ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 березня 2024 року Справа № 906/982/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року, повний текст судового рішення складено 8 грудня 2023 року по справі №906/982/23 (суддя Сенькіка Л.А.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни
про стягнення 9945 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - Позивач) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просила господарський суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Ісько Аліни Йосипівни 9945 грн пені за порушення строків поставки Товару, визначеного договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що Відповідач порушив строки поставки товару за Договором №397/В33-2022 від 2 сепрня 2022 року, згідно заявок поданих Позивачем, у зв'язку з чим останнім було нараховано пеню в загальному розмірі 9945 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач вказує, що ним були надані Відповідачу заявки від 8 серпня 2022 року №78/8/2-1220 та №78/8/2-1222 на поставку товарів, в яких було зазначено найменування товару, кількість товару, дата та місце постачання. Позивач стверджує, що товар, зазначений у вказаних заявках, частково поставлений Відповідачем з порушенням строку поставки
Судом першої інстанції зазначено, що за змістом пункту 6.1 Договору, дата та місце поставки товару визначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або надсилається постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладеного). Однак, матеріали справи не містять доказів вручення заявок від 8 серпня 2022 року №78/8/2-1222, №78/8/2-1220 на поставку товару Відповідачу чи його представнику під особистий підпис або надсилання їх постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладення), як це передбачено пунктом 6.1 Договору.
При цьому судом першої інстанції вказано про врахування того, що Відповідач заперечує факт вручення відповідних заявок, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 як свідка. Констатував, що представник Позивача у судовому засіданні 28 листопада 2023 року зазначив про можливе допущення відповідальними підрозділами помилки під час вручення чи надсилання заявки.
Аналізуючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що за наявними в матеріалах справи доказами, із врахуванням пояснень представників сторін, неможливо дійти однозначного висновку про обізнаність Відповідача з умовами щодо дати поставки товару. З даного, господарський суд зробив висновок, що за відсутності належних доказів надання (надсилання) Відповідачу заявок, в яких вказаний кінцевий термін поставки товару, відсутня можливість встановлення обставин обізнаності Відповідача із таким терміном.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (а.с. 175-187), в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року та прийняти нове, яким задоволити позов.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що для здійснення поставки за адресами які визначені заявками від 8 серпня 2022 року № 78/8/2-1220 та № 78/8/2-1222 можливо лише у разі отримання засобами електронного поштового зв'язку цих заявок які наявні в матеріалах справи. Апелянт зазначає, що Позивачем не надано разом з позовною заявою доказів направлення заявок засобами електронного поштового зв'язку оскільки до подання позовної заяви були проведені регламентні роботи по оновленню та вдосконаленню роботи офіційної електронної пошти Позивача, через що дані по отриманню та відправленню вищевказаних заявок у Позивача не збереглись. Разом із тим, Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21 зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Позивач вказує, що сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
При цьому, Позивач в апеляційній скарзі зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Апелянт вважає, що з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Таким чином, Скаржник зазначає, що докази надані Позивачем разом з позовною заявою (копія заявки Позивача від 8 серпня 2022 року № 78/8/2-1220 та № 78/8/2-1222, а також видаткові накладні Відповідача про поставку товару за визначеними у заявках місцях та обсягах) - є більш вірогідними на підтвердження обставин обізнаності Відповідача зі змістом вказаних заявок, в тому числі зі строками виконання зобов'язання, аніж докази, надані Відповідачем разом з відзивом (лише заява свідка) на спростування цих обставин. Окрім того, як наголошує апелянт заява свідка Відповідача не може вважатись належним доказом на підтвердження обставин не обізнаності зі змістом заявок Позивача, оскільки вона містить в собі лише цитування умов спірного Договору та оцінку дій чи бездіяльності Позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2024 року по справі №906/982/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповдачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу (а.с. 209).
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд констатує, що дана справа № 906/982/23 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 268400 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 24 січня 2024 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №906/982/23 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 25 березня 2024 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
2 серпня 2022 року між Позивачем (замовник) та Відповідачем (постачальник) укладений договір Договір (а.с.14-20).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов'язався поставити Позивачу якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а Позивач прийняти і оплатити такі товари.
Згідно пункту 1.2 Договору, найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена у Додатку №1 до цього Договору. Код ДК 021:2015 03220000-9 - Овочі, фрукти та горіхи.
У відповідності до пункту 4.1 Договору, ціна договору складає 3 183 750 грн без ПДВ.
За умовами пункту 5.1 Договору: розрахунки за товар, що поставляється, Позивачем проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року №160 "Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану"), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Позивача та Відповідача (товароодержувача) та відповідній видатковій накладній.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці Позивача, яка вручається під особистий підпис Відповідачу (представнику Відповідача) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається Відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Відповідача, зазначену в розділі 13 Договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Позивача, Відповідач сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі.
У специфікації (Додаток №1 до Договору) сторонами погоджено постачання Відповідачем Позивачу огірків свіжих в кількості 44250 кг та помідорів свіжих в кількості 41250 кг на загальну суму 3183750 грн (а.с. 20 на звороті).
Даний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Позивач вказує, що ним ніби-то були надані Відповідачу заявки від 8 серпня 2022 року №78/8/2-1220 та №78/8/2-1222 на поставку товарів, в яких було зазначено найменування товару, кількість товару, дата та місце постачання (а.с. 21, 26).
Позивач стверджує, що товар, зазначений у вказаних заявках, частково поставлений Відповідачем з порушенням строку поставки, зокрема, за: видатковою накладною №27 від 22 серпня 2022 року, видатковою накладною №19 від 25 серпня 2022 року, видатковою накладною №39 від 2 вересня 2022 року, видатковою накладною №21 від 5 вересня 2022 року, видатковою накладною №37 від 22 серпня 2022 року, видатковою накладною №26 від 22 серпня 2022 року, видатковою накладною №18 від 26 серпня 2022 року, видатковою накладною №25 від 31 серпня 2022 року, видатковою накладною №40 від 5 вересня 2022 року, видатковою накладною №5 від 6 вересня 2022 року, видатковою накладною №13 від 9 вересня 2022 року (а.с.22-25, 27-33).
У зв'язку з наведеним, Позивач, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором в частині строків поставки товару, звернувся до суду за захистом, порушеного, на його думку права, з позовом про стягнення з Відповідача 9945 грн пні за порушення строків поставки товару.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу дії статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В силу дії статті 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадків передбачених законом або договором.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді, грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Зважаючи на доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо застосування стандарту вірогідності доказів для доведеності обставин щодо порушення термінів поставки товару, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів направлення таких заявок на адресу Відповідача.
Позивач звертаючись до суду із цим позовом, вказує, що Відповідач здійснив поставку товару з порушенням встановлених у заявках строків, у зв'язку з чим він має сплатити на підставі пункту 8.3 Договору та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України 9945 грн пені.
Колегія суду зазначає, що за змістом пункту 6.1 Договору, дата та місце поставки товару визначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або надсилається постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладеного).
При цьому Відповідач заперечує факт вручення відповідних заявок, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 як свідка (а.с.75).
В той же час, колегія суду констатує, що матеріали справи не містять доказів вручення заявок від 8 серпня 2022 року №78/8/2-1222 та №78/8/2-1220 на поставку товару Відповідачу чи його представнику під особистий підпис або надсилання їх постачальнику рекомендованим листом (цінним листом з описом вкладення), як це передбачено пунктом 6.1 Договору.
Поміж тим, розглядаючи позовні вимоги Позивача в площині дії пункту 6.1 Договору, колегія суду вважає безпідставними доводи, наведені Відповідачем в апеляційній скарзі щодо того, що Позивачем не надано разом з позовною заявою доказів направлення заявок засобами електронного поштового зв'язку (вказуючи, що до подання позовної заяви були проведені регламентні роботи по оновленню та вдосконаленню роботи офіційної електронної пошти Позивача, через що дані по отриманню та відправленню вищевказаних заявок у Позивача не збереглись).
При цьому, Позивачем не долучено будь-яких доказів щодо проведення регламентних робіт по оновленню та вдосконаленню роботи офіційної електронної пошти Позивача, що по суті вказує на недоведеність цього твердження.
Разом з тим, докази надані Позивачем (копія заявки Позивача від 8 серпня 2022 року № 78/8/2-1220, від 8 серпня 2022 року № 78/8/2-1222 та видаткові накладні Відповідача про поставку товару за визначеними у заявках місцях та обсягах) відповідно до яких, на переконання Позивача, суд мав дійти висновку про порушення термінів поставки Товару, вважаються колегією суду такими, що не підтверджують обставин порушення термінів поставки товару саме із призми дії статті 6.1 Договору.
При цьому з дослідження позовних вимог Позивача в правовому полі його підстав та матеріально-правового обгрунтування, вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази котрі б вказували про доведення даних заявок до відома Позивача чи його представника у спосіб зазначений в пункті 6.1 Договору.
Водночас, видаткові накладні Відповідача про поставку товару засвідчують обставини що господарська операція відбулася (поставка) і при цьому аж ніяк не засвідчують обставини щодо порушення строків поставки чи проведення такої операції з боку Відповідача.
Покликання ж Позивача в апеляційній скарзі на застосування стандарту «вірогідності доказів» при встановленні обставин щодо порушення термінів поставки товару Відповідачем колегією суддів відхиляється. Оскільки, стандарт «вірогідності доказів» підлягає застосуванню коли є обставини того, що в матеріалах справи є достатньо доказів котрі вказують на факт існування певної обставин ніж на відсутність таких обставин. У нашому ж випадку, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази на підтвердження обставин зазначених в позовній заяві (порушення Відповідачем термінів поставки Товару). Так як в матеріалах справи відсутні належним чином оформленні заявки та відсутні докази доведеності у відповідності до вимог пункту 6.1 Договору до Відповідача цих заявок, колегія суду не може встановити дату коли таке зобов'язання мало б бути виконано, а відповідно дату з якої Відповідач вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по Договору щодо поставки товару. В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що з огляду на не подання Позивачем вищевказаних доказів, даного достатньо для виснування про не отримання Відповідачем описаних вище заявок і без заяви Відповідача, як свідка.
З огляду на усе вищевказане у колегії суду відсутня можливість встановлення обставин обізнаності Відповідача із таким терміном, що в свою чергу виключає можливість стягнення з Відповідача нарахованої Позивачем пені.
Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов'язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження обставин наведених в позовній заяві.
При цьому, Позивачем без підтвердження обставин наведених в позовній заяві констатовано про порушення Відповідачем термінів поставки товару.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Аналогічна правова позиція наведена і в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 2 лютого 2022 року в справі №910/18962/20.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відтак, колегія апеляційного господарського суду виснує, що за наявними в матеріалах справи доказами, із врахуванням письмових пояснень представників сторін, неможливо дійти висновку про обізнаність Відповідача з умовами щодо конкретної дати поставки товару.
Звертаючись до суду з позовом сторони повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих сторонами доказів.
Отже, підсумовуючи усе описане вище Позивачем не довело належними та допустимими доказами у розмінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факт невиконання Відповідачем умов Договору щодо своєчасної поставки Товару за заявками від 8 серпня 2022 року №78/8/2-1220 та №78/8/2-1222.
З огляду на викладене вище, вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 9945 грн, є необґрунтованими та такими, що непідлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність.
Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо судового рішення, безпідставними, документально необґрунтованими, та відхиляються з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, відповідно, колегія суддів залишає судове рішення без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року по справі №906/982/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 листопада 2023 року по справі №906/982/23 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу № 906/982/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.