Справа № 504/747/23
Номер провадження 1-кп/504/6/24
20.03.2024 рокусмт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161200000043 від 21.01.2023р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
На розгляді в Комінтернівському районному суді Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою суду від 12.02.2024р. обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено у розшук, надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а судове провадження зупинено.
В ході виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_5 був розшуканий та 20.03.2024р. доставлений до Комінтернівського районного суду Одеської області.
Ухвалою від 20.03.2024р. відновлено провадження у справі та скасовано розшук обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки в нього наявне постійне місце проживання, одружений, має на утриманні м/л дитину 2020 р.н., в судові засідання не прибував, оскільки перебував на лікуванні, однак підтверджуючих документів надати не може, потім боявся прибути до суду, щоб його не взяли під варту
Захисник-адвокат ОСОБА_4 підтримав думку свого підзахисного.
Потерпіла ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з'явилася, однак надала заяву про розгляд справи без її участі.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller против Austria/;
- ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter против Austria/;
- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier против France/.
Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. против Switzerland, судове рішення від 26.01.1993 року § 30/.
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого злочину свідчить про існування ризику переховування від суду. Крім того, обвинувачений ігнорував судові засідання, причину неявки суду не повідомляв, встановити його місцезнаходження не було можливим, у зв'язку із чим суд оголосив його у розшук. Раніше обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк якого сплив, не стримував обвинуваченого від вчинення дій щодо переховування від суду.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Також, ризик впливу на свідків здається суду явно переконливим, оскільки обвинувачений шляхом вмовляння, переконання чи погроз може вплинути на них з метою зміни показань під час судового розгляду.
Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа «Летельє проти Франції», 12369/86, 26 червня 1991 року).
На разі розгляд кримінального провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду та жодні свідки не допитувалися.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований; раніше засуджений, обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку, крім того відносно нього скеровані інші обвинувальні акти до суду.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, обвинуваченим та його захисником в супереч положень ст.132 КПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заявлені прокурором ризики та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, є неактуальними та недоведеними.
Враховуючи, що обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено, застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним ризикам, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним обрати запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Обираючи ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначається застава, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. На думку суду, застава у розмірі 60 розмірів прожитого мінімуму для працездатних осіб, буде достатньо для забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 . Таким чином, у разі внесення ОСОБА_5 застави в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 гривень, він підлягає негайному звільненню з-під варти та зобов'язаний, згідно ст.194 КПК України, виконувати наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197, 315, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 20.03.2024 року.
Закінчення строку тримання під вартою визначити 18.05.2024 року.
У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 застави в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181680 гривень, звільнити його негайно з-під варти та зобов'язати: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1