Справа № 304/181/24 Провадження № 1-кп/304/161/2024
19 березня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12024078130000008 від 07 січня 2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, працівника ТОВ «Будівельник 2020», не одруженого (має на утриманні неповнолітню дитину), українця, громадянина України, у силу ст. 89 КК України раніше не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
сьомого січня 2024 року обвинувачений ОСОБА_4 близько 00.20 год, знаходячись на кухні будинку АДРЕСА_1 , діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс брату ОСОБА_5 два удари кулаком по голові в область чола, чим вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством та спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді набряку м'яких тканин чола по центру, на фоні якого розташоване садно, які згідно з висновком експерта № 18 від 09 січня 2024 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_5 про відмову в затвердженні угоди про примирення та відмовлено у затвердженні такої угоди, укладеної 16 січня 2024 року між потерпілим та обвинуваченим, а справу призначено до судового розгляду.
На підставі наказу № 11/03-05 від 29 лютого 2024 року про закінчення терміну повноважень судді ОСОБА_6 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями; визначено нового суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що подія мала місце в ніч святкування Різдва Христового. Він трохи випив і під час перепалки зі своїм братом вдарив його рукою по голові. Дуже жалкує про вчинене, розкаюється, з братом примирився та просив суворо його не карати.
Прокурор у судовому засіданні вказала на обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вважала достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Кримінальне провадження розглядається у відсутності потерпілого ОСОБА_5 , неявка якого з урахуванням положень ст. 325 КПК України не перешкоджає розгляду. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності потерпілого враховується те, що судом йому своєчасно надіслано повідомлення, в якому вказується про дату, час та місце розгляду справи й те, що прокурором надано заяву ОСОБА_5 про розгляд справи без його участі за станом здоров'я, який перешкоджає явці до суду; міру покарання залишає на розсуд суду, вказує, що претензій до брата не має.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз'яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Відтак з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив проступок.
Як особа ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає у батьківському будинку вдвох з братом, оскільки батьки померли у молодому віці; на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, примирився з потерпілим, який не має до нього претензій, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.
Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1