05.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3594/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Переверзев І.В. (в залі суду)
від відповідача - 1: Алєксєєнко Р.Ю. (в залі суду)
від третьої особи: Жежель С.С. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 (повний текст складено та підписано 21.08.2023 суддя Ніколенко М.О.) про закриття провадження у справі №904/3594/23
за позовом Малого приватного підприємства "Берізка", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича, м.Кам'янське, Дніпропетровська область
Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Кам'янської міської ради, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про визнання недійсним договору НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від
23.11.2022
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Мале приватне підприємство "Берізка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича, Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни про визнання недійсним договору НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 закрито провадження у справі № 904/3594/23 за позовом Малого приватного підприємства "Берізка" до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича, Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни про визнання недійсним договору НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що як вбачається з оскаржуваного договору купівлі - продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022, він укладений між Бурієм Романом Богдановичем та Тамбулатовою Мариною Михайлівною , як фізичними особами. Зі змісту спірного договору не вбачається жодних підстав стверджувати, що такий договір був укладений, а нерухоме майно придбане з метою провадження господарської діяльності.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачами оскаржуваного договору купівлі - продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022 з метою провадження господарської діяльності.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаною ухвалою, Мале приватне підприємство "Берізка" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що Бурій Р.Б. , як і Тамбулатова М.М. - є фізичними особами-підприємцями з 1998 та 2002 років відповідно. Серед видів діяльності згідно КВЕД обидва відповідачі мають в ЄДРЮОФОП записи про вид діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Враховуючи те, що на спірній земельній ділянці нібито розташований саме нежитловий об'єкт нерухомого майна, а цільове призначення земельної ділянки - 03.07 - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, спірні правовідносини виникли саме з господарської діяльності відповідачів ФОП Бурій Р.Б. та ФОП Тамбулатової М.М.
Той факт, що договори купівлі-продажу земельної ділянки були укладені фізичними особами без статусу підприємців жодним чином не свідчить про те, що мета придбання земельної ділянки не пов'язана з господарською діяльністю, адже відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» суб'єктами речових прав можуть бути фізичні та юридичні особи (ФОП не виділені в окремий статус суб'єкта речових прав).
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про передання Бурієм Р.Б. спірної земельної ділянки в оренду. З цього можна зробити єдиний можливий висновок, що земельну ділянку використовує саме Бурій Р.Б .
Вважає, що відповідачі Тамбулатова М.М. та Бурій Р.Б. виступають як сторони у спірних правовідносинах саме суб'єктами господарювання, тому відповідний спір підвідомчий господарському суду.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідачем - 1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 по справі №904/3594/23 грунтується на засадах верховенства права, є законною та обгрунтованою. Апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу без змін.
Відповідач - 2 та третя особа не скористались своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: ОСОБА_3, Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 14.09.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3594/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3594/23.
20.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3594/23.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу про закриття провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 - залишено без руху. Надано Малому приватному підприємству "Берізка" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:
- надати належні докази направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення (на вірну адресу позивача).
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Рішенням ВРП від 28.09.2023р. ОСОБА_3 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, у зв'язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2406/23 від 09.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2407/23 від 09.10.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
Ухвалою суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу про закриття провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі №904/3594/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.11.2023 о 12:00 годин.
Ухвалою суду від 11.10.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.11.2023 о 11:00 годин.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Кощеєва І.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2695/23 від 06.11.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.11.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою суду від 06.11.2023 справу №904/3594/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
07.11.2023 згідно даних активної карти повітряних тривог (сайту https://alerts.in.ua) на території Дніпропетровської області з 10:44 було оголошено повітряну тривогу. На момент початку судового засідання (11:00) відбою повітряної тривоги оголошено не було.
В призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 по справі №904/3594/23 час судового засідання (11:00) представник позивача не вийшов на зв'язок. Оскільки через оголошення на території Дніпропетровської області повітряної тривоги, часу для очікування у колегії суддів не було, судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося, про що було складено Акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 07.11.2023.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 розгляд апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу про закриття провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 відкладено на 23.01.2024 на 12:30 год. Проводити судові засідання у справі №904/3594/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2024 розгляд апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу про закриття провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 відкладено на 05.03.2024 на 14:00 год. Призначено проводити судові засідання у справі №904/3594/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
05.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Мале приватне підприємство "Берізка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича, Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 904/3594/23 за позовом Малого приватного підприємства "Берізка" до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Бурія Романа Богдановича, Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Тамбулатової Марини Михайлівни про визнання недійсним договору НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр № 904 від 23.11.2022р. з тих підстав, що за висновком суду першої інстанції Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачами оскаржуваного договору купівлі - продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022 з метою провадження господарської діяльності, що, відповідно, свідчить про неможливість стверджувати, що спір у цій справі виник з господарських правовідносин.
Колегією суддів встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини:
Відповідно до розділу « 1.Предмет договору» договору купівлі - продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022р., який посвідчено приватним нотаріусом Кам'янського нотаріального округу Моісєєнком Д.О.: « …
1.1. Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку, площею 0,015 га, кадастровий номер: 1210400000:01:011:0545, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'инськс, бульвар Будівельників, ЗМ (три «М»), та розташовану на ній пежитлову будівлю, за адресою: Дніпропсіровська область, місто Кам'инськс, бульвар Будівельників, будинок ЗМ (три «М»), та сплачує за них грошову суму, вказану в пункті 2.1. нього договору.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.
Кількісна характеристика земель в межах згідно з планом (всього земель, гекчарів - площа земельної ділянки, Га 0,015, у тому числі за земельними угіддями, га: 008.03 землі під соціально-культурними об'єктами-0.0087: 008.03 Землі під соціально-культурними об'ємами - 0,0063).
1.2. Технічні характеристики покиїлової будівлі: А-1 нежитлова будівля, загальною площею 58,2 кв.м…» (а.с. 64-67)
Відповідно до таблиці 6.2 розділу « 6.ОПИС ОБ'ЄКТА ОЦІНКИ» звіту про незалежну оцінку вартості майна (Пароль пошуку звіту про оцінку ЖБАГПМ292488) призначенням приміщення № 1 загальною площею 58,2 кв.м є «Торгівельна зала». Крім цього опис містить наступні відомості щодо об'єкта оцінки:
«Оцінюваний об'єкт - Нежитлова будівля, загальною площею 58,2 кв.м, розташована Дніпропетровська область місто Кам'янське, вул.Будівлеників, буд.3м»
Відповідно до даних безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП Бурій Р.Б. має наступні види діяльності згідно КВЕД:
• 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (основний)
• 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
• 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах
• 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами
• 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 30).
Відповідно до даних безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФОП Тамбулаєва М.М. зарєестрована з 21.08.2002 в якості суб'єкта господарської діяльності і здійснює, в тому числі, наступні види діяльності згідно КВЕД:
68:31 Агенство нерухомості (основний) (а.с. 31)
В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ФОП Бурій Р.Б. посилаючись на практику Верховного Суду, зазначав лише про те, що «представником позивача в супереч усталеної судової практики не і жодного доказу на підтвердження здійснення відповідачами підприємницької діяльності земельній ділянці, що є предметом Договору купівлі-продажу.
А отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України виключається розгляд позовних в порядку господарського судочинства як за суб'єктивним складом, так і не доведеністю існування між сторонами у справі, зокрема із позивачем, господарських відносин…».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що докази надані позивачем на підтвердження його позиції про те, що спірну земельну ділянку площею 0,015 га, кадастровий номер: 1210400000:01:011:0545, за адресою: АДРЕСА_1 (три «М»), та розташовану на ній нежитлову будівлю загальною площею 58,2 кв.м було продано Тамбулаєвою М.М. , як суб'єктом господарського діяльності ФОП Бурію Р.Б. для здійснення саме господарської діяльності, а не для задоволення особистих потреб, є більш вірогідними ніж заперечення відповідача щодо відповідних обставин, побудовані на концепції негативного доказу і не підтверджені належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Висновок суду першої інстанції в частині того, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення відповідачами оскаржуваного договору купівлі - продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022 з метою провадження господарської діяльності, визнається колегіє суддів таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « … Головне твердження апелянта у апеляційній скарзі є: « Бурій Р.Б. як і Тамбулатова М.М. - є фізичними особами - підприємцями з 1998 та 2002 років відповідно. Серед видів діяльності згідно КВЕД обидва відповідача мають в ЄДРЮОФОП записи про вид діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Враховуючи те, що на спірній земельній ділянці нібито розташований саме нежитловий об 'єкт нерухомого майна, а цільове призначення земельної ділянки -03.07 - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, спірні правовідносини виникли з господарської діяльності відповідачів ФОП Бурій Р.Б. та ФОП ТамбулатовоїМ.М.».
Проте як вбачається з оспорюваного договору, сторонами договору є саме фізичні особи.
Зокрема, між Тамбулатовою Мариною Михайлівною та Бурієм Романом Богдановичем 23.11.2022 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки та нежитлової будівлі, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моісєєнком Д.О. (надалі за текстом договір НСЕ261842, НСЕ261843 реєстр. № 904 від 23.11.2022 або договір купівлі-продажу).
Відповідно до пункту 1.1 Договору купівлі-продажу, Продавець ( Тамбулатова Марина Михайлівна ) передає у власність (продає), а Покупець ( Бурій Роман Богданович ) приймає у власність (купує) земельну ділянку, площею 0,015 га, кадастровий номер: 1210400000:01:011:0545, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, бульвар Будівельників, З М (три «М»), та розташовану на ній нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_1 (три «М»), та сплачує за них грошову суму, вказану в пункті 2.1 цього договору.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення.
Кількісна характеристика земель в межах згідно з планом (всього земель, гектарів - площа земельної ділянки, га 0,015, у тому числі за земельними угіддями, га: 008.03 землі під соціально- культурними об'єктами - 0,0087; 008.03 Землі під соціально-культурними об'єктами - 0,0063 га).
Згідно з пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу технічні характеристики нежитловоїбудівлі: А-1 нежитлова будівля, загальною площею 58,2 кв.м.
Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу визначено, що Сторони своїми підписами на цьому договорі стверджують факт повного розрахунку за даним договором до підписання цього договору, та відсутності одна до одної будь-яких претензій фінансового та майнового характеру.
Відповідно до пунктів 1,5, 10, 14 частини першої статті 20 ГПК України…
За статтею 45 ГПК України…
…Проте представником позивача в супереч усталеної судової практики не надано жодного доказу на підтвердження здійснення відповідачами підприємницької діяльності в об'єкті нерухомого майна та/або на земельній ділянці, що є предметом Договору купівлі- продажу.
Враховуючи обставини справи неможливо стверджувати, що спір у цій справі виник з господарських правовідносин….» відхиляються як такі, що не містять в собі посилань на докази, які б спростовували вищевстановлені колегією суддів фактичні обставини.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині необхідності врахування у спірних правовідносинах того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у справі № 904/9587/21 ухвалена місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17 (провадження № 12-1 ЗЗгс 18), від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17 (провадження № 61-31821 св 18), від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61 -15409св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 572/1056/21, Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (зокрема, постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19 та інші).
Оскільки колегіє суддів вищевстановлено, що предметом позову є позов про визнання недійсним правочину, укладенного між су'єктами господарювання з метою здійснення господарської діяльності , колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги що спір підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на зазначені вище встановлені апеляційним судом обставини, Центральний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 скасувати, матеріали справи направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат:
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі від 16.08.2023 у справі №904/3594/23 - скасувати.
Направити справу №904/3594/23 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст постанови складено 20.03.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус