ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2024Справа № 910/8282/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А. А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж"
про стягнення 67 801 867,42 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Герасименко І.В.;
від відповідача: Наїдко Л.В.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" (відповідач) про стягнення 67 801 867,42 грн., у тому числі 49 305 266,72 грн. пені, 18 496 600,70 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №261Д від 26.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/8282/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023.
29.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 29.06.2023 розгляд справи відкладено на 20.07.2023.
19.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивач повідомив відповідача про призупинення дії укладеного Договору, чим фактично зупинив виконання робіт. Відповідачем не було пропущено строки виконання робіт за Договором, оскільки позивач з власної ініціативи призупинив дію Договору на час військового стану. Крім того, позивач самостійно ініціював продовження строків виконання робіт за Договором до 2023 року. Сертифікатом № 3200-23-0095 від 06.01.2023 підтверджується наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання зі сторони відповідача зобов'язань за Договором. Несвоєчасне виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, сталося за відсутності вини відповідача, що унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій. Відповідач просив зменшити заявлений до стягнення розмір пені та штрафу.
У судовому засіданні 20.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 22.08.2023.
27.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання ним робіт за Договором мало місце ще до 24.02.2023. Відповідач про настання форс-мажору чи неможливість виконання зобов'язань за Договором позивача у визначеному Договором порядку не повідомив, у зв'язку з чим на підставі п. 9.4. Договору будь-які посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язань за Договором є безпідставними. Позивач зазначив, що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій, оскільки обставини справи свідчать про обґрунтованість розміру санкцій з урахуванням поведінки відповідача та наслідків несвоєчасності виконання робіт за Договором.
!5.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення по справі, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 22.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.09.2023.
13.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.09.2023 розгляд справи відкладено на 02.11.2023.
02.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання учасника справи надати відповідь.
Розгляд справи у судовому засіданні 02.11.2023 відкладено на 30.11.2023.
29.11.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 30.11.2023, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 12.12.2023.
У судовому засіданні 12.12.2023 розгляд справи відкладено на 25.01.2024.
Розгляд справи у судовому засіданні 25.01.2024 відкладено на 08.02.2024.
У судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
26.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Натеко Енерго Монтаж» (генпідрядник) укладено Договір № 261Д (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник зобов'язується прийняти і оплатити, а генпідрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власними та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим договором строк будівельні роботи по об'єкту: «Реконструкція дюкерних переходів через р. Дніпро» (1, 2, 5, пускові комплекси), ДСТУ Б.Д. 1.1 .-1:2013 (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт ДК 021:2015) (далі - об'єкт).
Згідно з п 1.2 Договору обсяг робіт з будівництва об'єкту, що доручаються замовником до виконання генпідрядником, визначені у проектній документації, яка передається останньому від замовника.
Крім того, між позивачем та відповідачем неодноразово укладались додаткові угоди, які є невід'ємними частинами договору, а саме: №1 від 05.02.2019, №2 від 25.04.2019, №3 від 23.09.2019, №4 від 05.11.2019, №5 від 15.11.2019, №6 від 20.05.2020, №7 від 21.08.2020, №8 від 01.12.2020, №9 від 15.12.2020, №10 від 30.12.2020, №11 від 09.04.2021, №12 від 16.06.2021, № 13 від 24.12.2021, № 14 від 30.12.2021, якими, зокрема, вносились зміни в частині договірної ціни та календарного плану фінансування робіт, а також графіку виконання робіт за договором та строку дії Договору.
Розділами 1-13 Договору сторони узгодили предмет договору, вартість договору та порядок розрахунків, строки та порядок виконання робіт, порядок приймання робіт, права та обов'язки сторін, якість та гарантії, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.
Відповідно до п. 3.1. Договору строки виконання робіт визначаються сторонами у Додатку №2 до даного договору «Графік виконання робіт», який є його невід'ємною частиною.
Згідно з графіком виконання робіт по проекту, в редакції додаткової угоди №11 від 09.04.2021, сторони погодили загальний строк виконання робіт за договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору згідно з договірною ціною (додаток 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, визнається динамічною ціною та становить 369 932 013,92 грн.
Пунктом 1.8 договору визначено, що джерело фінансування - бюджетні кошти.
Згідно з п. 2.4 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником виключно за бюджетні кошти, після отримання цільових бюджетних коштів на свій рахунок та на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт по формі №КБ-3. Строк розрахунків - протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання цільових бюджетних коштів.
Відповідно до п. 2.5 Договору на підставі окремої заявки та відповідних обґрунтувань генпідрядника, замовник має право надавати генпідряднику аванс відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1764 або Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117, або іншого нормативно-правового акту. Строк, на який надається аванс генпідряднику, зазначається у відповідній додатковій угоді до даного договору. генпідрядник зобов'язується надати замовник належно оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт на суму отриманого авансу протягом 3-х банківських днів після закінчення строку, на який надавався аванс. Невикористана генпідрядником сума авансу повертається замовнику протягом 2-х банківських днів після закінчення строку, на який надавався аванс. У випадку неповернення генпідрядником суми невикористаного авансу у встановлений вище строк, генпідрядник повинен сплатити замовнику пеню в розмірі 0,5 % від суми невикористаного авансу за кожен день прострочення повернення авансу. У випадку неналежного виконання генпідрядником умов договору щодо своєчасного виконання робіт (окремого етапу та/або виду робіт), передбачених Графіком виконання робіт (додаток №2 до договору) більше ніж на 25 календарних днів, замовника має право вимагати від генпідрядника повернення суми невикористаного авансу достроково. Після отримання відповідної вимоги від замовника щодо дострокового повернення суми невикористаного авансу, генпідрядник зобов'язаний повернути кошти на рахунок замовника протягом 7 календарних днів.
21.12.2021 відповідач звернувся до позивача із листом №203, у якому просив надати аванс у розмірі 3 000 000,00 грн. для фінансування проведення робіт з водозниження субпідрядною організацією ТОВ «ОСНОВА» та 300 000,00 грн для організації поставки матеріалів на об'єкт.
На підставі вказаного листа генпідрядника та відповідно до пункту 2.5 договору, 24.12.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 13 до договору, відповідно до якої сторони погодили умови здійснення замовником авансового платежу у сумі 3 300 000,00 грн.
Зокрема, пунктом 2 додаткової угоди № 13 до договору визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 та п. 15-1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 і наказу Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2021 № 99-ОД «Про затвердження Положення про здійснення у 2021 році попередньої оплати за рахунок бюджетних коштів» замовник перераховує генпідряднику авансовий платіж.
Авансовий платіж, що буде перераховано генпідряднику у 2021 році відповідно до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2021 рік складає 3 300 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 % - 550 000,00 грн. за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету, в тому числі:
- 3 000 000,00 грн. для розрахунку з погодженою замовником відповідно до п. 6.2.3 договору субпідрядною організацією ТОВ «ОСНОВА» відповідно до договору від 26.03.2020 № ДК-СП-26032020 на виконання робіт з реконструкції об'єкту «Реконструкція дюкерних переходів через р. Дніпро»;
- 300 000,000 грн. для забезпечення та монтажу засувок виробництва ZUBI.
Загальна сума авансового платежу не перевищує 30% вартості річного обсягу асигнувань по об'єкту.
Генпідрядник зобов'язується надати замовнику належно оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3 на суму отриманого авансового платежу не пізніше ніж через 3 місяці.
Облік строку на який надається авансовий платіж починається з дня перерахування замовником коштів на рахунок генпідрядника.
На виконання умов додаткової угоди №13 до договору та пункту 2.5 договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №6 від 28.12.2021 на суму 3 300 000,00 грн., позивач здійснив перерахування авансового платежу у сумі 3 300 000,00 грн. відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Натеко Енерго Монтаж» платіжним дорученням №79 від 29.12.2021.
Згідно з п. 2.5 Договору та п. 2 додаткової угоди №13, а також дати перерахування позивачем авансу у сумі 3 300 000,00 грн - 29.12.2021, відповідач повинен був надати позивачу акти приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт та витрати по формі КБ-3 на суму отриманого авансового платежу протягом трьох місяців з дати отримання коштів, тобто у строк до 29.03.2022.
Відповідно до п. 4.2 Договору акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт надаються генпідрядником на розгляд замовнику в паперовому та електронному вигляді з усіма необхідними підтверджуючими документами в строки визначені замовником. У разі виникнення необхідності у замовника отримання додаткових документів, генпідрядник зобов'язаний надати такі документи.
Згідно з п. 4.3 Договору акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за відповідний звітний період підписуються замовником, за умови відсутності у замовника зауважень до них протягом 15-ти календарних днів з моменту їх отримання на розгляд.
Пунктом 4.4 Договору встановлено, що датою прийняття замовником виконаних генпідрядником робіт за звітний період, є дата підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, залишеним без постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 910/6490/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 3 300 000,00 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 500,00 грн.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/6490/22 обґрунтовано тим, що відповідачем як підрядником порушено прийняті на себе зобов'язання в частині строків виконання будівельних робіт на об'єкті та строків надання позивачу як замовнику відповідних актів та довідок на підтвердження використання отриманої суми авансу, незважаючи на здійснену позивачем передплату та її прийняття підрядником без будь - яких зауважень, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих доказів щодо його посилань на наявність підстав для звільнення останнього від обов'язку здійснити повернення несвоєчасно освоєного авансу у сумі 3 300 000,00 грн., а посилання на форс-мажорні обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання умов договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначає, що генпідрядником виконано за Договором роботи на суму в загальному розмірі 60 924 125,62 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт. З них вартість вказаних вище виконаних робіт становить:
-з реконструкції дюкерного переходу № 1 від К5 до К6 - 4 839 014,50 грн. (вартість невиконаних робіт - 84 225 371,50 грн.);
-з реконструкції дюкерного переходу № 2 від К5 до К6 - 2 832 277,67 грн. (вартість невиконаних робіт - 85 294 709,53 грн.);
-з реконструкції дюкерного переходу № 7 від К7/1 до К7/2 - 6 312 887,44 грн. (вартість невиконаних робіт - 89 110 197,16 грн.).
Згідно з п. 5.2.2 Договору генпідрядник зобов'язаний дотримуватись графіку виконання робіт по об'єкту (додаток № 2 до Договору). Нести повну відповідальність перед замовником згідно з умовами цього Договору за строки, обсяги і якість виконуваних робіт та відшкодувати заподіяні замовнику збитки у разі, якщо причиною їх були дії та (або) бездіяльність генпідрядника.
Відповідно до п. 8.2. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), генпідрядник на письмову вимогу замовника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в установлений строк етапу та/або виду робіт за кожний прострочений день.
Згідно з п. 8.3. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт (окремого етапу та/або виду робіт), передбачених графіком виконання робіт більше ніж на 25 календарних днів, генпідрядник на письмову вимогу замовника додатково до передбаченої пунктом 8.2. Договору пені, сплачує замовнику штраф в розмірі 2 % від загальної вартості Договору.
Відповідно до п. 8.4. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт (окремого етапу та/або виду робіт), передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору) більше ніж на 35 (тридцять п?ять) календарних днів, генпідрядник на письмову вимогу замовника додатково до передбачених пунктами 8.2 та 8.3 Договору пені та штрафу, сплачує замовнику штраф в розмірі 3% від загальної вартості Договору.
Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт, передбачених графіком виконання робіт, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 49 305 266,72 грн. пені та 18 496 600,70 грн. штрафу, що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів будівельного підряду.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 3.1 Договору строки виконання робіт визначаються сторонами у Додатку №2 до даного Договору «Графік виконання робіт», який є його невід'ємною частиною.
Так, згідно з графіком виконання робіт по проекту, в редакції додаткової угоди №11 від 09.04.2021, сторони погодили загальний строк виконання робіт за Договором.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки виконання робіт за договором, а також докази внесення змін до умов договору в частині строків виконання робіт в матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем несвоєчасно виконано роботи, передбачені графіком виконання робіт, внаслідок чого позивачем нараховано до стягнення з відповідача 49 305 266,72 грн. пені та 18 496 600,70 грн. штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.2. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), генпідрядник на письмову вимогу замовника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в установлений строк етапу та/або виду робіт за кожний прострочений день.
