Справа № 303/11042/23
2-др/303/5/24
19 березня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом ТзОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2024 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором № 2030600643 від 19.05.2020 року в розмірі 124585,55 грн., що складається з наступного: 65949,41 грн. - заборгованість за кредитом; 58636,14 грн. - заборгованість за відсотками, а також 2684,00 грн. судових витрат.
07.03.2024 року від представника позивача ТзОВ «Брайт Інвестмент» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить стягнути з ОСОБА_1 8500,00 грн. судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своєї заяви позивача вказує на те, що в ході розгляду в суді цивільної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 8500,00 грн., що стверджується відповідними документами, зокрема детальним описом робіт виконаних адвокатом та здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року заяву позивача ТзОВ «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви по суті призначено на 19.03.2024 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримує просить заяву задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заперечень з приводу поданої заяви не подала.
На підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутністю сторін, що не з'явилися, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2024 року позов ТзОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Зазначеним рішенням не вирішувалися питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу. При цьому встановлено, що в позовній заяві позивачем було зазначено про те, що розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 30000,00 грн. Також встановлено, що представником позивача у належний процесуальний спосіб повідомлено про те, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналогічно відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Пункт 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано такі докази: договір про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, акт № 1 про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, рахунок-фактура від 23.02.2024 року на загальну суму 8500,00 грн. (4500,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів. Ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.); 4000,00 грн. - складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 003003, ордер серії АР № 1134451 від 06.12.2023 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Як вже було згадано, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи, слід зазначити, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії які зазначено вище застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.112002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року (справа № 922/1964/21) зробила висновок про таке: «Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.».
Також Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зробила висновок про таке: «Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.».
Слід відзначити, що положення ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України є аналогічні положенням ч.ч. 3-5 та 9 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином надаючи оцінку понесеним стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, судом з'ясовується, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суд враховує не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Так, до складу витрат на правничу допомогу сторона позивача віднесла ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.) та складання позовної заяви у тому числі формування пакету документів для подання позовної заяви з додатками для суду.
При цьому суд враховує, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року та додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 2 від 19.06.2023 року, укладеного між ТзОВ «Брайт Інвестмент» та адвокатом Лисяк С.В., адвокат представляє інтереси позивача по спорам, заявлених з аналогічних підстав та з таким самим предметом щодо інших осіб.
Таким чином роботи, що входять до складу витрат на правничу допомогу у цій справі не є унікальними та такими, що виконані виключно для цього цивільного спору, що свідчить про те, що витрачені адвокатом час та обсяг робіт на надання послуг з професійної правничої допомоги, в частині ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (3 год.), на переконання суду, не у повній мірі відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності, розміру таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та витраченому адвокатом часу в контексті приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України. У зв'язку з цим суд вважає, що на такі роботи достатньо 1 години.
У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.
З урахуванням викладеного, зваживши на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.
Щодо визнання поважними причин пропуску строку та його поновлення для подачі доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає про те, що заява, що є предметом цього розгляду надійшла до суду 07.03.2024 року. При цьому вказана заява надіслана до суду засобами поштового зв'язку та здана на пошту 26.02.2024 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Рішення у цій справі ухвалено 21.02.2024 року, що свідчить про дотримання, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, п'ятиденного строку.
З огляду на це строк для подачі доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката не пропущено, а відтак і відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.
У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (вул. Академика Белелюбського, 54/402, м. Дніпро, ЄДРПОУ 43115064).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя А.М.Заболотний