вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2024 р. Справа№ 910/11038/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Остапенка О.М.
Полякова Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.
та представників сторін:
від ПАТ «Промінвестбанк» - Суденко Р.В.,
від апелянта - не з'явилися,
ТОВ «Нафтогаз-Альянс» - не з'явилися,
розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року
(повний текст складено 13.03.2023 року)
у справі №910/11038/22 (суддя Омельченко Л.В.)
за заявою публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року по справі № 910/11038/22, крім іншого, визнано кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» (надалі по тексту - ТОВ «Нафтогаз-Альянс», боржник): публічне акціонерне товариство «Жашківський маслозавод» (надалі по тексту - ПАТ «Жашківський маслозавод») на загальну суму 54 513 467,71 грн- четверта черга; приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана на загальну суму 5 447 797,77 грн а саме: 4 962,00 грн - перша черга; 5 442 835,77 грн - четверта черга; публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі по тексту - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», «Промінвестбанк», Банк) на загальну суму 745 265 324,74 грн, а саме: 4 962,00 грн - перша черга; 414 112 671,57 грн - четверта черга; 331 147 691,17 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (надалі по тексту - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС) на загальну суму 1 939 426,78 грн, а саме: 4 962,00 грн - перша черга; 10 300,04 грн - третя черга; 1 924 164,74 шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (надалі по тексту - «Полтавська газонафтова компанія») на загальну суму 11 304 513,04 грн, а саме: 5 368,00 грн - перша черга; 9 823 644,94 грн - четверта черга; 1 475 500,10 грн - шоста черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; АТ «Українська залізниця»" в особі філії «Центр забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» на загальну суму 82 345,95 грн а саме: 5 368,00 грн - перша черга; 49 898,17 грн - четверта черга, 27 079,78 грн - шоста черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; ПАТ «Укргазвидобуток» на загальну суму 2 914 597,03 грн, а саме: 5 368,00 грн - перша черга; 2 369 171,18 грн - четверта черга; 540 057,85 грн - шоста, черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; компанію «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» на загальну суму 2 674 113,46 грн, а саме: 5 368,00 грн - перша черга; 2 655 837,74 грн- четверта черга; 12 907,72 грн - шоста черга без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Жашківський маслозавод» (надалі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі № 910/11038/22 скасувати в частині визнання кредитором ТОВ «Нафтогаз-Альянс» - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на загальну суму 745 265 324,74 грн., а саме: 4 962,00 грн - перша черга; 414 112 671,57 грн - четверта черга; 331 147 691,17 грн - шоста черга, з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів боржника; внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором № 20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 13.06.2017, а саме: нерухоме майно, яким забезпечено грошові вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до боржника у сумі 5 844 314 ,95 грн, але не менше фактичної суми реалізації предмета іпотеки. Прийняти нове рішення, яким визнати кредитором ТОВ «Нафтогаз-Альянс» - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на загальну суму 401 304 858,07, з яких: перша черга - 4962,00 грн.(судовий збір), шоста черга - 14 816 835,05 грн.(штраф, пеня), забезпечені вимоги - 386 483 061,02 грн.(основний борг), внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів підлягають відомості про майно, яке є предметом іпотеки та застави згідно з іпотечним договором № 20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.06.2017 року, договором застави товарів в обороті, серія та номер: 20-1845/2-1-13062017/з3 виданий 13.06.2017 року, договором застави товарів в обороті, серія та номер: 20-1846/3-1 виданий 18.06.2013 року.
Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що не погоджується з висновками місцевого суду в оскаржуваній частині та посилається на Постанову Кабінету України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», якою установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 15 наступного змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, або/та у 30-ти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця неустойки, штраф, пеню за таке просторочення».
Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 було введено воєнний стан.
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану та у 30-ти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем».
Апелянт, наголошує, що з вищезазначеного слідує, що починаючи з 12.03.2020 року позичальник звільняється від обов'язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, а з 24.02.2022 року - від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також , апелянт вважає, що нарахування пені після спливу шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання з погашення кредиту, з урахуванням направлення Банком вимоги 27.11.2017 року, з 27.05.2018 року є неправомірним.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення розпорядника майна боржника в частині визнання вимог Банку, в яких розпорядник майна, з посиланням на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, частково визнав розмір заявленої кредитором пені по кредиту - 10 218 326,23 грн., при заявленій кредитором вимозі по пені у розмірі 200 769 657,67 та частково визнано розмір заявленої кредитором пені по процентах - 2 541 518,01 грн., при заявленій 110 069 126,87, в зв'язку з чим суд першої інстанції відхилив такі заперечення без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Також апелянт наголошує на тому, що оскаржуваним рішенням не повністю встановлено розмір забезпечених вимог Банку та не повністю включено до реєстру дані про майно боржника, що є предметом забезпечення.
При цьому апелянт посилається на відомості, які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно якого за ТОВ «Нафтогаз-Альянс» наявний наступний запис про обтяження: об'єкт обтяження: майнові права, право вимоги на рухоме майно, а саме: природний газ в кількості не менше 58 065 000 куб.м., що належать ТОВ «Нафтогаз-Альянс» за строковим зобов'язанням по Договору №ПГ-20/12/16 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2016 року, з додатковою угодою №1 до нього від 20.12.2016 року, з додатковою угодою №2 від 19.01.2017 року, з додатковою угодою №3 від 31.01.2017 року, з додатковою угодою №4 від 20.02.2017 року, з додатковою угодою №5 від 15.03.2017 року, з додатковою угодою №6 від 20.03.2017 року, з додатковою угодою №7 від 21.04.2017 року, укладений між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ТОВ «Тисгаз», строк дії до 31.12.2018 року. Заставна вартість 450 004 911,30 грн.
Документ-підстава: Договір застави товарів в обороті №20-1845/2-1-13062017/з3, виданий 13.06.2017 року, видавник ПАТ «Промінвестбанк».
Зареєстровано: 01.07.2022 року за №29914503.
Також, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за ТОВ «Нафтогаз-Альянс» наявний інший запис про обтяження: Об'єкт обтяження: товари в обороті, що обліковуються на балансових рахунках, як оборотні активи, а саме природний газ, що належить ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та знаходиться в газотранспортній системі України ПАТ «Укртрансгаз». Сторони, враховуючи залишкову балансову вартість оцінюють майно, яке передається в заставу в сумі 50 000 000,00 грн.