Згідно з п. 8.3. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт (окремого етапу та/або виду робіт), передбачених графіком виконання робіт більше ніж на 25 календарних днів, генпідрядник на письмову вимогу замовника додатково до передбаченої пунктом 8.2. Договору пені, сплачує замовнику штраф в розмірі 2 % від загальної вартості Договору.
Відповідно до п. 8.4. Договору за невиконання з вини генпідрядника умов Договору щодо своєчасного виконання робіт (окремого етапу та/або виду робіт), передбачених графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору) більше ніж на 35 (тридцять п?ять) календарних днів, генпідрядник на письмову вимогу замовника додатково до передбачених пунктами 8.2 та 8.3 Договору пені та штрафу, сплачує замовнику штраф в розмірі 3% від загальної вартості Договору.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 49 305 266,72 грн. пені та 18 496 600,70 грн. штрафу за розрахунком позивача.
Відповідач посилається на те, що невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем за Договором №261Д від 26.12.2018 відбулось за відсутності вини з огляду на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом №3200-23-0095 від 06.01.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою.
Так, згідно зі змісту вказаного сертифікату відповідними форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визначено військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану.
Також Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою у зазначеному сертифікаті встановлено період дії таких форс-мажорних обставин, а саме: дата настання - 24.02.2022; дата закінчення - тривають станом на 06.01.2023.
Суд зазначає, що згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Виходячи з аналізу ст. 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором, що також підтверджується наданим відповідачем Сертифікатом №3200-23-0095 від 06.01.2023 про форс-мажорні обставини, та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що у спірному випадку відповідачем неналежно виконувались зобов'язання за договором ще до запровадження на території України воєнного стану.
Наказом Мінреінгтеграції України №75 від 25.04.2022 було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого не входила територія міста Києва, отже станом на 25 квітня 2022 року стало можливим здійснення господарської діяльності на території міста.
Крім того, відповідно до п. 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке повне або частково невиконання зобов'язань викликане виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажору) і їх наслідків.
Згідно з п. 9.2 Договору до обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) віднесено, зокрема, військові дії.
Відповідно до п. 9.3 договору сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим через дію обставин непереборної сили, повинна повідомити письмово іншу сторону про настання та наступне припинення дії обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань по даному договору, у 5-денний строк з моменту настання кожної події.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором (пункт 9.4 Договору).
Разом з цим, відповідач в установленому договором порядку про настання форс-мажору чи неможливість виконання зобов'язань за договором позивача не повідомляв, у зв'язку з чим, згідно пункту 9.4 договору будь-які посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язань за договором є безпідставними.
Так, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Водночас, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Наразі, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Зокрема, як встановлено судом, в мотивувальній частині сертифікату ТПП про форс - мажорні обставини № 3200-23-0095 (№ 008/03.23 від 06.01.2023року), виданого відповідачеві майже через рік після граничного строку виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Натеко Енерго Монтаж», крім переліку законодавчих актів та документації щодо виконання умов спірного договору не міститься жодних обґрунтувань, яким чином військовий стан впливає на зобов'язання відповідача та виконання ним договору, у зв'язку з чим, враховуючи відсутність аргументування впливу обставин непереборної сили на стан виконання зобов'язань генпідрядника за спірним правочином та абстрактну констатацію настання обставин форс - мажору, відповідні доводи сторони та сертифікат ТПП судом оцінюються критично.
У спірному випадку відповідач не зазначає та не доводить належними та допустимими доказами наявності будь-якого зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з своєчасного виконання будівельних робіт за Договором та воєнними діями в Україні, які розпочались з 24.02.2022.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на 95 %, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру пені та штрафу не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені та штрафу, наслідкам порушення зобов'язання.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" про стягнення 49 305 266,72 грн. пені та 18 496 600,70 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" про стягнення 67 801 867,42 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Енерго Монтаж" (04116, м. Київ, пров. Тбіліський буд. 4/10, оф. №308, ідентифікаційний код 39954243) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-а, ідентифікаційний код 03327664) пеню в сумі 49 305 266 (сорок дев'ять мільйонів триста п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 72 коп., штраф в сумі 18 496 600 (вісімнадцять мільйонів чотириста дев'яносто шість тисяч шістсот) грн. 70 коп. та судовий збір в сумі 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.03.2024.
Суддя С. В. Стасюк