Справа № 523/2653/23
Провадження №2/523/292/24
(заочне)
"18" березня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/2653/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 07.11.2007 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 800002555, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 163407,00 дол. США із сплатою 11,75% річних від суми заборгованості з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 07.11.2017 року.
02.06.2010 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було ухвалено рішення у справі № 1159-3/126/10 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2990254,88 грн. та судові витрати у розмірі 100,00 грн.
Так, 12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. Окрім того, 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач зазначає про те, що він має право на отримання передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних витрат за загальну заборгованість в розмірі 690748,88 грн. та 3% річних у розмірі 89707.65 грн. Таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 780456,52 грн. Оскільки відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов'язання за договором кредиту не виконала, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» інфляційні витрати на кредитну заборгованість у розмірі 690748,88 грн., 3% річних у розмірі 89707,65 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 11706,85 грн.
Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження від 06.03.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» - Ременюк Т.О. в судове засідання не з'явилась. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за вказаною адресою відсутня, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи за відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема, одним із різновидів договорів є кредитний договір.
Згідно приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
По справі встановлено, що 07.11.2007 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 800002555, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 163407,00 дол. США із сплатою 11,75% річних від суми заборгованості з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 07.11.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаного договору.
02.06.2010 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було ухвалено рішення у справі № 1159-3/126/10 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2990254,88 грн. та судові витрати у розмірі 100,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова у цивільній справі № 6-2215/10 від 12.11.2010 року про видачу виконавчого документа.
Згідно приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. Окрім того, 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами Цивільного Кодексу України, а саме ст. 625 передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із позовної заяви вбачається, що в результаті не виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання, яка за період з 02.12.2021 року по 01.12.2022 року становить - 780456,52 грн., з яких: сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість - 89707,65 грн., сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість - 690748,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Розрахунком заборгованості 3% на суму заборгованості та Розрахунком заборгованості інфляційних витрат на суму заборгованості складених керівником з супроводження та стягнення кредитів ОСОБА_2 .
Здійснивши аналіз розрахунку інфляційних втрат та розрахунку 3% річних, наданого позивачем, суд погоджується з ним, вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає обставинам справи.
Відповідачем вищевказані розрахунки спростовані не були.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
Відтак, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положеннями норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішення суду. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення способів захисту майнового права та інтересу.
У постановах Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-цц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційний процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання за рішенням суду, яке не припинилося та фактичного виконання нею грошового зобов'язання не відбулось вчасно, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно приписів ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання, а відтак, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення інфляційних втрат, та 3% річних через прострочення заборгованості підлягають задоволенню.
Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню інфляційні витрати на кредитну заборгованість у розмірі 690748,88 грн., 3% річних у розмірі 89707,65 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 11706,85 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму заборгованості за невиконання грошового зобов'язання за Кредитним договором № 800002555 від 07.11.2007 року у розмірі 780456/сімсот вісімдесят тисяч чотириста п'ятдесят шість/грн. 52 коп., з яких:
?690748/шістсот дев'яносто тисяч сімсот сорок вісім/ грн. 88 коп. - заборгованість за інфляційними витратами на кредитну заборгованість;
?89707/вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сім/ грн. 65 коп. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 11706/одинадцять тисяч сімсот шість/грн. 85коп.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код за ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Повний текст рішення складено 19 березня 2024 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер