Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/167/24
Провадження № 3/499/160/24
Іменем України
20 березня 2024 року смт Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Р.М., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення 16.02.2024 року о 00.07 год. в с.Конопляне, вул.40 р.Перемоги Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 в стані алкогольного сп'яніння. Згідно тесту №15 Драгер, під відеозапис, результат 1,43 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судове засідання тричі не з'явився, проте про дату та час повідомлявся належним чином, що підтверджується телефонограмами.
Про причини неявки не повідомляв, заяв клопотань не надавав, тому суд визнає його неявку з неповажних причин.
Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на офіційному веб-сайті Судова влада.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про виклики до суду, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, тому в порядку ч.2 ст.268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність правопорушника.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В даному випадку, надісланий суду протокол складений відносно ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 (А) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини зазначені в протоколі, особою відносно якої складено протокол не оспорюються, а визнаються особою та підтверджуються доказами доданими до протоколу. Крім того відповідно до відеозапису працівника поліції додатково підтверджено обставини зазначені в протоколі.
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, а саме поліцейським ВП №1 Березівського РВП із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Як вбачається в протоколі зафіксовано факт керування особи транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що підтверджено відповідним доказом, а саме відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, та результатом продуття алкотестеру, протокол підписаний особою відносно якої він складений.
При підписанні протоколу своїх заперечень він не вносив, про невідповідність протоколу не заявляв, про примусове підписання протоколу не повідомляв, на дії працівників поліції не скаржився.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов'язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).
Протокол про адміністративне правопорушення, це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Судом в ході розгляду справи досліджено відеозапис долучений до протоколу, з якого вбачається, що особа ОСОБА_1 , продув алкотестер, тобто ця обставина є доведено та не спростованою.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Вина у вчиненні правопорушення, доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення; результатом алкотестеру «Драгер», відеозаписом працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано обставини з місця події.
Таким чином, аналіз перевірених і оцінених доказів підтверджує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 2.9 а ПДР.
Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та відсутність заперечень щодо обставин справи, тому суддя вважає, що є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено. Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність, не встановлено. Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає. Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.
З врахуванням всіх у сукупності вище перелічених обставин, місця, способу вчинення правопорушення, так як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, оскільки адміністративне правопорушення вчинене на транспорті, що за своєю природою несе високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, суддя вважає, що необхідною і достатньою мірою стягнення для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде накладення штрафу в межах санкції статті ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП вбачається, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Таким чином, відповідно до вимог ст..4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з правопорушника в дохід держави підлягає 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.40-1, ч.2ст.130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме: 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один ) рік без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Суддя:Руслан ТИМЧУК