Документ-підстава: Договір застави товарів в обороті №20-1846/3-1, виданий 18.06.2013 року, видавник ПАТ «Промінвестбанк».
Зареєстровано: 01.07.2022 року за №29914502.
Отже, апелянт, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зазначає, що зареєстровані вищенаведені обтяження у встановленому Законом порядку надають цим обтяженням чинності перед третіми особами, в тому числі учасниками справи про банкрутство.
Апелянт наголошує, що відповідно до абз. 2,3, ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Наразі, відмова ПАТ «Промінвестбанк» від забезпечення, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження за №29914503 та №29914502 від 01.07.2022 року, не заявлена, а місцевим судом не встановлена.
Таким чином, апелянт вважає, що вимоги ПАТ «Промінвестбанк», які виникли на підставі Кредитного договору №20-1845/2-1 від 18.06.2013 року є забезпеченими, додатково на загальну суму 500 004 911,30 грн.
Щодо надання власного розрахунку, то апелянт зазначає, що на його переконання, кредиторські вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до ТОВ «Нафтогаз-Альянс», з урахуванням черговості, встановленої Кодексом України з процедур банкрутства, мають бути визнані в загальному розмірі 401 299 896,07 грн. та сплачений судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами в сумі 4 962,00 грн, з яких: перша черга: 4962,00 грн. (судовий збір); шоста черга: 14 816 835,05 грн.(штраф, пеня); забезпечені вимоги: 386 483 061,02 грн. (основний борг).
На підставі викладеного, апелянт просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у даній справі в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 року апеляційну скаргу ПАТ «Жашківський маслозавод» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Грека Б.М., Остапенка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва сформовані матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року по справі № 910/11038/22 за заявою ПАТ «Жашківський маслозавод» до ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про банкрутство для розгляду апеляційної скарги ПАТ «Жашківський маслозавод» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі № 910/11038/22 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПАТ «Жашківський маслозавод» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі № 910/11038/22 до надходження матеріалів справи № 910/11038/22 до Північного апеляційного господарського суду.
26.04.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду 14.04.2023 року надійшли матеріали справи № 910/11038/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 року поновлено ПАТ «Жашківський маслозавод» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі № 910/11038/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Жашківський маслозавод» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/11038/22. Розгляд апеляційної скарги ПАТ «Жашківський маслозавод» призначено на 09.08.2023 року. Вирішено інші процесуальні питання.
27.07.2023 року через відділ документообігу суду від ПАТ «Промінвестбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційної інстанції ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/11038/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Щодо доводів апелянта про забезпеченість вимог Банку рухомим майном (правом застави) представник зазначає, що Банк не погоджується з доводами апелянта, що вимоги Банку в сумі 414 112 671,57 грн. є забезпеченими, а відтак не є конкурсними, оскільки, у повідомленні «Про результати розгляду кредиторських вимог Банку» розпорядник майна частково не визнав суму пені, однак щодо забезпеченості вимог, інформації про забезпечення суду не надавав, вимоги Банку в цій частині не оспорював. Тобто, арбітражний керуючий у суду першої інстанції не заперечив проти конкурсності грошових вимог Банку, і в апеляційному порядку ухвалу суду від 20.03.2023 року в частині черговості вимог Банку не оскаржує.
Інформація, зазначена у витягах з Державного реєстрі обтяжень рухомого майна була доступною, однак не була надана розпорядником майна до суду першої інстанції, а відтак судом не розглядалась.
Отже, арбітражний керуючий, який наділений повноваженнями подавати до суду інформацію про забезпечені вимоги, погодився з висновком суду першої інстанції.
При цьому, представник наголошує, що сам по собі запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про наявність обтяження не свідчить про фізичну наявність такого забезпечення.
Представник Банку стверджує, що сам запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є похідним від самої застави, тому судам слід встановити, чи існує така застава, як вид забезпечення, на підставі не лише записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а і інших доказів.
Крім того, представник зазначає, що у наданій інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є невідповідність у розділах. Тому запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не є безумовно вірним записом, оскільки містить невідповідність між фактичними обставинами та таким записом.
Щодо предмету застави майнових прав за Договором №20-1845/2-1-13062017/з3 від 13.06.2017 року представник Банку зазначає, що предметом застави за даним договором зазначено «право вимоги на нерухоме майно, а саме природний газ у кількості 58 065 000 куб.м., що належить Заставодавцю на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року, укладеного між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ТОВ «Тисагаз».
Однак, з боку Банку встановлена відсутність такого предмета застави, як право вимоги ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до ТОВ «Тисагаз» за договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2020 року у справі №910/17424/19 за позовом ТОВ «Тисагаз» до ТОВ «Нафтогаз-Альянс» було встановлено, що ТОВ «Тисагаз» повністю виконало зобов'язання перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» з поставки газу у лютому 2017 року за цим договором купівлі-продажу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 28.02.2017 року, але ТОВ «Нафтогаз-Альянс» своїх зобов'язань перед продавцем не виконало.
Тобто, Банк вважає, що судовим рішенням встановлено, що постачальник ТОВ «Тисагаз» свої зобов'язання по поставці газу виконало перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» у лютому 2017 року.
При цьому, Договір застави майнових прав №20-1845/2-1-13062017/з3 укладено між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ПАТ «Промінвестбанк» 13.06.2017 року, тобто вже після поставки газу з боку продавця (ТОВ «Тисагаз») на користь ТОВ «Нафтогаз-Альянс».
Тобто, зобов'язань у ТОВ «Тисагаз» з поставки газу перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» станом на день укладення договору застави вже не існувало.
Представник Банку стверджує, що основне зобов'язання, яке передане в заставу Банку та передбачене договором застави майнових прав, як «право вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року» припинене внаслідок виконання, а отже, відсутнє- з лютого 2017 року.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю основного зобов'язання, відсутністю права вимоги у ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до ТОВ «Тисагаз», такий предмет застави як «право вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року» відсутній.
У зв'язку з відсутністю даного виду забезпечення на час відкриття провадження у справі про банкрутство, у ПАТ «Промінвестбанк» були відсутні всі підстави не заявляти такий вид забезпечення як «застава майнових прав на поставку газу».
Водночас, керуючись абз. 3 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ПАТ «Промінвестбанк» в особі ліквідатора Караченцева А.Ю. з цим відзивом заявляє про відмову від такого виду забезпечення, як застава рухомого майна за Договором №20-1845/2-1-13062017/з3, а саме, права вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині визнаної судом суми пені, то представник Банку зазначає наступне.
Апелянт (ПАТ «Жашківський маслозавод») стверджує про порушення строків та порядку нарахування пені, однак не вказує та не обґрунтовує, яким чином сума пені стосується його прав та обов'язків при задоволенні вимог кредиторів.
Представник Банку зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду грошові вимоги ПАТ «Жашківський маслозавод» віднесено до 4 черги, а грошові вимоги Банку в частині пені, яку оскаржує апелянт, до 6 черги.
На думку Банку, права ПАТ «Жашківський маслозавод», вимоги якого віднесені до 4 черги, визнанням вимог ПАТ «Промінвестбанк» в частині пені оскаржуваною ухвалою суду не порушуються, а відтак апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо посилань апелянта, що пеня нарахована за період дії коронавірусної хвороби та воєнного стану, то представник Банку зазначає, що зі змісту п. 15 Перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за таке прострочення у разі прострочення позичальником у період дії карантину.
Представник Банку зазначає, що Закон не конкретизує словосполучення «простороченняу період дії карантину».
ПАТ «Промінвестбанк» вважає, що п.п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що позичальник звільняється від відповідальності (сплати пені) за прострочку платежу, за умови, що строк оплати настає у період дії карантину, або воєнного стану, а не до запровадження такого карантину чи введення воєнного стану.
Однак, оскільки прострочка у ТОВ «Нафтогаз-Альянс» виникла до запровадження карантину та воєнного стану, а саме у 2017 році, що було встановлено рішенням суду, такий боржник несе відповідальність на загальних умовах.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 року, у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про звільнення судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ «Жашківський маслозавод» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі № 910/11038/22. Розгляд апеляційної скарги ПАТ «Жашківський маслозавод» призначено на 23.08.2023 року.
09.09.2023 року через відділ документообігу суду від Компанії Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед та від ПрАТ «Укргазвидобуток» надйшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
23.08.2023 року судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С. на лікарняному та у відпустці з 27.08.2023 року по 07.09.2023 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 року розгляд апеляційної скарги ПАТ «Жашківський маслозавод» призначено на 04.10.2023 року.
03.10.2023 року на електронну адресу суду від ПАТ «Промінвестбанк» надійшло клопотання, в якому представник просить суд долучити до матеріалів справи копію Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяження).
04.10.2023 року у судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2023 року.
08.11.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи, який призначено на 08.11.2023 року, без участі представника.
08.11.2023 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2023 року.
23.11.2023 року від представника Банку надійшли пояснення, в яких останній надає детальний розрахунок процентів, що заявлені в якості кредиторських вимог та вказує, що Банком з 21.03.2018 року (закінчення строку кредитування) нараховувались відсотки за неправомірне користування кредитом за ставкою 18% річних на всю суму боргу, але в балансі та програмі нарахування процентів банку нараховані проценти за різними ставками по 20.03.2018 року, за ставкою 13% на ту суму, яка за умовами договору не була прострочена (згідно графіку погашення боргу, визначеного в п. 2.4.1 договору), за ставкою 18% на ту суму кредиту, яка прострочена, згідно графіку погашення: за ставкою 18% річних на всю суму несплаченого тіла кредиту - після закінчення строку кредитування ( з 21.03.2018 року) по дату підготовчого засідання (14.11.2022 року).
Банк вказує, що враховуючи суму боргу в розмірі 5 442 600 дол . США та попередньо прострочену за графіком суму 325 00 дол. США, загальна сума, на яку нараховані проценти за ставкою 18% річних з 21.03.2018 року становила 5 767 600 дол. США-( є безспірною та визнана рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/22873/17)
При цьому банк вказує, що ним заявлені вимоги в розмірі меншому ніж сума, яка б була розрахована за ставкою 18 % річних на всю суму боргу з дня винесення рішення у справі № 910/22873/17.
Підсумовуючи Банк наголошує, що сума процентів, яка була заявлена кредитором на визнана судом у цій справі розрахована арифметично вірно, відповідно до умов Договору, відповідає позиціям Верховного Суду щодо можливості нарахування процентів за неправомірне користування кредитом в аналогічних справах, а тому зміні або скасуванню (навіть в частині) за апеляційною скаргою апелянта не підлягає.
24.11.2023 року на електронну адресу суду від представника ТОВ «Нафтогаз-Альянс» надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.
27.11.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи, який призначено на 29.11.2023 року, без участі представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 року заяву представника ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 29.11.2023 року в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 17.01.2024 року.
19.12.2023 року через відділ документообігу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення по справі, в яких апелянт зазначає, що представником Банку подано до суду апеляційної інстанції Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяження), в зв'язку з чим апелянт бажає надати пояснення.
В обґрунтуваннях поданих пояснень апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення з кредиторськими вимогами у ПАТ «Промінвестбанк» вимоги були повністю забезпечені, проте, судом першої інстанції не було в повній мірі встановлено даний факт та не було вірно визначено статус кредитора в процедурі банкрутства боржника.
Апелянт вважає, що ПАТ «Промінвестбанк» мало можливість скористатися правом на відмову від забезпечення вимог під час заявлення кредиторських вимог до боржника, але не скористалося цим правом, чим порушило імперативні норми ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
17.01.2024 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи, який призначено на 17.01.2024 року, без участі представника.
У зв'язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги 17.01.2024 року з 10 год. 28 хв. по 12 год. 09 хв., розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 року розгляд справи №910/11038/22 призначено на 24.01.2024 року.
24.01.2024 року на електронну адресу суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи, який призначено на 24.01.2024 року, без участі представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року оголошено перерву до 31.01.2024 року.
31.01.2024 року в судове засідання з'явився представник Банку та надав усні пояснення по справі. Представники інших учасників в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
31.01.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, у якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна боржника за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У ч. 1, ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитись від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вважається незабезпеченим.
Як убачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Нафтогаз-Алянс» (ідентифікаційний номер: 34881820) було оприлюднено 21.11.2022, кінцевою датою для заявлення конкурсних грошових вимог до боржника є 21.12.2022.
Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду зокрема, звернулось ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» з грошовими вимогами до боржника у розмірі 745 260 362,72 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Банк між іншим посилався на рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі 910/22873/17, яким позовні вимоги ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» були задоволені повністю; стягнуто з ТОВ «Нафтогаз-Алянс» заборгованість по кредиту в розмірі 5 767 600,00 дол. США, заборгованість по процентах в розмірі 408 380,75 дол США, пеню по кредиту в розмірі 143 689,21 грн, пеню по процентах в розмірі 824 921,60 грн, 3% річних за тілом кредиту в розмірі 16 726,12 грн, 3% річних за процентами в розмірі 97 322,79 грн, штраф в розмірі 1 088 380,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000,00 грн.
Станом на 21.12.2022 року рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі № 910/22873/17 не виконано, заборгованість боржником не погашено.
Крім того, на підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до суду розрахунок вимог до боржника станом на 14.11.2022, копію Кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 із змінами та доповненнями; копію платіжного доручення від 18.06.2013 про видачу кредиту; копію рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі № 910/22873/17; копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження; копію виписки про надходження (часткове погашення) коштів від боржника; копію Іпотечного договору № 20-1845/2-1-13062017/з4 від 13.06.2017 із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя.
В поданій заяві Банк просив визнати його кредитором боржника на загальну суму 745 260 362, 72 грн. з яких 210 913 057. 36 грн. - заборгованість за кредитором, 202 845 565, 30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. 200 769 657, 67 грн. пеня пр. кредиту, 16 726, 12 грн.-3% річних по тілу кредиту (визнані судом у справі № 910/22873/17), 97 322, 79 грн. - 3% річних по процентам ( справі № 910/22873/17): 19 220 526, 63 грн. - штрафу, нарахованого після 23.11.2017 року: 1 088380 грн. - штрафу визнаного судом у справі № 910/22873 станом на 23.11.2017 року, 240000 сплаченого судового збору за розгляд справи № 910/22873/17.
Визнати Банк конкурсним кредитором боржника на загальну суму 738 327 667, 79 грн. та включити кредиторські вимоги банку до реєстру вимог кредиторів боржника в наступній черговості: четверта черга - кредит, проценти за користування кредитом, 3% річних за кредитом та процентами, судовий збір, всього 408 268 356, 62 грн.; шоста черга - штраф, пеня в сумі 331 147 691,ю 17 грн., перші черга -судовий збір - 4962 грн.
Внести окремо до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги банку, які забезпечені заставою майна боржника, в сумі 5 844 314, 95 грн. та внести окремо до загального реєстру вимог кредиторів боржника відомості про майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.06.2017 року, а саме: нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,6461 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2717, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954907832208; земельна ділянка площею 0, 5512 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2718, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954898332208.
Грошові вимоги ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» до боржника розглянуто розпорядником майна боржника Новиком Є.М. та визнано частково, про що суд повідомлено листом.
У повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» розпорядник майна боржника грошові вимоги кредитора визнав частково на загальну суму 448 154 995,25 грн, з яких: 210 913 057,36 гривень - заборгованість за кредитом; 202 845 565,30 гривень - проценти за кредитом; 2 541 518,01 грн - пеня по процентах (кредитором заявлено 110 069 126,87 грн); 10 218 326,23 грн - пеня по кредиту (кредитором заявлено 200 769 657,67 грн); 143 689, 21 грн - пеня по кредиту - заборгованість згідно рішення суду у справі № 910/22873/17); 824 921, 60 грн - пеня по процентах заборгованість - згідно рішення суду у справі № 910/22873/17); 16 726,12 грн - 3% річних по тілу кредиту (заборгованість згідно рішення суду у справі № 910/22873/17); 97 322,79 грн - 3% річних по відсотках (заборгованість згідно рішення суду у справі № 910/22873/17); 19 220 526,63 грн - штраф, нарахований після 23.11.2017; 1 088 380,00 грн - штраф (заборгованість згідно рішення суду у справі № 910/22873/17); 240 000,00 грн - сплачений судовий збір у справі № 910/22873/17; 4 962,00 грн - сплачений судовий збір у справі № 910/11038/22, із включенням до наступної черговості реєстру вимог кредиторів: перша черга: 4 962,00 грн (судовий збір); четверта черга 408 268 356,62 грн; шоста черга 34 037 361,68 грн; забезпечені вимоги 5 844 314,95 грн.
Отже, розпорядником майна боржника частково визнано розмір заявленої кредитором пені по кредиту - 10 218 326,23 грн., (заявлено 200 769 657,67 грн). Крім того, розпорядником майна боржника частково визнано розмір заявленої кредитором пені по процентах - 2 541 518,01 грн., (заявлено 110 069 126,87 грн.).
Судом першої інстанції відхилено вказані заперечення розпорядника майна та визнано вимоги банку в повному обсязі і включено їх до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Жашківський маслозавод» підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року в оскаржуваній частині у справі №910/11038/22 - зміні, виходячи з наступного.
Звертаючись з кредиторськими вимогами до боржника Банк посилався на укладений між ним та боржником 18.06.2013 року Кредитний договір № 20/1845/2-1, а також рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі 910/22873/17.
У вказаному рішенні місцевим судом, встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору № 20/1845/2-1, з урахуванням Договору про внесення змін № 20-1845/2-1-13062017 до Кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, банк надає позичальнику Кредит в розмірі 5 782 600, 00 доларів США (п. 2.1. Кредитного договору з урахуванням змін)
Крім того, у пунктах 2.2.-2.4. Кредитного договору передбачено порядок надання Кредиту, строк кредитування та графік повернення.
Банк надає позичальнику Кредит шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок Позичальника. Перерахування Кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника не пізніше наступного банківського дня, за датою отримання заяви.
Датою видачі Кредиту вважається дата списання коштів з кредитного рахунку. Кредит вважається наданий у тій самій сумі та валюті, в якій кошти було списано з кредитного рахунку, незалежно від того чи фактично використав позичальник Кредит, що перерахований на його поточний рахунок у повному обсязі чи ні.
Строк кредитування до 20 березня 2018 року (включно).
Судом встановлено, що умови договору щодо надання позичальнику коштів у відповідності до умов договору та ст. 1054 Цивільного кодексу України виконані Банком в повному обсязі, кошти боржнику перераховані, однак боржник в порушення п.п. 2.4.1., 4.1., 4.2.1., 8.2. Кредитного договору та ст.ст. 525-526, 1048-1050 Цивільного кодексу України, позичальником, серед іншого, не виконувались зобов'язання із своєчасної сплати частини Кредиту за графіком та процентів за користування Кредитом, а саме:
- не сплачено заборгованість по Кредиту - 5 767 600, 00 дол. США, у т.ч. прострочена - 160 000, 00 дол США;
- не сплачено заборгованість по процентах - 408 380, 75 дол. США, у т. ч. прострочена - 362 224, 26 дол. США.
Крім того, з огляду на наведені вище обставини та у відповідності до п. 8.2.5. Кредитного договору, ст.ст. 549-552, 625, 1050 Цивільного кодексу України, банком нараховано позичальнику:
- пеня по Кредиту - 143 689, 21 грн;
- пеня по процентам - 824 921, 60 грн;
- 3% річних по тілу Кредиту - 16 726, 12 грн;
- 3% річних по процентам - 97 322,79 грн.
- штраф - 1 088 380 грн.
Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати нарахованих процентів підтверджений належними та допустимими доказами у справі та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 5 767 600, 00 дол. США, заборгованості по процентам в сумі 408 380, 75 дол. США., а також заявленої до стягнення пені по кредиту за період з 21.06.2017 по 22.11.2017, в сумі 143 689, 21 грн. та пені по процентам за період з 14.06.2017 по 22.11.2017 в сумі 824 921, 60 грн., штрафу в розмірі 1 088 380, 00 грн. ( за порушення п. 8.2.2.8. договору - 500 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.3. договору - 20 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.4. договору - 40 000, 00 грн; порушення п. 8.2.2.5. договору - 40 000, 00 грн; порушення п. 8.2.6. договору - 288 380, 00 грн; порушення п. 6.1. договору - 200 000, 00 грн.); 3% річних по тілу кредиту за період з 21.06.2017 по 22.11.2017 на суму 16 726, 12 грн. та 3% річних по процентам за період з 14.06.2017 по 22.11.2017 на суму 97 322, 79 грн. Також рішенням господарського суду було присуджено до стягнення з боржника витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000 грн.
Отже, безспірними грошовими вимогами Банку до боржника є 5 767 600,00 дол. США, заборгованість по процентах в розмірі 408 380,75 дол США, пеня по кредиту в розмірі 143 689,21 грн., пеня по процентах в розмірі 824 921,60 грн., 3% річних за тілом кредиту в розмірі 16 726,12 грн., 3% річних за процентами в розмірі 97 322,79 грн., штраф в розмірі 1 088 380,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 240 000,00 грн.
Додатково до вимог визнаних господарським судом в рішенні від 09.08.2019 у справі 910/22873/17 Банк просив визнати його кредитором на суму відсотків, нарахованих після строку кредитування та рішення суду, а також банком нараховано пеню на основний борг( 200 625 968, 46 грн.) та на відсотки (109244205,27 грн.) після рішення суду від 09.08.2019 року по 14.11.2022 року, також Банком донараховано штраф після 23.11.2017 року на суму 19 229 526, 63 грн.
Щодо додаткових вимог Банку в частині відсотків за користування кредитом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже, у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої ч. 2 ст. 625 ЦК України (висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2020 у справі № 921/317/18, пункт 25.3).
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012 вказала, що згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той же час, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від висновків якого не відступила Велика Палата Верховного Суду, Суд зазначив, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору № 13-65-06/212 у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, де зазначено, що при розгляді спору у справі № 5017/1987/2012 щодо правомірності застосування до позичальника збільшеної процентної ставки за кредитним договором за час користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору судами встановлено фактичні обставини погодження сторонами у кредитному договорі (пункти 1.4., 3.5.) застосування банком до позичальника процентної ставки у розмірі 36% річних як відповідальності саме за неправомірне користування кредитом після спливу строку користування кредитними коштами (після закінчення строку дії договору) у більшому розмірі, ніж визначено частиною другою статті 625 ЦК України (збільшення із визначених законом 3% річних до 36% річних, погоджених у договірному порядку).
Як убачається з матеріалів справи, Кредитний договір № 20-1845/2-1 від 18.06.2013, укладений між ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» як в редакції від 18.06.2013, так і після внесення змін Договором від 13.06.2017 містить поняття процентів за неправомірне користування коштами, а саме:
1) пункти 1.4., 3.3., 4.2.2., 4.2.4 кредитного договору в редакції від 18.06.2013 (18%) редакція до внесення змін від 13.06.2017;
2) розділ 1, пункти 4.1, 4.2.1, 4.3 Кредитного договору в редакції від 13.06.2017, відповідно до яких проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи з процентної ставки у розмірі, що на 5 % вище, ніж розмір процентів за користування кредитом.
Пунктом 4.2. Кредитного договору в редакції від 13.06.2017 встановлена ставка за користування кредитом у розмірі 13%, а відтак в силу пункту 4.2.1. Кредитного договору проценти за неправомірне користування кредитом розраховуються за ставкою в розмірі 18%.
В даному випадку колегія суддів погоджується з місцевим судом, що ці проценти за неправомірне користування кредитом, є, як визначає Верховний Суд, іншим розміром процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та нараховуються і після строку кредитування (погашення кредиту) та після рішення Господарського суду м. Києва, винесеного у справі № 910/22873/17.
При цьому, визнаючи кредиторські вимоги в цій частині місцевий суд виходив з того, що Кредитний договір передбачає нарахування процентів за неправомірне користування кредитом, що охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України після закінчення строку кредитування, а розмір таких процентів за неправомірне користування кредитом складає 18%. Кредитний договір № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 в редакції від 13.06.2017 передбачав строк кредитування по 20 березня 2018 року (включно). З урахуванням цього, з 21.03.2018 нараховувались проценти за неправомірне користування кредитом за ставкою 18%. Водночас, пунктом 2.4.1. Кредитного договору встановлено графік погашення кредиту. За період з 23.11.2017, тобто з дати, яка визначена у рішенні суду у справі № 910/22873/17 по строк кредитування, тобто з 23.11.2017 по 20.03.2018, продовжували нараховуватись проценти: проценти за користування кредитом за ставкою 13% на непрострочені суми, відповідно до графіку (п. 2.4.1) проценти за неправомірне користування кредитом за ставкою 18% на ту суму кредиту, яка прострочена. З 21.03.2018 по 14.11.2022 нараховано лише проценти за неправомірне користування кредитом.
Колегія суддів, дослідивши подані розрахунки вважає, що розмір відсотків підлягає уточненню та визнанню в розмірі визначеному апеляційним судом в силу наступного.
Як встановлено вище, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
Кредитор та суд першої інстанції здійснювали відповідне нарахування виходячи, як вказано вище, з закінчення строку кредитування 20.03.2018 року, однак, рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі 910/22873/17 встановлено, що у відповідності до умов кредитного договору 27.11.2017 року Банк направив, а 29.11.2017 року Позичальник отримав вимогу № 09-8-7/1732 від 24.1.2017 року про дострокове виконання зобов'язань.
Вказані обставини сторонами під час розгляду кредиторських вимог не спростовувались.
Відповідно до пп. 9.2.2 п. 9.2 Кредитного договору з урахуванням внесених змін, Банк набуває право при виникненні обставин (хоча б однієї), передбачених в п. 9.1 цього Договору, письмово повідомивши про це Позичальника в односторонньому порядку вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки Банку з надання Кредиту за цим договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим. Позичальник зобов'язаний, незважаючи на інші положення цього Договору, виконати зазначену вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно цього Договору, в строк не пізніше 10 ( десяти ) банківських днів з моменту отримання Позивальником відповідної вимоги.
Матеріалами справи встановлено, що розрахунок відсотків річних, які присуджені до стягнення рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2019 у справі 910/22873/17 було здійснено станом на 22.11.2017 року.
Враховуючи отримання вимоги про дострокове погашення кредиту 29.11.2017 року розрахунок відсотків повинен здійснюватись наступним чином з 23.11.2017 року по 13.12.2017 року 13% і 18%, як визначено в Договорі, з 14.12.2017 року по 24.02.2022 року -18%, що за розрахунком апеляційного суду (з урахуванням здійснених боржником проплат) складає 160 908 313, 37 грн.
В даному випадку колегія суддів враховує приписи п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог кредиторів визначається в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
За таких обставин, загальний розмір відсотків за користування кредитом, що підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів складає 14 933 912,3 грн. - відсотки присуджені до стягнення рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2019 року у справі № 910/22873/17 ( 408 380, 75 дол. США *36, 5686/1 дол. США)+ 160 908 313, 37 грн. = 175 842225, 67 грн.
Щодо нарахування пені та штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п. 10.2. Кредитного договору в редакції від 13.06.2017 за несвоєчасне повернення кредиту або несвоєчасну сплату плати за кредит Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки.
Приймаючи оспорювану ухвалу господарський суд зазначив, що оскільки зобов'язання боржником не виконані, за час невиконання рішення суду у справі № 910/22873/17, пеня за несвоєчасно сплачений кредит збільшилась та станом на 14.11.2022 становить суму 200 769 657,67 грн. Крім того, сума пені за несвоєчасно сплачені проценти також збільшилась та станом на 14.11.2022 складає 110 069 126,87 грн.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками місцевого суду та вважає їх такими, що прийняті без врахування Закону України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби», а також Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а також положень ч. 6 . 232 Господарського кодексу України.
Апеляційний суд погоджується доводами розпорядника майна та вважає, що визнанню підлягають додаткові вимоги банку щодо нарахування пені по кредиту на суму 10 218 326, 23 грн. та пені по відсоткам на суму 2 541 518, 01 грн., що в загальному розмірі складає 12 759 844, 24 грн.
Відповідно до пункту 10.4 Кредитного договору в редакції від 13.06.2017 за невиконання зобов'язань, Позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1% від розміру кредиту за кожне порушення п.п. 8.2.8 8.2.10 цього договору; 5% від розміру Кредиту за кожне порушення п. 8.2.6 цього Договору; 100 00 грн. за кожне порушення умов першого абзацу п. 6.1 та п.п. 8.2.2.2.7, 8.2.2.2.8 цього Договору; 20 000 грн. за кожне порушення п.п. 8.2.2.1-8.2.2.6, та п.п. 8.2..2.2.9-8.2.2..210 цього Договору визначених Кредитним договором, а Боржник сплачує штраф в порядку та розмірах, визначених пунктом 10.4. Кредитного договору.
Місцевий суд зазначає, що рішенням суду у справі № 910/22873/17 було вирішено стягнути штраф в розмірі 1 088 380,00 грн. станом на 23.11.2017. Крім того, після 23.11.2017 за порушення умов Кредитного договору (порушені пункти 8.2.2.1, 8.2.2.2, 8.2.2.3 8.2.2.4, 8.2.2.5, 8.2.2.7, 8.2.6.) Боржнику нараховано штраф в загальній сумі 19 220526,63 грн., що підлягає визнанню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки, як встановлено судом вище, банком було припинено кредитування боржника та 22.11.2017 року було направлено Позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту та сплату всіх платежів. Також за умовами кредитного договору і строк кредитування, визначений по 20 березня 2018 року (включно).
При цьому, незважаючи на це Банком донараховано та заявлено вимоги за порушення Позичальником 8.2.2 - неподання на вимогу банку - фінансової звітності (8.2.2.1), розшифрування окремих статей фінансової звітності (8.2.2.2), довідки Позичальника про всі відкриті банківські рахунки (8.2.2.3), довідки з банківських установ, в яких Позичальнику відкриті рахунки, про оборот коштів, тощо (8.2.2.4), довідки Позичальника щодо наявної заборгованості за кредитами на перше число кварталу (8.2.2.2.5), балансової довідки про облік на балансі майна, що передано банку в якості забезпечення (8.2.2.7); укладення договорів страхування майна, що передається в забезпечення (8.2.6).
Банком не обґрунтовано застосування до боржника вказаних штрафних санкцій після пред'явлення боржнику вимоги про повернення кредитних коштів в повному обсязі, закінченні строку кредитування та ініціюванні судового процесу про стягнення заборгованості. Також банком не надано жодних доказів звернення до боржника з відповідними вимогами щодо отримання вказаних документів, які в порушення не були надані боржником, як то, зокрема, визначено п.п. 8.2.2.1 та 8.2.2.2, тощо.
За таких обставин вимоги банку про визнання його кредиторських вимог в частині штрафу в загальній сумі 19 220526,63 грн. відхиляються судом апеляційної інстанції в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів визнає вимоги ПАТ «Промінвестбанк» на загальну суму 401 868 166, 99 грн., зокрема, 210 913 057, 36 грн. - борг по кредиту ( 5 767 600 дол. США згідно рішення суду від 09.08.2019 року по курсу на дату звернення з кредиторською заявою), 14 933 912, 3 грн. - заборгованість по процентах станом на 22.11.2017 року ( 408 380, 75 дол. США згідно рішення суду від 09.08.2019 року по курсу на дату звернення з кредиторською заявою), 160 908 313, 37 грн. відсотки нараховані після 23.11.2017 року, 143 689, 21 грн. - пеня на кредит по рішенню суду від 09.08.2019 року), 824 921, 60 грн. - пеня на відсотки по рішенню суду від 09.08.2019 року, 16 726, 12 грн. - 3 % річних на кредит по рішенню суду від 09.08.2019 року, 97 322, 79 грн. - 3 % річних на відсотки згідно рішення суду від 09.08.2019 року, 1 088 380 грн. - штраф згідно рішення суду від 09.08.2019 року, пеня по кредиту на суму 10 218 326, 23 грн. та пеня по відсоткам на суму 2 541 518, 01 грн., 240 000 грн. - судовий збір сплачений за розгляд справи № 910/22873/17, 4 962 грн. судовий збір за розгляд кредиторських вимог.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, однією з підстав для зміни рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, невірно визначену судом черговість визнаних вимог, зокрема неврахування судом першої інстанції того, що вимоги ПАТ «Промінвестбанк», які виникли на підставі Кредитного договору № 20-1845/2-1 від 18.06.2013 року є забезпеченими додатково на загальну суму 500 004 911, 30 грн., в зв'язку з чим на думку апелянта всі вимоги Банку, окрім штрафних санкцій та судового збору за подання кредиторської заяви є забезпеченими вимогами.
В даному контексті судом встановлено.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитись від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вважається незабезпеченим.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за результатами розгляду таких заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Звертаючись до суду першої інстанції ПАТ «Промінвестбанк» визначав свої вимоги до боржника, як такі, що частково забезпечені іпотекою майна боржника та вказував, що 13.06.2017 між ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Нафтогаз-Альянс» було укладено Іпотечний договір № 20-1845/2-1-13062017/з4, відповідно до якого ТОВ «Нафтогаз-Альянс», як іпотекодавець, передало Банку в іпотеку дві земельні ділянки: 1) земельна ділянка площею 0,6461 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2», кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2717, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 95907832208, цільове призначення: для колективного садівництва, склад угідь: сади (предмет іпотеки № 1); 2) земельна ділянка площею 0,5512 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 954898332208, кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2718. Цільове призначення земельної ділянки: для колективного садівництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для колективного садівництва; склад угідь: сади (предмет іпотеки № 2).
Предмет іпотеки № 1 сторони оцінили в сумі 3 153 772,56 грн; предмет іпотеки № 2 сторони оцінили у сумі 2 690 542,39 грн.
Відповідно до пункту 1.4. Договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки в сумі 5 844 314,95 грн.
Суд першої інстанції, зазначеним обставинам надав оцінку та включив окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором № 20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 13.06.2017, а саме: нерухоме майно, яким забезпечено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до боржника у сумі 5 844 314 ,95 грн, але не менше фактичної суми реалізації предмета іпотеки.
При цьому кредиторські вимоги на такі, що забезпечені та незабезпечені не розділяв.
Апелянт, в поданій апеляційній скарзі наголошував, що відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за ТОВ «Нафтогаз-Альянс» наявний наступний запис про обтяження: об'єкт обтяження: майнові права, право вимоги на рухоме майно, а саме: природний газ в кількості не менше 58 065 000 куб.м., що належать ТОВ «Нафтогаз-Альянс» за строковим зобов'язанням по Договору №ПГ-20/12/16 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2016 року, з додатковою угодою №1 до нього від 20.12.2016 року, з додатковою угодою №2 від 19.01.2017 року, з додатковою угодою №3 від 31.01.2017 року, з додатковою угодою №4 від 20.02.2017 року, з додатковою угодою №5 від 15.03.2017 року, з додатковою угодою №6 від 20.03.2017 року, з додатковою угодою №7 від 21.04.2017 року, укладений між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ТОВ «Тисгаз», строк дії до 31.12.2018 року. Заставна вартість 450 004 911,30 грн.
Документ-підстава: Договір застави товарів в обороті №20-1845/2-1-13062017/з3, виданий 13.06.2017 року, видавник ПАТ «Промінвестбанк».
Зареєстровано: 01.07.2022 року за №29914503.
Також, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за ТОВ «Нафтогаз-Альянс» наявний інший запис про обтяження: Об'єкт обтяження: товари в обороті, що обліковуються на балансових рахунках, як оборотні активи, а саме природний газ, що належить ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та знаходиться в газотранспортній системі України ПАТ «Укртрансгаз». Сторони, враховуючи залишкову балансову вартість оцінюють майно, яке передається в заставу в сумі 50 000 000,00 грн.
Документ-підстава: Договір застави товарів в обороті №20-1846/3-1, виданий 18.06.2013 року, видавник ПАТ «Промінвестбанк».
Зареєстровано: 01.07.2022 року за №29914502.
Заперечуючи стосовно вказаних тверджень апелянта, Банк зазначає, що звертаючись до суду з кредиторськими вимогами визначив розмір своїх вимог -5 844 314 ,95 грн, які є забезпеченими заставою та вказав про наявність заставного майна. Інші вимоги банк вважає незабезпеченими.
