООЕК» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 в частині розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 6943,24 грн. шляхом її погашення по 500,00 грн. щомісяця та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 відмовити, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ТОВ «ООЕК» за подання апеляційної скарги у розмірі 2977,20 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ООЕК» посилається на те, що відповідачем не було доведено винятковість обставин неможливості виконання рішення суду, а судом неналежно оцінено відсутність виняткового характеру обставин, що зумовили його звернення до суду з вимогою про розстрочку виконання рішення. При прийнятті рішення в частині розстрочення виконання рішення від 01.06.2023, суд не врахував матеріальні інтереси ТОВ «ООЕК», як сторони стягувача, а обставини, що містилися у заяві про розстрочку виконання рішення викладені ОСОБА_1 не є достатніми, безумовними та беззаперечними свідченнями ускладнення чи неможливості виконання судового рішення по справі, оскільки не підтверджувалися жодними доказами. Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при задоволенні клопотання відповідача про розстрочку не врахував положення ч.5 ст. 435 ЦПК України, а саме розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить суд залишити без змін рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та представника апелянта, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції апелянт оскаржує в частині розстрочення виконання рішення суду, а тому в іншій частині рішення не переглядається.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача станом на час звернення позивачем до суду з даним позовом (09.02.2023) за період з січня 2020 року по жовтень 2022 року наявна заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 8 458,24 грн.
Відповідач позов визнала, підтвердила наявність заборгованості у зазначеному розмірі посилаючись на скрутне фінансове становище у зв'язку з необхідністю лікування, що потягло значні витрати.
Вбачається, що 05 січня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір про погашення заборгованості, яким встановлено розтермінування сплати боргу.
Станом на день підписання вказаного договору відповідач сплатила на погашення заборгованості 2703,0 грн та 14 лютого 2022 року -1580,0 грн.
Так як з початком війни матеріальне становище відповідача погіршилося, вона втратила роботу, а з минулого місяця розмір її пенсії підвищено на 450,0 грн., вказала, що має можливість витрачати на погашення заборгованості по 500,0 грн щомісяця та буде намагатися сплачувати поточне споживання.
В процесі розгляду судом першої інстанції даної справи відповідач сплатила борг у розмірі 1515,0 грн за квитанцією від 19 травня 2023 року, у зв'язку з цим розмір заборгованості становить 6943,24 грн.
За змістом п. п. 1, 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом ч. 3 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 цієї статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За змістом частини 5 цієї статті розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи, що вищенаведена ст. 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, виходячи із засад законності, змагальності та диспозитивності, а також, враховуючи завдання цивільного провадження щодо ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, слід дійти висновку, що розстрочення виконання рішення суду одночасно з його ухваленням не повинно порушувати зазначені засади, має слугувати завданням цивільного провадження та застосовуватись судом виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Такі обставини мають бути встановлені на підставі досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказів.
Матеріали справи свідчать, що відповідачу нараховуються пенсійні виплати щомісяця у період з січня 2023 по лютий 2023 року у розмірі по 2399,91 грн. з березня 2023 по липень 2023 у розмірі по 2855,76 грн.
У червні, липні 2023 року відповідач понесла витрати у зв'язку з лікуванням у розмірі 6779 грн.
У січні, лютому 2024 року у зв'язку з оперативним втручанням відповідач понесла витрати у розмірі 33473 грн.
Враховуючи вказані обставини справи, які підтверджують складне матеріальне становище відповідача, факт визнання нею позовних вимог, а також наявність в країні військового стану, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості у розмірі 6943,24 грн. по 500 грн. щомісяця.
Незважаючи на оскарження рішення, ОСОБА_1 добросовісно виконувала обов'язок сплати та в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 582 грн.
За таких обставин, враховуючи, що рішенням суду розстрочено суму заборгованості по 500,00 грн. щомісяця, а також ту обставину, що станом на час перегляду апеляційним судом рішення суду, залишок заборгованості відповідача становить 582 грн., тому скасування рішення з формальних міркувань суперечить засадам цивільного судочинства.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 в частині розстрочення виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 6943,24 грн. шляхом погашення по 500,00 грн. щомісяця залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 20.03.2024
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева