Справа №521/21922/23
Провадження №2/521/983/24
07 березня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Бодрухіної К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за теплову енергію у розмірі 103108,21 гривень та судові витрати у розмірі 2684,00 гривень.
Позов обґрунтований такими обставинами. КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідач, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що станом на 01 червня 2023 року за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 існує заборгованість в сумі 103108,21 гривень, що свідчить про невиконання нею, як споживача комунальної послуги, свого зобов'язання по сплаті наданих їй послуг та порушенні прав комунального підприємства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
12 грудня 2023 року представником відповідача було надано відзив із запереченнями щодо позову. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 з листопада 2007 року була співвласником квартири АДРЕСА_1 , площею 201,9 кв. м. на праві спільної часткової власності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.04.2014 р. по справі №1519/2-60/11 проведено розподіл квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з виплатою останньому грошової компенсації. ОСОБА_1 виділено в натурі частину квартири АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на самостійну квартиру АДРЕСА_1 з відповідними технічними характеристиками. Право власності було зареєстровано відповідно до законодавства. Інша частина квартири була виділена ОСОБА_3 та привласнено номер 25-А.
Внаслідок тривалого судового процесу між ОСОБА_1 та іншим співвласником квартири з приводу визнання права власності та розподілу майна можливо й виникла заборгованість. В зв'язку з довготривалою невизначеністю часток деякий час ані вона, ані інший співвласник не знали розмір своєї частки та через це й розмір і порядок сплати за комунальні послуги.
Таким чином, представник відповідача вважає, що в період з листопада 2011 року по серпень 2014 року заборгованість необхідно стягувати солідарно з всіх співвласників.
Вказує, що позивачем за період з серпня 2014 року по вересень 2023 року не визначено суб'єктний склад правовідносин, розміри заборгованості кожного споживача, порядок їх нарахування та стягнення.
Крім того, представник відповідача вказує, що на підтвердження позовних вимог, позивачем надано реєстр нарахувань і оплат по абоненту, в якому розрахована заборгованість з листопада 2007 року по березень 2023 року в розмірі 103108,21 гривень, при цьому, будь-яких інших належних та допустимих доказів (витягу з реєстру прав власності, доказів проживання відповідача за спірною адресою, доказів надання послуг, договору щодо надання послуг та інш.) матеріали справи не містять.
Разом із цим, у відзиві міститься заява представника відвідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності. Вказав, що позов подано 19.09.2023 року, тому позовна давність сплила стосовно вимог які стосуються періоду з листопада 2007 року по вересень 2020 року (три роки що передували строку подання позову) а тому, вважає такими що сплили строки вимоги за вказаний період на суму 74618,58 гривень.
Судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 1 ст. 274 ЦПК України з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник КП «Теплопостачання міста Одеси» у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки не повідомив.
Представник ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» є юридичною особою, дії на підставі Статуту та на підставі ліцензії виробляє, транспортує та постачає теплову енергію населенню, організаціям та підприємствам всіх форм власності у м. Одеса
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 04 жовтня 2023 року (а.с.11).
Факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою також не заперечувався представником відповідача у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до реєстру нарахування і оплати абоненту ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 01 червня 2023 року складає 103108,21 гривень за розрахована за період з листопада 2007 року по березень 2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08 жовтня 1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до вимог п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно з законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на власному вебсайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.
Крім того, матеріали справи також не містять актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, які б підтверджували твердження відповідача про здійснення розрахунків за ненадані послуги.
Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, про який письмово заявлено представником відповідача, з огляду на наступне.
У відповідності зі ст. 256 ЦК України 2003 року, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України 2003 року встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Передбачених же ст.ст. 78, 79 ЦК України 1963 року підстав для зупинення чи переривання перебігу строків позовної давності у даному випадку не вбачається, і про такі підстави, як і про поновлення строку давності позивачем не заявлено.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність також переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Однак, згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за межами встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності і при цьому не надав суду належні та допустимі докази того, що у нього існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений частиною першоюстатті 261 ЦК України.
Тому, враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості, яка утворилася за період з листопада 2007 року по вересень 2020 року, слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Отже, оскільки відповідач споживала теплову енергію, але в добровільному порядку не сплатила її вартість, то з урахуванням строку позовної давності позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково і з відповідача слід стягнути суму заборгованості за період з листопада 2020 року по березень 2023 року в розмірі 29213,28 гривень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову по даній справі становить 103108,21 гривень, який задоволено на 28%.
Відповідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 751,52 гривень (28% задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про житлові -комунальні послуги», ст. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», адреса реєстрації: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029, р/р НОМЕР_3 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102 заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 29213 (двадцять дев'ять тисяч двісті тринадцять) гривень 28 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», адреса реєстрації: вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029, р/р НОМЕР_3 в Філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 34674102 судовий збір у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят один) гривень 52 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.
Суддя: Ю.В. Тополева