При цьому, подаючи відзив, банк вказав, що керуючись абз.3 ч. 2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, з цим відзивом заявляє про відмову від такого виду забезпечення, як застава рухомого майна за договором № 20-1845/2-1-13062017/з3 від 13.06.2017 року, а саме права вимоги за Договором купівлі - продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року.
При цьому, Банком надано також до суду апеляційної інстанції Витяг з ДРОРМ , якого вбачається, що внесення запису про припинення обтяження за Договором застави товарів в обороті № 20-1845/2-1-13062017/з3 від 13.06.2017 року.
Апелянт заперечував стосовно можливості Банку відмовитись від застави на стадії апеляційного розгляду та майже через 9 місяців після закінчення строку пред'явлення кредиторських вимог в справі про банкрутство боржника.
При цьому, апелянт посилався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 року № 913/849/14.
Колегія суддів враховує пояснення апелянта, однак зауважує, що в Постанові, на яку посилається апелянт Верховним Судом наводились міркування щодо можливості здійснення кредитором відмови від забезпечення після визнання судом його забезпечених вимог, що мало наслідком внесення змін до вже затвердженого судом реєстру, в справі ж, що переглядається Банк при поданні своєї кредиторської заяви з вимогами до боржника не заявляв забезпечених вимог за Договорами на яких наполягає апелянт, оскільки вважав заставу відсутньою і свої вимоги не забезпеченими
Банком не встановлено наявності забезпечення на якому наполягав апелянт, зокрема товарів в обороті , що обліковуються на балансових рахунках, як оборотні активи, а саме природний газ, що належить боржнику та знаходиться у газотранспортній системі України обсягом не менше 8 924, 35 тис. м. куб. в зв'язку зим заставні вимоги і в цій частині Банком не заявлялись.
При цьому, предметом договору застави майнових прав за договором № 20-1845/2-1-13062017/з3 від 13.06.2017 року зазначено «право вимоги на рухоме майно, а саме природний газ у кількості 58 065 000 куб м., що належить заставодавцю на підставі Договору купівлі -продажу природного газу № ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року, укладеного між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ТОВ «Тисагаз».
Однак, з богу Банку встановлена відсутність такого предмета застави, як право вимоги ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до ТОВ «Тисагаз» за договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2020 року у справі №910/17424/19 за позовом ТОВ «Тисагаз» до ТОВ «Нафтогаз-Альянс» було встановлено, що ТОВ «Тисагаз» повністю виконало зобов'язання перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» з поставки газу у лютому 2017 року за цим договором купівлі-продажу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 28.02.2017 року, але ТОВ «Нафтогаз-Альянс» своїх зобов'язань перед продавцем не виконало.
В зв'язку з чим , судовим рішенням встановлено, що постачальник ТОВ «Тисагаз» свої зобов'язання по поставці газу виконало перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» у лютому 2017 року.
При цьому, Договір застави майнових прав №20-1845/2-1-13062017/з3 укладено між ТОВ «Нафтогаз-Альянс» та ПАТ «Промінвестбанк» 13.06.2017 року, тобто вже після поставки газу з боку продавця (ТОВ «Тисагаз») на користь ТОВ «Нафтогаз-Альянс».
Тобто, зобов'язань у ТОВ «Тисагаз» з поставки газу перед ТОВ «Нафтогаз-Альянс» станом на день укладення договору застави вже не існувало.
Представник Банку стверджує, що основне зобов'язання, яке передане в заставу Банку та передбачене договором застави майнових прав, як «право вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року» припинене внаслідок виконання, а отже, відсутнє- з лютого 2017 року.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю основного зобов'язання, відсутністю права вимоги у ТОВ «Нафтогаз-Альянс» до ТОВ «Тисагаз», такий предмет застави як «право вимоги за Договором купівлі-продажу природного газу №ПГ-20/12/16 від 20.12.2016 року» відсутній.
У зв'язку з відсутністю даного виду забезпечення на час відкриття провадження у справі про банкрутство, у ПАТ «Промінвестбанк» були відсутні всі підстави не заявляти такий вид забезпечення як «застава майнових прав на поставку газу».
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо підтвердженого та встановленого забезпечення вимог кредиторів на суму 5 844 314,95 грн.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що окремо до загального реєстру вимог кредиторів підлягають внесенню відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору № 20-1845/2-1-13062017/з4 від 13.06.2017 року.
При цьому, визнаючи наявність забезпечених вимог на суму 5 844 314,95 грн., суд першої інстанції не виділив їх із загального розміру заявлених вимог, а вказав лише про окреме внесення даних про майно боржника згідно Іпотечного договору № 20-1845/2-1-13062017/з4 без визначення виду та місця знаходження вказаного майна.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для зміни ухвали суду першої інстанції наступним чином:
«Визнати кредитором публічне акціонерне товариство"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на загальну суму 401 686 166,99 грн., з яких: 4 962, 00 грн. - перша черга; 381 025 016,99 грн. - четверта черга; 14 816 835,05 грн. - шоста черга та 5 844 314,95 - забезпечені вимоги, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо»
«внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.06.2017 року, а саме: нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,6461 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2717, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954907832208; земельна ділянка площею 0, 5512 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2718, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954898332208, яким забезпечено грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до боржника розмір забезпечення 5 844 314,95 грн., але не менше фактичної суми реалізації предмета іпотеки».
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/11038/22 - задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року в оскаржуваній частині у справі №910/11038/22 - змінити.
Абзац 4 п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/11038/22 викласти в наступній редакції: «Визнати кредитором публічне акціонерне товариство"Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на загальну суму 401 686 166,99 грн., з яких: 4 962, 00 грн. - перша черга; 381 025 016,99 грн. - четверта черга; 14 816 835,05 грн. - шоста черга та 5 844 314,95 - забезпечені вимоги, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо».
Абзац 10 п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/11038/22 викласти в наступній редакції: «внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №20-1845/2-1-13062017/з4 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.06.2017 року, а саме: нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,6461 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2717, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954907832208; земельна ділянка площею 0, 5512 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, садове товариство «Гатне-2»; кадастровий номер земельної ділянки - 3220881300:04:001:2718, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 954898332208, яким забезпечено грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до боржника розмір забезпечення 5 844 314,95 грн., але не менше фактичної суми реалізації предмета іпотеки».
3.Справу №910/11038/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2024 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Поляков