номер провадження справи 17/2/24
08.03.2024 Справа № 908/4/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/4/24
за позовною заявою: приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65
до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення 26 625,64 грн
29.12.23 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 29.12.23 приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (далі ПрАТ “СГ “ТАС”) з вимогами до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (надалі ТДВ “СК “Кредо”) про стягнення шкоди в порядку суброгації у розмірі 18 830,81 грн, 2 252,89 грн інфляційних втрат, 795,54 грн 3% річних та 4 746,40 грн пені.
01.01.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/4/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 08.01.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/4/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 08.03.24 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що 08.03.22 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА, д.р.н. НОМЕР_1 , в м. Дніпро по вул. Солончакова, здійснила зіткнення з автомобілем Ssang Yong д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Учасниками події, на місці ДТП, спільно було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 08.03.22 (Європротокол). Відповідно до Європротоколу, ОСОБА_1 визнала свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08.03.22. Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Ssang Yong, д.р.н. НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був застрахований ПрАТ «Страхова Група «ТАС» згідно Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків FО № 01143222 від 06.09.21. Розмір матеріального збитку визначений згідно ремонтної калькуляції № 05616_05 від 10.03.22 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 21 430,81 грн. За вказаною ДТП, АТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 06654/05/922 від 17.03.22 та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснило страхову виплату в розмірі 21 430,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням. Автомобіль КІА д.р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований в ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» за полісом ОСЦПВ серії ЕР №206842271, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Франшиза згідно полісу складає 2 600,00 грн. Ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 130 000,00 грн. Отже, після виплати страхового відшкодування у АТ «СГ «ТАС» (приватне) виникло право вимоги до ТДВ СК «КРЕДО» з відшкодування завданої шкоди у розмірі 18 830,81 грн (за мінусом суми франшизи). У зв'язку з цим та з метою досудового врегулювання спору, 25.03.22 відповідачу була направлена заява про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами для прийняття рішення, відповідно до вимог встановлених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яку відповідач отримав 25.03.23. Відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування до 27.06.22 (включно), але таке рішення не прийнято та страхове відшкодування не сплачено. Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 18 830,81 грн, 2 252,89 грн інфляційних втрат, 795,54 грн - 3% річних та 4 746,40 грн пені.
22.01.24 відповідачем в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву в якому він (в особі представника) визнав позов в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 830,81 грн. Щодо нарахування пені та відсотків річних відповідач заперечив посилаючись на введення воєнного стану на території та як форс-мажорна обставина призвело до того, що відповідач не мав змоги врегулювати справу та сплатити страхове відшкодування у строки, передбачені Законом. Також вказує, що дія ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з відшкодуванням шкоди. У зв'язку з чим просить відмовити в задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також у відзиві просить в порядку ст. 130 ГПК України повернути позивачеві 50% сплаченого судового збору у зв'язку з визнанням позовних вимог в частини стягнення страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Наявні матеріали справи за № 908/4/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.03.24.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.09.21 між приватним акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків «Повний захист» № FО-01143222 (далі - договір добровільного страхування) за умовами якого було застраховано автомобіль «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 , 2014 року випуску. Страховим випадком за Договором є настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), 08.03.22 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу «КІА Sorento», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 .
Враховуючи інформацію, зазначену в європротоколі, вбачається, що ОСОБА_1 визнала вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок цієї ДТП застрахований транспортний засіб «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 , 2014 р.в. зазнав механічних пошкоджень.
Згідно ремонтної калькуляції № 05616_05 від 10.03.22, загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 склала 21 430,81 грн.
Страховим актом від 17.03.22 № 06654/05/922 визначено суму страхового відшкодування у розмірі 21 430,81 грн.
Позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування, заяви про настання події, страхового акту від 17.03.22 № 06654/05/922 здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 21 430,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №257372 від 21.03.22.
У порядку досудового врегулювання спору ПрАТ “Страхова група “ТАС” було направлено на адресу відповідача регресну заяву про виплату страхового відшкодування від 25.03.22 № 00957/9222 на суму компенсації витрат передбачену законодавством з проханням здійснити відшкодування в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 21 430,81 грн.
Вказана заява ПрАТ “Страхова група “ТАС” про виплату страхового відшкодування надіслана на електронну адресу ТДВ “СК “Кредо” 25.03.22.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як вже зазначалось вище, 08.03.22 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу «КІА Sorento», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 .
