Справа № 303/11593/23
2/303/1834/23
20 березня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_4 . Після смерті батьків відкрилася спадщина на належну їм квартиру на АДРЕСА_1 . Заповіту батьки не складали. Як спадкоємець за законом позивач звернулася до державного нотаріуса Першої мукачівського державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька в прийнятті якої йому було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини. При цьому позивач зазначає, що пропустив строк, встановлений законом для прийняття спадщини, оскільки тривалий час перебував у тяжкому моральному і фізичному стані після смерті батьків. Також зазначає про те, що є інвалідом третьої групи, потребує постійного медичного догляду та лікування, живе на одну пенсію. Вважає такі причини поважними у зв'язку з чим просить визначити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 04.12.2023 року позов було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позову протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
На виконання вимог, зазначених в ухвалі суду від 04.12.2023 року, позивачем 22.12.2023 року було подано до суду заяву про усунення недоліків, позивачем виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху.
Ухвалою суду від 02.01.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 31.01.2024 року та відкладено на 22.02.2024 року.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2024 року. Одночасно задоволено заяву позивача про виклик свідків.
23.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Мукачівської міської ради в якому зазначається про відсутність у позовній заяві зазначених поважних причин пропуску строку звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини для прийняття спадщини. Також звертається увага на те, що з часу смерті батьків позивача пройшло більше 10 років. Таким зазначають про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з зазначених в ньому підстав та просив суд його задовольнити. Також пояснив, що він був необізнаний з необхідністю звернення до нотаріуса протягом певного строку, грошей у нього не було, живе на одну пенсію, тривалий час він хворів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з зазначених в ньому підстав та просив суд його задовольнити. Також пояснив, що зазначені в позові причини є поважними, а тому є підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає, тому спадкове майно належить позивачу.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 11.08.2022 року). Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 11.08.2022 року).
Предметом цього спору є питання встановлення наявності підстав для визначення додаткового строку для подання заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті, відповідно до заявлених позовних вимог, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з цим судом на підставі представлених доказів встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками позивача зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того судом встановлено, що відповідно до довідки № 413 від 15.08.2023 року, виданої КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» право власності на квартиру на АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Таким чином після смерті батьків позивача відкрилася спадщина на квартиру на АДРЕСА_1 .
З довідки№ 02484, виданої 03.05.2023 року ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд», встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З довідки № 02485, виданої 03.05.2023 року ТзОВ «Управляюча компанія «Навібуд», встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована ОСОБА_4 .
З постанови державного нотаріуса Першої мукачівського державної нотаріальної контори Плеша А.М. № 291/02-31 від 17.08.2022 року встановлено, що оскільки ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру на АДРЕСА_1 .
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 17.10.2019 року у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 року у справі № 450/1383/18, від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22. При цьому слід зауважити, що правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Як встановлено вище, спадщина за померлим ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за померлою ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач вказує на таке.
Він тривалий час перебував у тяжкому моральному і фізичному стані після смерті батьків. Є інвалідом третьої групи, потребує постійного медичного догляду та періодично проходить лікування в стаціонарі, живе на одну пенсію. Також він був необізнаний з необхідністю звернення до нотаріуса протягом певного строку.
Так відповідно до виписки з карти № 58/12 ОСОБА_3 має ряд захворювань з відповідним встановленим діагнозом та є інвалідом третьої групи.
Такі обставини на думку позивача є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Також поважність причин пропуску строку обґрунтовується показами допитаних в судовому засіданні свідків.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_1 тривалий час хворіє та знаходиться у скрутному матеріальному становищі, позичав в нього гроші.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що знайомий з ОСОБА_1 близько 20 років. При цьому показав, що ОСОБА_1 тривалий час хворіє та знаходиться у скрутному матеріальному становищі, позичав в нього гроші. Також показав, що ОСОБА_1 займався похованням батьків.
Всі ці обставини в їхній сукупності з позиції позивача і є на думку позивача поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У постанові від 13.03.2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Разом з тим, досліджуючи та оцінюючи наведені позивачем причини пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини в їхній сукупності, у суду відсутні підстави для визнання таких поважними з огляду на наступне.
Підпунктом 2.1. п. 2 та п.п. 3.5. п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом зокрема на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. У випадку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Із урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що відсутність коштів та перебування на лікуванні йому було створено непереборні перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини суд вважає помилковими.
З огляду на положення Порядку вчинення нотаріальних дій, позивач не був позбавлений можливості протягом шестимісячного строку після смерті батьків подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, у тому числі шляхом її направлення засобами поштового зв'язку, з подальшим дооформленням належним чином (із засвідченням справжності підпису) або особистим прибуттям до нотаріуса.
При цьому доказів того, що позивач за станом здоров'я фізично не міг цього зробити до суду не надано. Факт періодичного лікування в стаціонарі таку обставину жодним чином не підтверджує. Також не зазначено, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв'язку.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.09.2023 року у справі № 345/4153/22, від 21.10.2021 року у справі № 332/3796/19, 27.04.2023 року у справі № 750/13008/21.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) також звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Потрібно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) зробив висновок, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20) та від 28.03.2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22).
Відтак необхідність постійного медичного догляду періодичного лікування, скрітне матеріальне становище та необізнаність з необхідністю звернення до нотаріуса протягом певного строку не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій, до того ж протягом 10 років, а відтак в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Мукачівська міська рада (89600, пл. Духновича. 2, м. Мукачево, Закарпатська область).
Повне рішення складено 20.03.2024 року.
Суддя А.М.Заболотний