Справа № 947/33839/23
Провадження № 1-кс/947/3574/24
20.03.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000000174 від 11.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000000174 від 11.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
У клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене 11.03.2024 року в ході проведено санкціонованого обшуку квартири АДРЕСА_1 , із забороною володіння, користування та розпорядження.
В обґрунтування підстав накладення арешту на майно вказує, що вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно перебуває у незаконному обігу, є знаряддям та об'єктом протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів
В судовому засіданні слідча підтримала клопотання, зазначивши, що на даний час перевіряється причетність до вчинення злочину ОСОБА_4 , вилучене майно підлягає дослідженню.
Власник майна ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання про арешт.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000000174 від 11.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на території м. Одеса та Одеської області діє група осіб, яка, використовуючи мережу «Інтернет», займається незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території Одеської області та інших регіонів України.
У ході проведення подальшого досудового розслідування та проведеними оперативно - розшуковими заходами встановлено, що група осіб до складу якої входять ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які використовуючи мережу «Інтернет» здійснюють збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, (ІПН НОМЕР_1 ), уродженець Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який здійснює незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин, що підтверджується проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями.
У ході подальшого досудового розслідування зафіксована протиправна діяльність вище вказаної особи і орган досудового розслідування має достатні підстави вважати, що виявлені за місцем мешкання ОСОБА_4 документи, предмети та речі у своїй сукупності мають безпосередній зв'язок із вчиненими кримінальними правопорушеннями. Зв'язок цих речей та предметів із розслідуваними кримінальними правопорушеннями полягає в тому, що в них містяться відомості злочинної діяльності особи причетної до вчинення цих кримінальних правопорушень, які в ході розслідування підлягають доказуванню, а окремі з них, можуть бути доказами.
Таким чином, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні, виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь та предметів, які могли використовуватися для організації вчинення злочину, виявлення та збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Так, 11.03.2024 року в порядку ст. 236 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, проведено санкціонований обшук квартири АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а саме: Мобільний телефон «Nokia» 1280 з мобільним номером НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 ; Мобільний телефон «Huawei» P6- НОМЕР_4 , з номером НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 ; Штик - ніж із номером 985.
12.03.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудове розслідування означеного кримінального провадження триває, встановлюються усі фактичні обставини, які можуть мати значення для доведення предмету доказування у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів поданого клопотання, в результаті оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_4 здійснює незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин,
Так, в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 було вилучено: мобільні телефони, та штик ніж, які можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 12.03.2024 року, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Слідчий суддя зазначає, що вилучені вилучені мобільні телефони можуть містити відомості щодо зв'язків (листувань/дзвінків) осіб, ймовірно причетних до вчинення кримінально-протиправної діяльності, пов'язаної із незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Також слідчий суддя вважає, що вилучений штик ніж є доказом в рамках даного кримінального провадження, та більш того є таким, що вилучений законом з обігу, й у зв'язку із чим, є безпосереднім об'єктом експертних досліджень, що в свою чергу свідчить про наявність у слідчого судді підстав для застосування в рамках заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які були засобами вчинення злочинів, та залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про призначення експертного дослідження, вилучених речей, результатів огляду інформації, яка міститься на них, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 12.03.2024 року, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000000174 від 11.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною володіння, користування та розпорядження арешт на майно, виявлене та вилучене 11.03.2024 року в ході проведено санкціонованого обшуку квартири АДРЕСА_1 , із забороною володіння, користування та розпорядження, а саме на:
Мобільний телефон «Nokia» 1280 з мобільним номером НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 ;
Мобільний телефон «Huawei» P6-U06, з номером НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 ;
Штик - ніж із номером 985.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1