Наявними у матеріалах цієї господарської справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 21 430,81 грн згідно страхового акту від 17.03.22 № 06654/05/922 та платіжної інструкції №257372 від 21.03.22.
Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 наведеного вище Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи інформацію, зазначену в європротоколі, вбачається, що ОСОБА_1 визнала вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «КІА Sorento», д.р.н. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 206842271, діючий станом на 08.03.22, франшиза - 2 600,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА Sorento», д.р.н. НОМЕР_1 , що спричинив зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 206842271, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.
З огляду на викладені обставини справи, умови полісу серії ЕР № 206842271, умови договору страхування та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, а також визнання позову відповідачем у відповідній частині суд дійшов висновку, що товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (код ЄДРПОУ 13622789, відповідач у цій справі) повинно відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача з урахуванням того, що франшиза за полісом серії ЕР № 206842271 становить 2 600,00 грн.
Згідно із ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092).
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс * (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.17 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, від 06.02.18 у справі № 910/3867/16, від 01.02.18 у справі № 910/22886/16.
Перевіривши розрахунок розміру матеріального збитку судом встановлено, що він виконаний вірно, враховано також коефіцієнт фізичного зносу 0,5728.
Отже, вартість матеріального збитку автомобіля «Ssang Yong Korando», д.р.н. НОМЕР_2 , 20174 року випуску розрахована на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та відповідно до спеціального Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» й складає 18 830,81 грн.
Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу в порядку регресу 18 830,81 грн.
А тому, з підстав викладених вище, судом задовольняється позовна вимога ПрАТ “Страхова група “ТАС” до ТДВ “СК “Кредо” в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 18 830,81 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з 2 252,89 грн інфляційних втрат, 795,54 грн 3% річних та 4 746,40 грн пені.
Згідно із п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як свідчать матеріали справи та текст цього рішення, у порядку досудового врегулювання спору ПрАТ «Страхова група «ТАС» було направлено на електронну адресу відповідача заяву про страхове відшкодування від 25.03.22 № 00957/9222 на суму компенсації витрат передбачену законодавством з проханням здійснити виплату суми страхового відшкодування в розмірі 21 430,81 грн.
Вказана заява про виплату страхового відшкодування отримана ТДВ “СК “Кредо” 25.03.22. Заперечень щодо неотримання відповідачем вказаної заяви до суду не надійшло.
Тобто, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про виплату страхового відшкодування з врахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України - до 27.06.23 включно.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Частиною 2 цієї статті унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошового зобов'язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання з відшкодування іншому страховику шкоди, однак цей строк пов'язаний із моментом пред'явлення відповідною особою (в цьому випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.
Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.18 у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок щодо застосування ст. 625 ЦК України до правовідносин щодо відшкодування шкоди, а саме (дослівно): «… 18. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
19. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
21. Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
22. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
23. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
24. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
25. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
27. Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджує вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року, який набрав законної сили 30 вересня 2009 року, про стягнення з відповідача на користь позивача 770 000 грн матеріальних збитків та 10 000 грн відшкодування моральної шкоди.
28. З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. А тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, згідно з яким відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням. …».
Оскільки правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а також те, що правовідносини, які склались між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то враховуючи, що відповідач отримав вимогу позивача (заяву про виплату страхового відшкодування від 25.03.22 № 00957/9222, однак не виплатив суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача (ТДВ «СК «Кредо») на користь 3 % річних у розмірі 795,54 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 252,89 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення 4 746,40 грн пені, то суд зазначає наступне.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань сторін у цій справі.
Законами України “Про страхування” та “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (спеціальними законами), які в окремих випадках застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено нарахування неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом чи в порядку суброгації до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою, договірні відносини між сторонами відсутні.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не визначено.
Положення п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
З огляду на зазначене, господарський суд вважає безпідставною позовну вимогу про стягнення з відповідача 4 746,40 грн пені, а тому вважає, що у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому, судом клопотання відповідача (викладене у відзиві на позовну заяву) про повернення позивачеві 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України не задовольняється з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Тобто, мова йде про визнання позовних вимог у повному обсязі, а не без будь-яких обмовок щодо часткового визнання позовних вимог.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, а саме: відповідач визнає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 830,81 грн та просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Яке наслідок, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) - 18 830 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять) грн 81 коп. страхового відшкодування, 2 252 (дві тисячі двісті п'ятдесят дві) грн 89 коп. інфляційних втрат, 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн 54 коп. 3% річних та 2 205 (дві тисячі двісті п'ять) грн 54 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 20.03.2024.
Суддя В.Л. Корсун