Справа № 308/4053/24
1-кс/308/1285/24
13 березня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на дії слідчого та зобов'язання вчинити певні дії,-
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою на рішення слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №62024140160000023, та зобов'язати слідчого вчинити певні дії.
В обґрунтування скарги зазначає, що Шостим відділом (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у місті Львів здійснюється досудове розслідування КП №62024140160000023 від 24.01.2024 за ч. 2 ст. 365 КК України.
Оскільки заявник ОСОБА_4 є потерпілим від злочину, то такий звернувся із клопотанням до слідчого про визнання його потерпілим, про залучення представника потерпілого та долучення доказів, яке було подано 07.02.2024.
Однак, 28.02.2024 вони отримали лист-відповідь №12-61-469вих-24 від 11.02.24, оформленого не у формі постанови, від слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого м. Львові ОСОБА_6 у якому зазначається, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які можуть свідчити, що ОСОБА_4 як фізичній особі завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_4 потерпілим у КП №62024140160000023, а адвоката ОСОБА_3 як представника потерпілого.
Наголошує, що зі змісту листа-відповіді слідчого ОСОБА_6 неможливо встановити, чи вживав слідчий заходи для встановлення шкоди, її різновиду, розміру завданої шкоди, а також чи вживав слідчий будь-які процесуальні дії з приводу з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення та заподіяння гр. ОСОБА_4 будь-якої шкоди.
Також слідчий в своїй відповіді не обґрунтував, які слідчі та процесуальні дії вчинені з метою перевірки факту спричинення такої шкоди, що свідчить про формальний характер прийнятого слідчим рішення.
На підставі наведеного, просить визнати бездіяльність слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 щодо невинесення документа у формі "постанови" про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024140160000023; визнати рішення слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024140160000023 від 24.01.2024 за ч. 2 ст. 365 КК України, яке оформлене слідчим у формі листа №12-61-469 вих-24 від 11.02.2024 неправомірним, скасувати його та зобов'язати слідчого визнати потерпілим ОСОБА_4 , ознайомити із правами потерпілого та допитати в якості потерпілого.
Заявник ОСОБА_4 не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник ОСОБА_3 подав заяву, згідно якої просив задоволити скаргу у повному обсязі та розглянути без їх участі.
Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 не скористався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву про розгляд скарги без його участі.
Дослідивши скаргу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Так, ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового провадження, та ким такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений даною нормою перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження є вичерпним.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №62024140160000023 від 24.01.2024 року.
Слідчим суддею встановлено, що 07.02.2024 адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого з клопотанням про визнання визнання його ОСОБА_4 потерпілим, про залучення представника потерпілого та долучення доказів у кримінальному провадженні №62024140160000023.
З оглянутого листа-відповіді №12-61-469вих-24 від 11.02.24 слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого м.Львові ОСОБА_5 встановлено, що заявнику відмовлено у задоволенні її клопотання про визнання потерпілим через те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості які можуть свідчити, що ОСОБА_4 , як фізичній особі, завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За змістом цієї норми, слідчий або прокурор, у визначених випадках, має право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, що слідчим вчинено не було.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Під час проведення перевірки обставин, викладених у клопотанні адвоката ОСОБА_3 про залучення до кримінального провадження у якості потерпілого ОСОБА_4 , слідчим в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не було надано аналізу тих обставин, на які посилається заявник та не наведено мотивів їх відхилення, не проведено всього обсягу слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, які б дали підстави вважати, що заявнику не завдано ані матеріальної, ані моральної шкоди.
За такого, слідчий суддя розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням викладеного приходить до висновку, що скарга в частині неналежного розгляду клопотання про визнання потерпілим у межах кримінального провадження №62024140160000023 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволення.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином КПК України чітко передбачає перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, та відповідно які рішення приймаються слідчим суддею за результатами розгляду скарги.
З огляду на викладені норми КПК України слід дійти висновку, що визнання саме бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений строк, не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом. Такі вимоги є безпідставними оскільки вони виходять за рамки положень ч. 2 ст. 307 КПК України, якою визначений перелік рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг під час досудового розслідування в порядку ст. 303 КПК України.
Крім того, скаржник згідно прохальної частини скарги просить визнати бездіяльність та рішення слідчого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62024140160000023 від 24.01.2024 неправомірними, зобов'язати слідчого визнати потерпілим ОСОБА_4 , ознайомити із правами потерпілого та допитати в якості потерпілого.
Проте слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу заявника на вимоги ч. 5 ст. 40 КПК України, згідно якої слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. А тому, вищевказані вимоги скарги задоволення не підлягають.
Враховуючи вищенаведене скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309, 369 КПК України слідчий суддя -
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 , в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №62024140160000023, виконати вимоги ч. 2 ст. 55 КПК України щодо вирішення питання про залучення в якості потерпілого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні.
В іншій частині вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1