11 березня 2024 року м. Харків Справа № 905/1202/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С. ,
при секретарі судового засідання, Погребняк А.М.,
за участі сторін:
від позивача, Рильцова Є.Ю.,
від інших, не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №232 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від 09.01.24 (повний текст складено 12.01.24, суддя Курило Г.Є.) у справі № 905/1202/23
за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
до ПрАТ "Хліб", м.Слов'янськ, Донецька область,
про стягнення 1 646 307,64 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.01.24 у справі №905/1202/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Хліб», м.Слов'янськ про стягнення про стягнення 1646307,64 грн, з яких 1280765,13 грн основний борг, 306329,31 грн пеня, 18430,28 грн 3% річних, 40782,92 грн інфляційні втрати, задоволено частково.
Закрито провадження по справі в частині стягнення 750000,00 грн основного боргу за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Хліб» (84116, Донецька обл., м.Слов'янськ, пров.Богомольця, б.68, код ЄДРПОУ 00376107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у розмірі 530765,13грн, пеню в розмірі 61265,86 грн, 3% річних в розмірі 18430,28 грн, інфляційні втрати в розмірі 40782,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись частково з ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати в частині зменшення пені, та прийняти нове рішення, в оскаржуваній частині, про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення по справі, в оскаржуваній частині, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування усіх обставин справи. Наполягає на відсутності підстав для зменшення розміру пені.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Донецької області від 09.01.24 у справі №905/1202/23, встановлено учасникам справи строк до 26.02.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи №905/1202/23 з Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року розгляд справи призначено на 11.03.2024 р.
У судовому засідання, яке було призначене на 11.03.2024 р. приймав участь представник заявника апеляційної скарги, який підтримав свої вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні участі не приймав. Про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
На виконанням умов типового договору позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 80,90497 тис.м.куб. на загальну суму 2601013,22грн (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
№ 14069 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року про поставку 13,30118 тис.м.куб. газу на суму 427619,52 грн з ПДВ;
№ 15672 від 30.11.2022 за листопад 2022 року про поставку 17,99418 тис.м.куб. газу на суму 578494,75 грн з ПДВ;
№ 17336 від 31.12.2022 за грудень 2022 року про поставку 34,40535 тис.м.куб. газу на суму 1106097,32 грн з ПДВ;
№ 3515 від 28.02.2023 за лютий 2023 року про поставку 15,20426 тис.м.куб. газу на суму 488801,63 грн з ПДВ.
Акти №14069 від 31.10.2022 та № 15672 від 30.11.2022 підписані з боку позивача та відповідача; Акти № 17336 від 31.12.2022 та № 3515 від 28.02.2023 підписані тільки представником позивача.
Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату, а саме:
№ 29166 від 11.11.2022 (нарахування за жовтень 2022 року) на суму 427619,52 грн;
№ 32542 від 10.12.2022 (нарахування за листопад 2022 року) на суму 578494,75 грн;
№ 1255 від 10.01.2023 (нарахування за грудень 2022 року в розмірі 1106097,32 грн, борг за попередній період в розмірі 280494,75грн) на суму 1386592,07 грн.;
№ 8574 від 10.03.2023 (нарахування за лютий 2023 року в розмірі 488801,63 грн, борг за попередній період в розмірі 1088592,07грн) на суму 1577393,70 грн.
Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача, вказану в договорі, та вручені відповідачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень, чеки АТ «Укрпошта» та скріншоти з сайту АТ «Укрпошта» про трекінг відправлень.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього зобов'язання зі сплати отриманого ним природного газу, позивачем направлялась вимога про сплату заборгованості від 19.04.2023 № 119/4.3-11588-2023.
Відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 1320248,09 грн, що підтверджується наявними матеріалах справи листом АТ «Ощадбанк» №16/2-09/28795/2023 від 22.06.2023 з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з 01.04.2021 по 19.06.2023 від ПрАТ «Хліб» та витягом з виписки від АТ «Ощадбанк» по рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за 30.06.2023.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на дату подачі позову складала 1280765,13 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 750000 грн за отриманий природний газ, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості по договору постачання від 29.06.2022, витягами з виписок від АТ «Ощадбанк» по рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за 15.09.2023, 28.09.2023, 29.09.2023, 05.10.2023 та платіжними інструкціями наданими відповідачем, а саме: №336 від 15.09.2023, №350 від 28.09.2023, №358 від 29.09.2023, №374 від 05.10.2023, №387 від 13.10.2023, №391 від 17.10.2023, №3813 від 08.11.2023, №433 від 13.11.2023, №445 від 17.11.2023, №456 від 22.11.2023, №458 від 24.11.2023, №464 від 27.11.2023, №470 від 01.12.2023, №475 від 04.12.2023, №493 від 11.12.2023, №500 від 15.12.2023, № 503 від 18.12.2023, №519 від 25.12.2023, №526 від 27.12.2023, №1 від 02.01.2024, №8 від 05.01.2024, №20 від 08.01.2024.
Тобто відповідачем погашено заборгованість з моменту подачі позову в розмірі 750000,00 грн. Не сплаченою залишилася заборгованість за отриманий природний газ в розмірі 530765,13 грн.
Доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.
Враховуючи , що матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 750000 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, доведеність заявлених позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив позовну заяву в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений позивачем природний газ в розмірі 530765,13 грн.
В цій частині рішення по справі позивачем не оскаржується.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 306329,31 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023, 3% річних в розмірі 18430,28грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 та інфляційних втрат в розмірі 40782,92 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2023, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивача убачається, що останній здійснив розрахунок відповідних сум інфляційних втрат, 3% річних та пені за кожним актом (періодом) окремо.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначеними періодами у розмірі 18430,28 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд першої інстанції встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність та задовольнив вимоги щодо стягнення 3% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначеними позивачем періодами за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд першої інстанції встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність та задовольнив вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 40782,92 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2023.
Рішення по справі в цій частині також не оскаржується.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 306329,31 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», судом першої інстанції встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Проте суд, першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, і саме цей висновок оскаржує апелянт.
Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Стаття 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд під час розгляду справи має право з власної ініціативи на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1та 2 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що Слов'янська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.
Дані обставини є загальновідомими та в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є такими, що не підлягають доведенню.
Відповідач ( Приватне акціонерне товариство «Хліб») є виробником хліба та хлібобулочних виробів, є підприємством критичної інфраструктури та під час воєнного стану в України виконує важливу функцію щодо забезпечення м.Слов'янськ та його району хлібобулочними виробами.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із певними обставинами.
Стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. При цьому судова колегія враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку позивачу в фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на наведене, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи, що відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність на території можливих бойових дій, відповідач є підприємством критичної інфраструктури а також те, що відповідач продовжує здійснювати погашення існуючої заборгованості, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені до 20% від заявленої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку.
Зазначене зменшення пені є справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.
Заявник апеляційної скарги під час апеляційного провадження не довів, що судом першої інстанції при розгляді питання щодо зменшення пені було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269,270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, на рішення Господарського суду Донецької області від 09.01.24 у справі №905/1202/23 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 09.01.24 у справі №905/1202/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.03.2024
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян