ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 березня 2024 року Справа № 918/1169/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023
(ухвалене о 13:35 год. у м. Рівному, повний текст складено 05.01.2024)
у справі № 918/1169/23 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім"
про стягнення 274 920 грн
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім" про стягнення 274 920 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Західний торгово-промисловий дім" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції та повідомлення про укладення договору. Факт укладення договору засвідчується такими електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника / одержувача: 1771, як платника: 5672913.
Продовжує, що 30.08.2022 згідно відправки № 35033315 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано Вантажовідправнику/Відповідачу кошти в сумі 2 176 450 грн, без ПДВ.
Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vcp), у період з 01.08.2022 для експортного вантажу становить 82 км/добу.
Як вказує позивач, згідно Меморандуму від 31.05.2023 встановлено, що за перевезення вказаного вантажу середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vcp), застосовано показник 91 км/добу, внаслідок чого вартість перевезення вантажу мала становити 4 298 420 грн без ПДВ.
Тому, відповідно до п. 3.2.1 Договору та перевізного документу №35033315 відповідачу належить доплатити суму 274 920 грн.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 26.12.2023 у справі № 918/1169/23 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що перевезення здійснювалося у внутрішньому сполученні, а тому суд дійшов висновку, що доводи позивача про необхідність застосування показника Vср - 82 км/добу, як для розрахунку вартості перевезення за накладною № 35033315, є безпідставними.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 14, 626, 627, 628, 629, 634, 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі № 918/1169/23 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю (з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково прийшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
При цьому, суд вирішив, що жодних даних про перевезення вантажу перевізником за межі України накладна № 35033315 не містить.
Розмір плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в порядку, що узгоджений позивачем та відповідачем у п. 3.2.1 договору. Таблицею 3 "Середня швидкість перевезення вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), яка вводиться в дію з 01.08.2022", що є додатком до договору, встановлена Vср, (км/добу) як для експортного сполучення, так і для внутрішнього або імпортного сполучення.
На виконання вимог умов Договору та Правил оформлення перевізних документів вантажовідправником зазначено вид сполучення "Експорт", оскільки перевезення здійснювалося через морські порти України.
Відповідно до п. 3.1. "Правил планування перевезень вантажів" експортні вантажі - це вантажі, які вивозяться з території України за її межі, у т.ч. через морські (річкові) порти, термінали. Тобто, не пряме міжнародне сполучення через морські порти є експортним, на яке відповідно до вимог закону оформляється накладна внутрішнього сполучення.
Тому безпідставною є незгода відповідача із тим, що відповідне перевезення було експортним.
Скаржником здійснено перевезення експортного вантажу відповідача, що підтверджено графами 7 та 20 накладної від 30.08.2022 № №35033315. Зазначене спростовує заперечення відповідача.
Враховуючи, що відбулось експортне перевезення (графа 7 та 20 накладної), а не внутрішнє, за результатами аудиту, при розрахунку плати за використання вагонів було правомірно застосоване позивачем Vср = 82 км/добу за Таблицею 3 "Середня швидкість перевезення вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), яка вводиться в дію з 01.08.2022", що є додатком до договору.
Відповідно до пункту 1.3. Правил оформлення перевізних документів позивачем були внесенні зміни до граф 34 та 36 накладної від 30.08.2022 №35033315.
Зі свого боку Залізниця виконала належним чином свої обов'язки щодо перевезення вантажу Відповідача відповідно до залізничної накладної №35033315 зі станції відправлення до станції призначення.
Не зважаючи на це, відповідач відмовився сплатити залізниці плату за використання спірних власних вагонів Перевізника у розмірі, передбаченому Договором, чим не виконав умови п. 3.2 Договору, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду з позовом.
За таких обставин скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення є таким, що ухвалене без з'ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору, без урахувань судом дійсних обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами та необґрунтовані судом нормами права, що регулюють спірні правовідносини, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних правовідносин.
Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому вважає, що наведені скаржником доводи не спростовують висновків суду та не вказують про порушення норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги.
На спростування доводів скаржника відповідач вказує, що позивач сплутав поняття експортний вантаж та експортне сполучення. Адже для визначення показника Vср згідно Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27.07.2022, має значення тільки вид сполучення. Характеристики вантажу на цей показник не впливають.
Відповідач підтверджує, що вантаж, який перевозився за накладною №35033315 підлягав подальшому експорту водним транспортом. Проте, транспортування водним транспортом здійснювалось вже не позивачем, а іншою особою та на замовлення не відповідача, а іншої особи. Тобто, транспортування на експорт Договором перевезення в редакції від 27.07.2022 не регулювалось та відповідно до формування вартості перевезення за накладною №35033315 жодного відношення не має.
Формулювання "експорт" в накладній №35033315 не визначають перевезення за цією накладною як експортне сполучення. Зокрема, в графі 20 формулювання "експорт" є характеристикою самого вантажу, оскільки назва графи "Найменування вантажу". А формулювання "Для вивезення водним транспортом у Швейцарія" у графі 7 накладної №35033315 зазначено на виконання п. 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.
Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування показника Vср 82 км/добу для розрахунку вартості перевезення за накладною №35033315 є безпідставними.
Відповідач зазначає, що позивач мав застосувати при розрахунку вартості перевезення за накладною №35033315 показник Vср у значенні 112 км/добу. Зокрема, з Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27.07.2022 вбачається, що для перевезення зерновозами у внутрішньому сполученні маршрутним або контейнерним поїздом застосовується показник Vср у значенні 112 км/добу.
Замовник, в графі 29 накладної №35033315 позначив відправку як "групова/маршрутна", що відповідає вищевказаному значенню маршрутний поїзд. Таким чином, при розрахунку вартості перевезення за накладною №35033315 має застосовуватись показник Vср у значенні 112 км/добу.
З урахуванням зазначених даних вартість перевезення за накладною №35033315 має складати не 2 176 450 грн, як в ній зазначено, а 1 832 800 грн, а тому відповідачем здійснено переплату за накладною №35033315 на суму 343 650 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 12.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - позивач, залізниця, перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Західний торгово-промисловий дім" (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції та повідомлення про укладення договору. Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника / одержувача: 1771, як платника: 5672913 (а. с. 7-43).
Згідно пунктом 1.1 Договору, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 1.5. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6. Договору).
Згідно з пунктом 3.2 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі пункту 3.2.1 Договору.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку; При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В= Вван + Впор; Вван = Спл х Тван ; Впор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн / вагон; Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн / вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн / вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Tван = Lван/ Vср, Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де: Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1-2 до Договору.
Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), у період з 01.08.2022 для експортного вантажу становила 82 км/добу.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом" (зазначається країна відправлення).
30.08.2022 згідно відправки № 35033315 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано Вантажовідправнику/Відповідачу кошти в сумі 2 176 450 грн, без ПДВ (а. с. 44).
Крім того, як убачається із змісту накладної, 08.08.2023 у графу 36 були внесені зміни. Також зміни були внесені до відомості вагонів (а. с. 45-48).
Меморандумом від 31.05.2023 за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки № 35033315 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 91 км/добу. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки № 35033315 відправником необхідно було сплатити всього за перевезення вантажу у вагонах 4 298 420 грн без ПДВ (а. с. 49-60).
22.08.2023 позивачем направлено для відповідача претензію від 16.08.2023 на суму 274 920 грн, в якій позивач зазначив, що плата за використання вагонів перевізника по накладній №35033315 була розрахована через АРМ, де Vср - 91 км/добу, що становило 2 176 450 грн, але на думку перевізника, відповідно додатку 1-2 Договору про надання послуг (Таблиця 3) необхідно було застосувати Vср - 82 км/добу як для вагонної відправки у експортному сполученні. У зв'язку із чим розмір плати за перевезення на думку перевізника мав бути більшим на суму 274 920 грн (а. с. 62-64).
Оскільки відповідач добровільно не сплатив вказану суму коштів, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України ).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
В цій справі між сторонами виникли договірні відносини щодо перевезення вантажу залізничним транспортом, за наслідками якого позивач здійснив перевезення вантажу відповідача, а відповідач розрахувався із позивачем згідно перевізних документів.
Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).
Правовідносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти регулюються Законами України "Про залізничний транспорт", "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтею 62 Статуту залізниць України належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів та наданих додаткових послуг здійснюється станціями призначення.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів (ст. 22 Статуту залізниць України).
Статтею 23 Статуту залізниць України унормовано, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Отже, належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню не потребує укладення окремого договору.
Відповідно до пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків).
Згідно з пунктом 1.5 Правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону). Платежі за перевезення імпортних вантажів з припортових станцій можуть сплачуватися на станції відправлення вантажовласником чи експедитором або на станції призначення одержувачем. У разі перевезення імпортних вантажів за документами внутрішнього сполучення з оплатою на станції призначення у графі "Провізна плата" цих документів зазначається: "Розрахунок на станції призначення". Припортові станції - це станції, які обслуговують морські та річкові порти України і яким, крім основного коду, присвоєно додатковий експортний код. Прикордонна станція - це станція, що розташована перед кордоном із суміжною державою. Наступною за цією станцією є станція суміжної держави.
Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №863/5084 від 24.11.2000, в редакції наказу Мініфраструктури України від 08.06.2011 № 138 на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).
Згідно із пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом у
" (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом з _____" (зазначається країна відправлення).
Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п.5.1 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 36 "Інші платежі на станції відправлення" заповнюється залізницею.
Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п.5.4 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до пункту 6.7 Правил оформлення перевізних документів, номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2), яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною. При визначенні маси нафтопродуктів за заміром висоти наливу навпроти кожного вагона зазначаються тип калібрування котла цистерни, висота наливу в цистерні (зазначається скорочено, наприклад, Вн), густина за температури (наприклад, Г20-0С 0,83677 г/см-3), рівень підтоварної води, вміст баласту. У верхній частині відомості зазначаються номер відправки (накладної), дата приймання вантажу до перевезення, коди станцій відправлення та призначення. У кінці відомості зазначаються загальна маса вантажу і загальна сума платежів. Про відомість вагонів зазначається у графі 9 "Документи, що додані відправником".
Відповідно до положень пункту 1.6 Правил оформлення перевізних документів, перевізні документи перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції.
Згідно із пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа працівником перевізника в електронній накладній. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, вважає, що відбулось експортне перевезення вантажу, а тому при розрахунку вартості перевезення у вагонах відповідно до спірної відправки необхідно застосовувати значення Vcp 82 км/добу (середня швидкість перевезенння власного вагону перевізника за одну добу).
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими твердженнями позивача, з таких підстав.
Згідно таблиці 3 додатку 1-2 до договору, показник Vср визначається в залежності від типу рухомого складу, виду сполучення (експортне або внутрішнє чи імпортне) та виду відправки (вагонна/контейнерна чи маршрутний або контейнерний поїзд).
Як вбачається із накладної №35033315 від 30.08.2022, перевезення здійснювалось сполученням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Будь-яких інших даних про перевезення вантажу перевізником за межі України вказана накладна не містить.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що згідно графи 7 накладної, вантаж, який перевозився, підлягав подальшому експорту водним транспортом у Швейцарію. У графі 20 "найменування вантажу" вказано "експорт", тобто визначено кваліфікуючу ознаку самого вантажу, який перевозиться, а не вид сполучення, що є пріоритетним для врахування при визначенні показника Vср.
Однак, варто зауважити, що транспортування водним транспортом здійснювалось вже не позивачем та на замовлення не відповідача, а іншої особи, а тому транспортування на експорт договором перевезення не регулювалось та відповідно до формування вартості перевезення за накладною №35033315 жодного відношення не має.
Суд бере до уваги, що згідно зі ст.1 Закону України "Про залізничний транспорт", непряме міжнародне сполучення - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування.
Аналізуючи вказані правові норми та оцінюючи зміст накладної №35033315, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах мало місце непряме міжнародне сполучення, згідно якого відбулось перевезення вантажу залізничним транспортом (в межах України) та в подальшому водним транспортом (через морський порт у Швейцарію) з оформленням в процесі транспортування транспортного документа для кожного виду транспорту окремо.
Відтак, накладна №35033315 від 30.08.2022, як перевізний документ, регулює та відповідно підтверджує лише перевезення вантажу від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці.
У цьому випадку позивач помилково ототожнює таку характеристику вантажу, як "експорт" із експортним перевезенням вантажу, позаяк позивачем було здійснено саме внутрішнє перевезення від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці вантажу, котрий в подальшому експортувався і до його чергового перевезення (від станції Чорноморська), під час експортування позивач вже не мав відношення.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як перевізником вантажу замовника - ПАТ "Західний торгово-промисловий дім" здійснено лише в межах України, тобто внутрішнім сполученням, оскільки останній доставляв вантаж лише до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці, з огляду на що доводи позивача про необхідність застосування показника Vср 82 км/добу для розрахунку вартості перевезення за накладною №35033315 як для експортного перевезення є безпідставними.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії позивача щодо внесення виправлень в накладну №35033315 суперечать умовам Договору перевезення та чинному законодавству України, зокрема свободи договору та недопустимості в односторонньому порядку вносити зміни в ціну договору, оскільки ціна договору, є однією із істотних умов договору, яка визначається сторонами за домовленістю.
Тому, з огляду на безпідставність та неправомірність внесення змін позивачем в односторонньому порядку у первинні бухгалтерські документи, та приймаючи до уваги перевезення відповідачем внутрішнім сполученням, тобто лише в межах України, з оформленням накладної внутрішнього сполучення у відповідності до п.2.5 Правил оформлення перевізних документів вантажу, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Також, враховуючи на відмову у задоволенні позову, з підстав його безпідставності, суд першої інстанції правомірно не застосував позовну давність, про яку заявляв відповідач у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі № 918/1169/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі №918/1169/23 - без змін.
2. Справу № 918/1169/23 надіслати Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.