Справа № 502/782/18
20 березня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , малолітнього ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2018 року, за № 12018160310000040, відносно,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, проживаючого в незареєстрованому шлюбі, маючого на утриманні одну малолітню дитину, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.01.2018 року, приблизно о 22.00 годині, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, будучи особою, яка на час вчинення кримінального правопорушення не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність, малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно та спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі по тексту-інша особа), з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись біля перехрестя вулиць Перемоги Некрасова в м. Кілія, Одеської області, з метою подолання супротиву потерпілого ОСОБА_4 застосував до останнього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, а саме, наніс потерпілому три удари правою ногою в ділянку нижніх кінцівок, тоді як інші зазначені вище особи нанесли декілька ударів в область голови потерпілого, чим спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді множинних саден правої та лівої частини лобної області голови, садна правої зовнішньої поверхні шиї, синців повік правого та лівого ока, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і не є небезпечними для життя та здоров'я потерпілого в момент їх спричинення, після чого відкрито, разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншою особою викрали мобільний телефон марки «Nomi і5012», золотистого кольору вартістю 1800 гривень, грошові кошти в сумі 30 гривень, навушники чорного кольору для мобільного телефону, які належать потерпілому, вартістю 25 гривень та надалі, місце вчинення суспільно небезпечного діяння з викраденим залишив та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1855 гривень.
Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_13 не досягши віку, з якого настає кримінальна відповідальність вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13 суду пояснив, що на час розгляду відповідного клопотання він досяг повноліття, у зв'язку з чим, просив відмовити в його задоволенні.
Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури просив відмовити в задоволенні клопотання у зв'язку з досягненням ОСОБА_13 повноліття.
Інші учасники розгляду клопотання підтримали позицію прокурора.
Заслухавши учасників розгляду клопотання, судом встановлено наступне.
Згідно із положеннями ст. 22 КПК України суд зберігає об'єктивність та неупередженість, в тому числі не надаючи переваг будь-якій стороні кримінального провадження.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.
З наданих стороною обвинувачення доказів встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадання чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
За результатами судового розгляду, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши всі зібрані по справі та досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують існування обставин, про які зазначено в клопотанні та доводять, що неповнолітнім ОСОБА_13 було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, поза розумним сумнівом.
Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх визначені Главою 38 КПК «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх».
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи досяг повних 18 років.
Відповідно до положень ст. 498 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК України, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього кодексу.
Частина 2 статті 105 КК України передбачає застосування примусових заходів виховного характеру саме до неповнолітнього.
Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує питання чи слід застосувати до неповнолітнього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Виходячи зі змісту ст. ст. 97, 105 КК України, ст. ст. 498, 501 КПК України, примусовий захід виховного характеру є специфічним заходом, який застосовується лише до неповнолітнього. Тобто примусові заходи виховного характеру, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, застосовуються не лише за умови вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, і якщо під час постановлення ухвали щодо застосування таких заходів, особа перебувала у неповнолітньому віці.
Відповідно до ч. 2 ст. 500 КПК України, судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
У відповідності до ст. 501 ч. 1 п. 1, 2, 3 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Таку позицію викладено у постанові Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 12 квітня 2018 року у справі № 198/8/17, провадження № 51-609км17.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що на момент розгляду судом клопотання, ОСОБА_13 досяг повноліття, що в свою чергу виключає можливість застосування до нього примусового заходу виховного характеру, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 372, 498, 500, 501 КПК України, ст. ст. 97, 105 КК України, суд, -
У застосуванні примусових заходів виховного характеру до ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - відмовити, у зв'язку із досягненням ним повноліття.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1