Справа № 307/908/24
Провадження №1-кп/307/65/24
про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
14 березня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2024 року за № 12024071160000052 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
04 березня 2024 року до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2024 року за № 12024071160000052 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно ухвали суду від 05 березня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 14 березня 2024 року на 11 год. 30 хв.
14 березня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у спричинені тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого ОСОБА_6 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років і відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України зазначений злочин відноситься до категорії тяжких.
Відносно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду 22.01.2024 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого закінчується 18.03.2024 року.
Враховуючи, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає, підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали, такий підлягає до продовження.
Зокрема, встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись, в тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону України, так як є місцевим мешканцем та обізнаний з місцевістю, яка межує з сусідніми країнами. У той же час він усвідомлює, що йому загрожує відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що саме по собі може призвести до його втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності; також ОСОБА_4 не має постійного місця роботи. Крім цього, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни показань, зокрема, може впливати на свідка ОСОБА_7 , який є безпосереднім очевидцем вказаної події та показання якого мають суттєве значення в доказуванні винуватості ОСОБА_4 ; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, зокрема, вчинення останнім умисного тяжкого насильницького злочину не виключає можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище вказані ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, тому тримання під вартою обвинуваченого буде виправданим та необхідним. Інший більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду.
З огляду на викладене, просить продовжити строк запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Під час судового розгляду прокурор у підтримання клопотання посилався на викладені у ньому обставини та просив продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання посилаючись на те, що жодних підстав для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження та з'ясувавши обставини заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
22 січня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2024 року без визначення розміру застави.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке Законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на родичів померлого та свідків, з метою можливої зміни показань на його користь або відмови від дачі показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_4 проживає в смт. Буштино, Тячівського району, та це свідчить про те, що він може в незаконний спосіб перетнути державний кордон України, так як даний населений пункт знаходиться неподалік державного кордону України. Може незаконно впливати на безпосереднього свідка ОСОБА_7 з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, так як він являється безпосереднім свідком вказаної події та факт вчинення насильницького злочину не виключає можливого вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення. Також постійного місця роботи він не має.
Вирішуючи питання продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані слідчим суддею щодо ОСОБА_4 під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні або зменшилися.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Ураховуючи те, що на даний час судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, однак у разі доведення вини і визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об'єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . Також відсутні підстави для визначення йому застави.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
постановив:
Задовольнити клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти діб, до 12 травня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 19 березня 2024 року о 15 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1