ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2024Справа № 910/470/24
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма»
про стягнення 55 836,49 грн.,
Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (надалі - ТОВ «Амікум Фарма») про стягнення 55 836,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару на підставі договору про закупівлю за державні кошти №23 від 06.07.2022, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 55 836,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
06.02.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Амікум Фарма» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на настання форс-мажорних обставин під час виконання зобов'язання з поставки товару, що дає підстави для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання.
16.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Департаменту надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
06.07.2022 між Департаментом (замовник) та ТОВ «Амікум Фарма» (учасник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №23 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується у 2022 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 15881000-7 Спеціальні продукти харчування, збагачені поживними речовинами (продукти лікувального харчування, 2 лота), зазначені в специфікації (Додаток 1), а саме:
- лот 1 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - продукт лікувального харчування для дітей, хворих на метілмалонову аміноацидурію, Коміда Оац Б формула, або еквівалент - 8835 г білка;
- лот 2 - 15881000-7 Гомогенізовані продукти харчування - продукт лікувального харчування для хворих на тирозинемію, КОМІДА ТИРо В формула, або еквівалент - 8680 г білка.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сума цього договору становить 365 300,90 грн., у тому числі ПДВ - 60 883,48 грн. (ціна договору визначається з урахуванням розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України).
Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки товарів: протягом 2022 року (не більше 10 днів з дати отримання письмової заявки замовника).
На виконання умов Договору позивач звернувся до відповідача із заявкою на постачання №061-166/уо від 14.07.2022, яку останній отримав 14.07.2022, що підтверджується підписом уповноваженої особи на ній.
Відповідачем поставлено позивачу товар на підставі Договору на загальну суму 365 300,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №АС-Рн-0001899 від 11.11.2022 на суму 346 059,20 грн. та №АС-Рн-0002338 від 30.12.2022 на суму 19 241,70 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 55 836,49 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні №АС-Рн-0001899 від 11.11.2022 на суму 346 059,20 грн. та №АС-Рн-0002338 від 30.12.2022 на суму 19 241,70 грн.) підтверджується передача відповідачем та прийняття позивачем товару на підставі Договору на загальну суму 365 300,90 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.1 Договору та дати отримання заявки на постачання №061-166/уо від 14.07.2022, відповідач допустив порушення строків поставки товару за Договором згідно із видатковими накладними №АС-Рн-0001899 від 11.11.2022 на суму 346 059,20 грн. та №АС-Рн-0002338 від 30.12.2022 на суму 19 241,70 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язання із своєчасної поставки товару на підставі Договору. Відповідачем факт прострочення виконання зобов'язання не заперечується.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання посилаючись на форс-мажорні обставин.
Обставиною непереборної сили (форс-мажором) в даному випадку відповідачем визначено військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, проте судом встановлено, що Договір було укладено 06 липня 2022 року, що свідчить про усвідомлення та погодження ТОВ «Амікум Фарма» строків поставки товару.
Більш того, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не звільняє особу, яка порушила зобов'язання, від відповідальності за таке порушення, якщо вона не доведе, що це порушення сталося саме внаслідок таких обставин непереборної сили (форс-мажору).
В даному випадку, відповідачем не наведено обґрунтованих підставі та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки товару було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору).
Крім того, відповідно до положень п. 8.3 Договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором унаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 5 (п'яти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
В пункті 8.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із відповідним письмовим повідомленням про настання форс-мажору, що в силу домовленостей сторін, які викладені в п. 8.4 Договору, позбавляє ТОВ «Амікум Фарма» права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Більш того, укладення Договору та, відповідно, прийняття на себе зобов'язання з вчасного постачання на користь позивача продукції мало місце вже після введення в Україні воєнного стану, що безумовно свідчить про свідомі дії відповідача як постачальника у даних правовідносинах.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання із оплати поставленого товару за Договором.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з передачі товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки.
Виходячи із змісту вказаного пункту Договору, передбачена ним штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею, при цьому сторони передбачили її застосування у разі порушення саме строків поставки товару, а відтак спірні правовідносини є господарськими та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, не тільки за невиконання грошового зобов'язання, а відтак суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено що пеня за 25.07.2024 нарахована не правомірно, оскільки позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, заявка на постачання №061-166/уо від 14.07.2022 отримана відповідачем 14.07.2022, тобто відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару не пізніше 25.07.2022 з огляду на те, що 24.07.2022 (останній день строку) є вихідним днем.
Таким чином, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 55 336,08 грн., яка нарахована за загальний період з 26.07.2022 по 29.12.2022.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Амікум Фарма» на користь Департамент пені у розмірі 55 336,08 грн. В іншій частині позовних вимог (пені у розмірі 500,41 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21; ідентифікаційний код 40866700) на користь Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 19; ідентифікаційний код 25574423) пеню у розмірі 55 336 (п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 86 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий